Рішення № 101499795, 30.11.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8818/20

Провадження № 2/369/1506/21

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретарів судових засідань Мазурик Д.С., Шило М.І., Житар А.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 6 в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся з вказаним позовом та просив суд: стягнути з відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України на його користь матеріальну шкоду в розмірі 73 978,76 грн., моральну шкоду в розмірі 3 699 грн., всього 77 677,76 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 70 000 грн.;

стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 26.07.2006 року виконкомом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 є батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.10.2018 року о 09 год. 30 хв. на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Петра Сагайдачного в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області відповідач 2 керуючи автомобілем ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_2 здійснила наїзд на велосипедиста – малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка внаслідок наїзду отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому остеоепіфізеоліз дистального відділу правої великогомілкової кістки з зміщенням уламків, закритий перелом правої малогомілкової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків.

Позивач зазначив, що на час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована не була, тому ним були понесені витрати пов`язані з діагностикою, лікуванням, протезуванням, реабілітацією малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього позивач зазначив, що внаслідок отримання ушкодження здоров`я малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 їй завдано моральної шкоди.

З огляду на вказане позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 23.07.2020 було відкрито провадження у цій справі за правилам загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.09.2020 до суду надійшов відзив в якому відповідач Моторно (транспортне) страхове бюро України зазначив, що факт настання цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2 в результаті ДТП, яка мала місце 01.10.2018 не встановлений та не підтверджений доказами. Крім цього відповідач Моторно (транспортне) страхове бюро України зазначив, що позивачем не доведено жодної обставини на які він посилається.

Просить суд, відмовити в задоволені позову щодо відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.04.2021 позовну заяву в частині позовних вимог позивача до відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України провадження - закрито.

Ухвалою суду від 14.07.2021 було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 04 листопада 2021 року представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду представником позивача до суду було направлено заяву, у якій він просив суд подальший розгляд справи проводити у його відсутності та здійснювати без участі позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 04 листопада 2021 року у якості свідка була допитана відповідачка ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що вона є відповідачем по даній справі. 01.10.2018 року о 09 год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_2 , їдучі разом з подругою ОСОБА_6 , вона перетнула перехрестя вулиць Богдана Хмельницького та Петра Сагайдачного в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, та заїхала в яму, яка була на дорозі. Починаючи рух відчула удар в задню частину автомобіля. Вимкнувши двигун і вийшовши з автомобіля побачила, що на проїзній частині сидить дівчинка, поруч з нею був велосипед.

У судовому засіданні 04 листопада 2021 року було оголошено перерву до 16 години 00 хвилин.

У судове засідання, яке було призначено на 04 листопада 2021 року о 16 годині 00 хвилин, учасники процесу не з`явились. Про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2018 року о 09 год. 30 хв. на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Петра Сагайдачного в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області трапилася ДТП за участю автомобіля ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача 2 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті якої остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому остеоепіфізеоліз дистального відділу правої великогомілкової кістки з зміщенням уламків, закритий перелом правої малогомілкової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, випискою з історії хвороби стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 10.06.2019.

Відповідно до виписки з історії хвороби стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_5 від 10.06.2019 пацієнтка отримала травму у побуті, яка мала місце 01.10.2018.

Крім цього, в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200005748, вини відповідача ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді не встановлено.

Крім того, представником відповідача у ході розгляду справи до матеріалів справи було приєднано постанову про закриття кримінального провадження від 02 листопада 2021 року, у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 , кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

Також в постанові було вказано, про виділення матеріалів в порядку ст. 184 КУпАП та направлення їх до Фастівського РУП ГУ НП в Київській області, для вирішення питання про притягнення батьків малолітньої ОСОБА_5 до відповідальності.

Також суду не було надано документи, які б підтверджували чи спростовували інформацію щодо застрахованої на момент ДТП цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2 .

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

З вищенаведеного слідує, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Однак, позивачем не надано суду жодного доказу спричинення його дочці ОСОБА_5 моральної шкоди внаслідок ДТП, не зазначено та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача ОСОБА_2 та настанням будь-яких негативних наслідків внаслідок таких дій для дочки позивача, в тому числі у вигляді моральної шкоди.

Також позивач не довів, які саме душевні страждання зазнала його донька і в чому вони проявились.

Доказами, в розумінні положень ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому за положеннями ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми, як зазначено у положеннях ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи позивачем жодних належних та допустимих доказів надано не було. За таких обставин, з огляду на відсутність обов`язку суду щодо збирання доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 15, 16,76-81, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Т.В.Дубас