Ухвала суду № 101497610, 29.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

29 листопада 2021 року м. Київ№ 640/16136/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у письмовому провадженні питання залишення позову без розгляду у справі

за позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

до Північного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправним та скасування висновку,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Північного офісу Держаудитслужби (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок відповідача про результати моніторингу закупівлі, опубліковано 08.08.2019 року на офіційному сайті системи публічних закупівель Prozorro.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що всупереч того, що моніторингу відповідно до даних індикаторів ризиків (RISK1-5_2) підлягала тендерна документація в частині визначення розміру тендерного забезпечення (наявність даного порушення позивачем не оскаржується), відповідачем зроблено висновки з питань, які виходять за межі повноважень останнього, а саме: відповідачем одне й те саме порушення (визначення розміру тендерного забезпечення) дублюється і вказується як різні порушення, що суперечить фундаментальному (конституційному) принципу відповідальності, відповідно до якого «ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення»; відповідно до статті 31 Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі» відміна торгів чи визнання їх такими, що не відбулися, відносяться до компетенції Замовника в особі його тендерного комітету, та вирішуються з урахуванням наявності чи відсутності критеріїв, перелічених у статті 31 зазначеного закону; договір про закупівлю є нікчемним уразі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі» чи за умови його укладання в період оскарження процедури закупівлі чи з порушенням встановлених строків.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати висновок відповідача за результатами моніторингу закупівлі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача: належним чином завірену копію висновку, опублікованого 08.08.2019 року на офіційному сайті системи публічних закупівель Prozorro; належним чином завірену копію наказу від 15.07.2019 року №138 «Про початок моніторингу закупівель».

Через канцелярію суду 24.09.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, питання що стали предметом моніторингу дотримання позивачем як замовником у сфері публічних закупівель, є: визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації щодо закупівлі, відповідність вимог тендерної документації вимогам Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі», розгляд тендерної пропозиції, своєчасність укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідність умов договору умовам тендерної пропозиції переможця.

В свою чергу, на переконання відповідача, позивач помилково ототожнює індикатор ризику «Розмір забезпечення тендерної пропозиції визначено з порушенням встановлених Законом граничних значень під час проведення відкритих торгів на закупівлю робіт підстави» за кодом RISK1-5_2, як підставу для прийняття рішення про початок моніторингу, з питаннями, які підлягають аналізу під час проведення моніторингу закупівлі.

Так, за результатами проведеного моніторингу відповідачем встановлено невідповідність тендерних пропозицій ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» та ТОВ «МОНІС ГЛОБАЛ СЕРВІС» умовам тендерної документації, оскільки документи, подані у складі тендерних пропозицій учасників не містять електронного цифрового підпису. Водночас, це порушення позивачем не оскаржується, в той час, як Замовником мало бути відхилено зазначені тендерні пропозиції в силу Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі».

Зокрема, аналізом документів, розміщених в електронній системі публічних закупівель встановлено, що Замовником внесено зміни до договору від 15.07.2019 року №4677 шляхом укладення додаткових угод від 15.07.2019 року №1 та від 23.07.2019 року №2 в частині зміни технічних вимог до предмета закупівлі та календарного плану надання послуг з метою покращення якості предмета закупівлі, як-то зазначено позивачем.

Водночас, на переконання відповідача, передбачені додатковими угодами зміни жодним чином не впливають на покращення якості предмета закупівлі, що свідчить про нікчемність договору про закупівлю відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі».

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Через канцелярію суду 25.09.2019 року відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду, яку обґрунтовано порушенням позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою.

Так, відповідачем зазначено, що згідно з електронною системою закупівель, Північним офісом Держаудитслужби складено висновок про результати моніторингу закупівлі від 06.08.2019 року №265, який оприлюднено 08.08.2019 року, з огляду на те, що встановлений частиною десятою статті 7-1 Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі» строк оскарження висновку до суду закінчився 22.08.2019 року, в той час, як позивачем подано позов 23.08.2019 року (хоча його датовано позивачем 22.08.2019 року).

Враховуючи викладене, відповідач просить суд залишити позов без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 року зобов`язано позивача у строк до 21.11.2019 року подати до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Попереджено позивача, що в разі не подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляд.

Через канцелярію суду 20.11.2019 року позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що при обчисленні строків на подання позову позивач керувався інформацією з електронної системи публічних закупівель Prozorro, відповідно до якої кінцевий строк оскарження висновку встановлено до 23.08.2019 року, що відповідає вимогам, встановленим частиною десятою статті 7-1 Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року призначено судове засідання для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду на 16.01.2020 року.

У судове засідання 16.01.2020 року сторони не прибули.

На підставі частини п`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною першою, абзацом 1 частини другої, частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини десятої статті 7-1 Закону України від 25.12.2015 року №922-VIIІ «Про публічні закупівлі» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №922) у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом розгляду адміністративної справи є висновок Північного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі від 06.08.2019 року №265, який опубліковано на офіційному сайті системи публічних закупівель Prozorro 08.08.2019 року.

Отже, згідно з вимогами частини десятої статті 7-1 Закону №922, висновується, що строк оскарження висновку з моменту його опублікування становить 10 робочих днів, позаяк, останнім днем строку його оскарження є 22.08.2019 року.

Відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем подано датовану 22.08.2019 року позовну заяву безпосередньо через канцелярію суду 23.08.2019 року, тобто, з пропуском строку звернення до суду, встановленого Законом №922.

В той же час, згідно з відомостями з офіційного сайту електронної системи закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/ua-2019-05-03-000936-b, судом встановлено, що кінцевий строк оскарження на офіційному сайті електронної системи закупівель визначено до 23.08.2019 року.

В свою чергу, в розумінні частини десятої статті 7-1 Закону №922, зазначений «Кінцевий строк оскарження 23.08.2019 року», який став орієнтиром для позивача, визначено на офіційному сайті електронної системи закупівель як такий, що включає в себе наступний робочий день з дня оскарження висновку до суду.

Суд зауважує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Суд зауважує, що наведені позивачем причини обчислення ним строку звернення до суду, встановленого Законом №922, з метою оскарження спірного висновку, є необґрунтованими та не приймаються судом як поважні причини, які об`єктивно вплинули на недотримання строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01. 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 118-123, 240, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Північного офісу Держаудитслужби про залишення позов без розгляду задовольнити.

2. Позов Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (код ЄДРПОУ 04013755, адреса: 02192, м. Київ, вул. Космічна, 12-А);

Відповідач: Північний офіс Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40479560, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18)

Повну ухвалу суду складено 29.11.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна