Рішення № 101508056, 26.11.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1324/21

Провадження №2/148/572/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 листопада 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал", третіх осіб без самостійних вимог - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та головного державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шершньової Оксани Дмитрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал", третіх осіб без самостійних вимог - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та головного державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шершньової Оксани Дмитрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.07.2021 йому стало відомо про існування виконавчого напису №13818, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 18.03.2021 про стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, відсотками та несплаченою пенею 11440 грн, про який він дізнався з листа головного державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шершньової О.Д.

Вважає, що виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню. Так, відповідачем було безпідставно здійснено нарахування заборгованості за кредитним договором, укладеним за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (онлайн-кредит) від 10.02.2019 №1-20190210-71191 у розмірі 11440 грн. Ця заборгованість є оспорюваною, оскільки жодних письмових вимог про сам факт існування боргу та підстав його стягнення від відповідача йому не надходило. Більше того, ним фактично не було отримано онлайн-кредит, а відтак, у приватного нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених Постановою Кабміну № 1172 від 29.06.1999. Проте, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не враховано, що п. 2 Постанови Кабміну № 1172 від 29.06.1999 на час її застосування, а саме 18.03.2021, був визнаний постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 залишена без змін, незаконним та не чинним.

Частиною 2 ст. 265 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 у редакції на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально-посвідчених договорів і не міг застосовуватися до кредитних договорів, укладених між ним та ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес капітал", тим більше у формі онлайн-кредиту, оскільки п. 2 Переліку з 22.02.2017 визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Отже, приватний нотаріус на час вчиненння виконавчого напису керувався нечинними положеннями закону.

Окрім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинних документів щодо видачі кредиту, меморіальних ордерів, розписок, чеків тощо, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безпірним. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем, не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором здійснено відповідачем одноособово без урахування його думки та позиції.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 № 2 "Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні" у п. 13 роз`яснено, що виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальними нормативними актами з цього приводу і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися у розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Нотаріус також може витребувати необхідні документи у стягувача.

Однак, нотаріус, не зважаючи на вимоги закону та Порядку, за відсутності достовірної та повної інформації щодо заборгованості, вчинив виконавчий напис, при тому, що вчинення виконавчого напису можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору при наявності безспірності заборгованості перед стягувачем, тощо.

З огляду на вищевикладене, він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить визнати виконавчий напис №13818, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 18.03.2021 про стягнення з нього на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованості за кредитним договором №1-20190210-71191 від 10.02.2019 в сумі 11440 грн таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання позивач не з`явився. Від його представника надійшла заява, згідно якої він просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, проти прийняття заочного рішення не заперечують.

Відповідач - представник ТОВ "Фінпром маркет" в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява про визнання позовних вимог, згідно якої останній просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з них судові витрати відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України.

Відповідач - представник ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес капітал" в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, згідно довідки про достаку електронного листа, про причини своєї неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.

Третя особа - головний державний виконавець Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шершньова О.Д. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить розглянути спрву без участі представника відділу.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином згідно п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутность учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №13818 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", якому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №250121 ФК від 25.01.2021, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю " Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №25/01/21 від 25.01.2021, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал" на підставі договору факторингу №30072019 від 30.07.2019 відступлено право вимоги за кредитним договором №1-20190210-71191 від 10.02.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал" та ОСОБА_1 .

Згідно копії вищевказаного виконавчого напису (а.с.8) вбачається, що загальна сума коштів, яка стягується з ОСОБА_1 за період з 29.07.2019 по 18.03.2021 становить 11440 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8390 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 50 грн - плата за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2021 (а.с.10-11) вбачається, що головним державним виконавцем Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шершньовою О.Д. відкрито виконавче провадження №65991401 з виконання виконавчого напису №НРА 149950 від 18.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" коштів в сумі 11440 грнна підставі виконавчого напису №НРА 149950, виданого 18.03.2021.

Того ж дня головним державним виконавцем Шершньовою О.Д. на адресу ОСОБА_1 та ТОВ "Фінпром маркет" направлено для виконання та відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2021, про що свідчить супровідна від 07.07.2021 №13316 (а.с.9).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1-3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів Українивід 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ "Фінпром маркет" первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед "Фінпром маркет" зазначений у написі є безспірним.

При цьому судом враховано, що в ухвалі про відкриття провадження від 27.07.2021 (а.с.23) за клопотанням позивача у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. було витребовано належним чином завірений виконавчий напис від 18.03.2021, зареєстрований в реєстрі за №13818 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , а також документи на підставі яких даний виконавчий напис виносився. Однак, приватним нотаріусом Остапенком Є.М. ухвала суду від 27.07.2021 в частині витребування зазначених документів та доказів у встановлений судом строк так і не була виконана.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Не встановлено судом факту спрямування боржнику ОСОБА_1 повідомлення про порушення ним кредитних зобов`язань і, як наслідок, надання можливості боржнику ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

Відповідачами та третіми особами не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, хоча така можливість надавалася судом, як і не надано суду доказів на підтвердження того, що ТОВ "Фінпром маркет" набула права вимоги як стягувач заборгованості за кредитним договором №1-20190210-71191 від 10.02.2019, яка утворилася у боржника ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес капітал".

Встановлені судом обставини вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернувся одразу до суду після початку стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечив наявність боргу, що є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач ТОВ "Фінпром маркет" не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Також судом взято до уваги, що як на підставу вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус Остапенко Є.М. посилався на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

В той же час, судом враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, відповідно до яких кредитні договори було віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 залишена без змін, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п.2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами.

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Відтак, станом на 18.03.2021 ( дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса) чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідних доказів надання приватному нотаріусу Остапенку Є.М. оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору відповідачем ТОВ "Фінпром маркет" суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

В той же час, підстав для задоволення позовних вимог до ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес капітал" суд не вбачає, оскільки стягувачем згідно виконавчого провадження №65991401 з виконання виконавчого напису №НРА 149950 від 18.03.2021 є ТОВ "Фінпром маркет". Тому в даному випадку належним відповідачем в даній справі є ТОВ "Фінпром маркет", а не ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес капітал".

Відтак, в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал"слід відмовити через їх безпідставнівсть.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на зазначене, беручи до уваги, що при зверненні до суду позивачем на користь держави сплачено 908 грн судового збору (а.с.1), тому з врахуванням положень ч.1 ст.142 ЦПК України та п.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», йому слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме 454 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ТОВ "Фінпром маркет" підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 грн ( 454 грн (за позовні вимоги) + 454 грн ( за вимогу щодо забезпечення позову) ( а.с.1,14).

Також судом враховано, що ухвалою ухвалою суду від 27.07.2021 (а.с.21) по даній справі в порядку забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису №13818, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за виконавчим провадженням ВП №65991401, яке відкрито головним державним виконавцем Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шершньовою О.Д.

Відповідно до вимог ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 27.07.2021 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.4, 13, 19, 76-81, 141, 142, ч.7 ст.158, ст. 223, ч.2 ст.247, ст.263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал", третіх осіб без самостійних вимог - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та головного державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шершньової Оксани Дмитрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал" відмовити.

Визнати виконавчий напис №13818, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем від 18.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованості за кредитним договором №1-20190210-71191 від 10.02.2019 в сумі 11440 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження якого: вул.Михайла Стельмаха,9 А, офіс 204, м.Ірпінь, Київська область, 08200, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908 грн ( дев`ятсот вісім гривень).

Зобов`язати управління Державної казначейської служби України в Тульчинському районі Вінницької області повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,50 відсотків сплаченої суми судового збору, що складає 454 грн. чотириста п`ятдесят чотири гривні), який сплачено нею при поданні позову згідно з квітанцією №158 від 22.07.2021 ТББВ №10001/03 філії - Вінницького обласного управління (отримувач: ГУК у Він. обл./м.Тульчин/ 22030101; код отримувача: 37979858; банк отримувача: 899998; рах. отримувача: UA518999980313101206000002810), оригінал якого зберігається в матеріалах цивільної справи №148/1324/21.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 27.07.2021 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: