Ухвала суду № 101499805, 27.10.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6566/21

Провадження №2/369/4155/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бікус С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача – адвоката Васильєва М.О. про забезпечення позову у цивільній справі №369/6566/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016», про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016», про визнання правочину недійсним.

24 травня 2021 року Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі.

20 вересня 2021 року представником позивача подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про збільшення позовних вимог.

27 жовтня 2021 року Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог у цивільній справі №369/6566/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016», про визнання правочину недійсним.

20 вересня 2021 року представником позивача подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про забезпечення позову у цивільній справі №369/6566/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016», про визнання правочину недійсним.

Вимоги заяви мотивовано тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №369/6566/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016», про визнання правочину недійсним

20 березня 2020 року ОСОБА_2 (Сторона 3) було укладено Договір про заміну кредитора та боржника у зобов`язаннях, що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав на Квартиру №87 від 25 січня 2019 року (у житловому комплексі будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016» (Сторона 1) та з ОСОБА_5 (Сторона 2).

Згідно вказаного Договору від 20 березня 2020 року про заміну кредитора та боржника що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав від 25 січня 2019 року на Квартиру АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 ) передає (відступає), а Сторона 3 ( ОСОБА_2 ) приймає на себе права (права вимоги) та обов`язки Сторони 2, що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав на Квартиру №87 від 25 січня 2019 року, раніше укладеного Стороною 1 та Стороною 2 (надалі - Договір купівлі-продажу майнових прав).

12 лютого 2021 року ОСОБА_2 (Сторона 2) було укладено Договір про заміну кредитора та боржника у зобов`язаннях, що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав на Квартиру №87 від 25 січня 2019 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016» (Сторона 1) та з ОСОБА_3 (Сторона 3) (надалі також - Оспорюваний договір).

Згідно вказаного Оспорюваного договору, Сторона 2 ( ОСОБА_2 ) передає (відступає), а Сторона 3 ( ОСОБА_3 ) приймає на себе права (права вимоги) та обов`язки Сторони 2, що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав на Квартиру №87 від 25 січня 2019 року, раніше укладеного Стороною 1 та Стороною 2.

Позивачкою подано позов про визнання недійсним Оспорюваного договору.

Відповідно до інформаційної довідки №270181168 від 12 серпня 2021 року (яка додавалася Позивачкою до відповіді на відзив Відповідачки 2), Квартира, майнові права на яку відчужені за Оспорюваним договором у даній справі, вже зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на неї 20 травня 2021 року зареєстроване за Відповідачкою 2.

Крім того, зареєстрована іпотека, в якій іпотекодержателем виступає ОСОБА_6 на підставі договору іпотеки від 09 червня 2021 року №273, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Обертун С.М.

Як зазначено вище Відповідачка 2 - ОСОБА_3 20 травня 2021 року зареєструвала за собою право власності на зазначену квартиру загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2368136732000 (надалі також - Квартира).

Підставою для державної реєстрації зазначені, зокрема, всі вказані вище договори (Договір купівлі-продажу майнових прав, Договір від 20 березня 2020 року про заміну кредитора та боржника, Оспорюваний договір).

Оскільки станом на час укладення Іпотечного договору Відповідачка 2 хоч і формально була вказана власником Квартири, однак юридично таке право в неї було відсутнє, позаяк реєстрація його була проведена на підставі недійсного договору.

Представник позивача у поданій заяві відзначав, що ОСОБА_2 ще 26 березня 2021 року зверталася з заявами до Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3, в яких повідомляла Відповідачів про те, що вона не надавала згоди на укладення Оспорюваного договору та просила не вчиняти жодних дій з вказаними майновими правами на зазначену квартиру АДРЕСА_4 .

Проте Відповідачка 2 незадовго (через 20 днів) після реєстрації права власності на Квартиру передала її в іпотеку громадянину ОСОБА_6 09 червня 2021 року.

Відповідачі вчиняють дії для максимального ускладнення та відтермінування в часі захисту Судом права власності Позивачки на Квартиру (тому існує велика ймовірність продовження вчинення таких дій), та повідомляють Суду завідомо неправдиві дані.

Вказані вище обставини на думку позивача в сукупності підтверджують той факт, що Відповідачі всіляко намагаються ускладнити та відтермінувати в часі захист Судом права власності Позивачки на Квартиру, тому існує велика ймовірність продовження вчинення таких дій, зокрема шляхом відчуження спірної Квартири, що зумовить необхідність зміни позовних вимог, витребування її в нового власника, або ініціювання нового судового процесу, у випадку зміни власника після винесення рішення Судом у даній справі (у випадку задоволення позову) та до набрання ним законної сили.

Крім того, заявник вважає, що факт надання Квартири в іпотеку не унеможливить її відчуження, в силу наявності низки підстав для припинення іпотеки, а також можливість іпотекодавця та іпотекодержателя змінити предмет іпотеки, (в порядку передбаченому ст. 19 Закону України «Про іпотеку»), яким забезпечується основне зобов`язання (в даному випадку - позика).

Представник позивача у поданій заяві відзначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Квартиру може не лише ускладнити, а й взагалі - унеможливити виконання рішення Суду у даній справі (у випадку задоволення позову), а відтак і не матиме місце ефективний захист прав Позивачки.

Тому, на підставі вище наведеного представник позивача просив суд заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на квартиру загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2368136732000, власник ОСОБА_3 .

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року).

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову у вигляді арешту майна та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на спірне майно по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Таким чином, вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, предмет та підстави спору, який виник між сторонами, співмірність обраних позивачем видів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суддя приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню та забезпеченню позову шляхом накладення арешту арешт на квартиру загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2368136732000, власник ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.149-154,157,353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву – задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2368136732000, власник ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_7 .

Відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016», адреса: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт Чабани, вул. Машинобудівників, 14-А.

Суддя: Фінагеєва І.О.