Ухвала суду № 101499950, 26.11.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3517/21

Ухвала

Іменем України

"26" листопада 2021 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді: Ставнійчук С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021020220000259 від 10.08.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 289 КК України,

за участю прокурора: Кубика Д.М.,

захисника обвинуваченого адвоката: Довгалюк Л.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

встановив:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020220000259 від 10.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України.

26.11.2021 року від прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Кубика Д.М. надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке обґрунтоване тим, що розглянути зазначену справу до спливу застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не видається за можливе, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, в період непогашеної та незнятої судимості обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, відтак схильний до вчинення злочинів, а зважаючи на міру покарання, що може загрожувати йому у разі визнання винуватим, існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити чи сховати речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків, а жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ці ризики не відпали і продовжують існувати та обставини визначені в ст. 178 КПК України не змінилися, тому продовження запобіжного заходу буде співрозмірним особі обвинуваченого та суспільній небезпечності вчиненого діяння.

Подане клопотання прокурор Кубик Д.М. підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Його захисник адвокат Довгалюк Л.І. зважаючи на позицію підзахисного не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Подали до суду заяви про здійснення судового розгляду у їх відсутність.

Відповідно до ст. 325 КК України суд, заслухавши думку учасників судового провадження, враховуючи можливість за відсутності потерпілих з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішив питання про проведення судового розгляду без потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Розглянувши підстави заявленого клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, має врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Крім того, у своїй постанові від 23.06.2020 (справа №522/20634/19) Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначив, що відповідно до положень ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого і в той же час таке право у кількості використання сторонами кримінального провадження процесуальним законом не обмежено.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які передбачені безальтернативні покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, при цьому нижня санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді 5 років позбавлення волі, раніше відбував покарання за вчинення злочинів проти власності, нові умисні злочини вчинив через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу та, які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачений перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Водночас стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України – знищити чи сховати речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, суд враховує також ту обставину, що дане кримінальне провадження судом не завершено до спливу строку дії попередньої ухвали слідчого судді від 13.10.2021, а тому дійшов висновку, що за сукупності таких обставин, підлягає продовженню раніше застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор у повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_1 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

При цьому, суд не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо не визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , оскільки згідно пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України, жодний із них не віднесений до категорії злочинів, які згідно приписів ч. 4 ст. 183 КПК України дають суду право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Натомість, приписами абзацу 1 ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд бере до уваги обставини, встановлені ст. ст.177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у національній грошовій одиниці України, який у даному кримінальному провадженні є відповідним і достатнім для забезпечення достатньої та належної поведінки ОСОБА_1 та виконанню останнім покладених на нього обов`язків, при цьому, врахувавши наявність встановлених під час проведення досудового розслідування ризиків та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 .

Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_1 суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, не допитані потерпілі, свідки, обвинувачений, не досліджені письмові докази, а також бере до уваги розумність строків кримінального провадження та приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу на строк 60 днів, що буде виправданим та відповідатиме Закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131,132,176-178,182-184,186,193-197, 331,376,392,393,395КПК суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецьк Донецької області, проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимому, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 289 КК України, терміном на 60 (шістдесят днів), до 24 січня 2022 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України у розмірі 70 (сімдесяти ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 158900 (сто п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: (UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім`я, по-батькові платника застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- уникати спілкування із потерпілими у кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 24.01.2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі слідчого ізолятора ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)".

У разі внесення застави та з моменту звільнення обинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії судового рішення в частині продовження строку дії запобіжного заходу.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29.11.2021.

Головуюча суддя С.В. Ставнійчук