Рішення № 101506290, 30.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/7842/21

В справі № 760/12718/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути солідарно з відповідачів:

- 377, 33 гр. - заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги;

- 18, 11 гр. - інфляційних втрат;

- 5, 71 гр. -3 % річних.

Посилається в позові на те, що наказом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2017 року № 14 житловий будинок адресою: АДРЕСА_1 передано на обслуговування КП «Житло-сервіс».

Відповідачі є співвласниками та проживають у квартирі і користуються житлово-комунальними послугами, проте договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не укладали.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради №211 від 12 лютого 2018 року «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» (що було чинним в період нарахування плати за послуги) встановлений тариф на послугу для будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також строк оплати до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань станом на 01 січня 2021 року виникла заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 377, 33 гр.

Крім того, на суму заборгованості нараховані збитки від інфляції у сумі 18, 11 гр. та три проценти річних у сумі 5, 71 гр. за період з 01 серпня 2020 року по 01 січня 2021 року.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 17 травня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 26 травня 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

20 липня 2021 року на адресу суду повернулися конверти із копіями ухвали про відкриття провадження у справі та з копіями позовної заяви, які їм направлялися.

/ а. с. 37 - 39 /

Відповідачам був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 14 від 31 травня 2017 року житловий будинок адресою: АДРЕСА_1 передано на обслуговування КП «Житло-сервіс».

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

/ а.с. 9 /

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Права та обов`язки виконавців комунальних послуг та управителів визначені ст. 8 Закону.

Протягом всього часу користування відповідачем житлово-комунальними послугами, жодних скарг, претензій та зауважень з приводу ненадання або неналежного надання житлово-комунальних послуг від останнього не надходило, що свідчить про їх якісне надання.

Відповідачі, не надавши до суду відзиви, будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надали, розміру заборгованості не спростовували.

Як зазначено вище, позивач є управителем будинку, а відповідачі - споживачами послуг.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідачів за спожиті послуги в період з серпня 2020 року по січень 2021 року складає 377, 33 гр., 18, 11 гр. - суми збитків від інфляції та 5, 71 гр. 3 % річних.

/ а.с. 14 - 15 /

Як зазначено вище, відповідачі є споживачами послуг, які надає позивач.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Так, відповідач, не надавши до суду відзив, будь-яких доказів, які б спростовував надання позивачем відповідних послуг, суду не надав.

В свою чергу, надані позивачем докази відповідають вимогам ст. ст. 76 - 79 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, і які дають суду підстави для висновків, викладених вище, щодо обов`язку відповідача оплачувати надані позивачем послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з того, що відповідачі нерегулярно вносили плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З приведеного позивачем розрахунку, наданого до суду та перевіреного судом, вбачається, що розмір інфляційних втрат складає 18,11 гр. та 5, 71 гр. річних.

/ а.с. 15 /

Розрахунку інфляційних втрат та річних, наданого позивачем, відповідачі не спростували.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум, доведеним, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 266 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц / провадження № 61-26462св18 / та постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц / провадження № 61-7289св20 /.

Крім того, звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 1 500, 00 гр. витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ШЕНЛІ» 02 лютого 2021 року був укладений Договір № 17-21 про надання правничої допомоги.

Відповідно до умов вказаного Договору виконавець зобов`язується надати послуги з юридичного консультування та юридичного представництва, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

З акту прийняття-передачі наданих послуг сторони вбачається кількість виконаних адвокатом послуг та їх вартість.

Сплата коштів підтверджується заключною випискою за період з березень 2021 року з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

/ а.с. 16 - 27 /

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Вартість витрат позивача на підготовку та подання позовної заяви сторонами була обумовлена в розмірі 1 500, 00 гр.

Таким чином, оплата позивачем судових витрат, пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу, підтверджена належними та допустимими доказами.

Під час розгляду даної справи від відповідачів не надходило заперечень щодо розміру попередньо визначеної позивачем у позовній заяві вартості судових витрат, фактичний розмір яких не перевищує попередньо визначений.

Співмірності судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачі також не оспорювали.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 гр. та 2 270 гр. судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 322, 509, 525, 625 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. , 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН невідомий /, ОСОБА_2 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН невідомий /, ОСОБА_3 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН невідомий / на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» /адреса: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25-Б, ЄДРПОУ 31025659/ 377, 33 гр. заборгованості, 18, 11 гр. інфляційних втрат, 5, 71 гр. річних, 1 500, 00 гр. витрат на правничу допомогу та 2 270, 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.А. Шереметьєва