Рішення № 101497407, 18.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2081

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року м. Київ № 640/20817/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ГОПАК»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ГОПАК» (надалі - позивач) адреса: 02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 02.02.2021 №502020701 про збільшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у податкових деклараціях ТОВ «Гопак» за вересень 2019 року (вх. №9242692749 від 14.10.2019 року), жовтень 2019 року (вх. №9275004505 від 19.11.2019 року), січень 2020 року (вх. №9027279374 від 17.02.2020 року), жовтень 2020 року (вх. №9304686549 від 18.11.2020 року), листопад 2020 року (вх. №9338264994 від 18.12.2020 року), січень 2021 року (вх. №9028768086 від 18.02.2021 року) та лютий 2021 року (вх. №9056041657 від 18.03.2021 року) на загальну суму 3 121 228,00 (три мільйони сто двадцять одна тисяча двісті двадцять вісім грн. 00 коп.) гривень.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що контролюючий орган, в порушення приписів податкового законодавства України, фактично вийшов за межі проведення перевірки, що призвело до неправомірного зменшення оскаржуваним рішенням визначеного позивачем від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 3 121 228,00 в деклараціях за вересень та жовтень 2019 року, січень, жовтень та листопад 2020 року, січень та лютий 2021 року.

Позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване рішення, є необґрунтованими й звертає увагу на те, що уповноваженими особами податкового органу під час проведення перевірки не було надано жодної оцінки вчиненим позивачем господарським операціям та первинним й фінансово-господарським документам, які надавались до перевірки ТОВ «ГОПАК», а з вимогою про надання товариством пояснень та документів відповідач в ході перевірки до позивача не звертався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/20817/21, а також вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження й призначено підготовче засідання у справі.

Не погоджуючись з доводами викладеними в позові Головним управлінням ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «ГОПАК» у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є встановлені в ході проведення виїзної документальної позапланової перевірки порушення товариством вимог податкового законодавства при визначенні розміру податкового кредиту в охоплених перевіркою податкових періодах.

У свою чергу, не погоджуючись з аргументами викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивачем було надано до суду відповідь на відзив, в якій товариство з обмеженою відповідальністю «ГОПАК» вказує на те, що викладені доводи контролюючого органу є безпідставними та помилковими, а відповідач протиправно зменшив позивачу суму від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 3 121 228,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на аналогічні підстави, які зазначені у відзиві на позовну заяву та підтримав висновки викладені в акті перевірки позивача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОПАК» складено та подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2021 року вх. №9056041657 від 18.03.2021 року (а.с. 72-79, т.1) у рядку 21 якої визначено від`ємне значення з ПДВ в розмірі 1 298 656,00 грн.

Згідно з відомостями таблиці 1 Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року (вх. №9056041657 від 18.03.2021 року) задекларована позивачем у рядку 21 цієї декларації сума від`ємного значення в розмірі 1 298 656,00 грн. складається з сум від`ємного значення за попередні податкові періоди, а саме: за лютий 2021 року в сумі 179 167,00 грн.; за січень 2021 року в сумі 54 054,00 грн.; за листопад 2020 року в сумі 23 107,00 грн.; за жовтень 2020 року в сумі 53 244,00 грн.; за січень 2020 року в сумі 350 497,00 грн.; за жовтень 2019 року в сумі 3858 161,00 грн. та за вересень 2019 року 253 426,00 грн.

У зв`язку із поданням ТОВ «ГОПАК» декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. гривень за лютий 2021 року, виконуючим обв`язки начальника ГУ ДПС у м. Києві прийнято наказ від 31.03.2021 №2640-П «про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГОПАК» (код 30312864)» (а.с. 38 т. 1).

На підставі зазначеного наказу та направлень на проведення перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГОПАК» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року (вх. №9056041657 від 18.03.2021 року).

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2021 №40514/ж5/26-15-07-01-02/30312864 (надалі - акт перевірки) (а.с. 39-50 т. 1).

У акті перевірки наведено висновок про встановлення допущення позивачем порушень п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при декларуванні за лютий 2021 року, яке визначено з урахуванням вересня 2019 року, жовтня 2019 року, січня 2020 року, жовтня 2020 року, листопада 2020 року, січня 2021 року й завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на загальну суму 3 121 228,00 грн., а саме: за вересень 2019 року на суму ПДВ 777 265,00 грн.; за жовтень 2019 року на суму ПДВ 667 816,00 грн.; за січень 2020 року на суму ПДВ 460 507,00 грн.; за жовтень 2020 року на суму ПДВ 307 485,00 грн.; за листопад 2020 року на суму ПДВ 333 823,00 грн.; за січень 2021 року на суму ПДВ 238 948,00 грн.; за лютий 2021 року на суму ПДВ 335 384,00 грн.

Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що приходячи до висновку про допущення ТОВ «ГОПАК» порушень податкового законодавства України та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3 121 228,00 грн., відповідач керувався виключно висновками про завищення позивачем розміру податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за вересень 2019 року, жовтень 2019 року, січень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, січень 2021 року та лютий 2021 року.

В свою чергу, з аналізу акту перевірки судом встановлено, що таких висновків відповідач дійшов внаслідок неможливості контролюючим органом під час проведення перевірки підтвердити фактичне здійснення позивачем операцій (руху активів) з придбання в охоплених перевіркою періодах товарів та послуг на загальну суму ПДВ в розмірі 3 121 228,00 грн.

Відсутність можливості підтвердити фактичний рух активів під час здійснення позивачем операцій з придбання товарів та послуг відповідач обґрунтовує не наданням позивачем до перевірки в повному обсязі регістрів бухгалтерського обліку, документів щодо підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт, документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару, а також достовірної інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського (податкового) обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ.

Не погоджуючись із висновком акту перевірки, ТОВ «ГОПАК» подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення за вих. №14/06/21-1 від 14.06.2021 (а.с.51-59, т. 1), які рішенням №16720/І/26-15-07-01-02 від 29.06.2021 «Про розгляд заперечень» відповідач залишив без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін (а.с. 60-67, т. 1).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №502020701 від 02.07.2021 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 3 121 228,00 (три мільйони сто двадцять одна тисяча двісті двадцять вісім грн. 00 коп.) гривень в податкових деклараціях позивача за: вересень 2019 року (вх. №9242692749 від 14.10.19) на суму ПДВ в розмірі 777 265,00 грн.; жовтень 2019 року (вх. №9275004505 від 19.11.19) на суму ПДВ в розмірі 667 816,00 грн.; січень 2020 року (вх. №9027279374 від 17.02.20) на суму ПДВ в розмірі 460 507,00 грн.; жовтень 2020 року (вх. №9304686549 від 18.11.20) на суму ПДВ в розмірі 307 485,00 грн.; листопад 2020 року (вх. №9338264994 від 18.12.20) на суму ПДВ в розмірі 333 823,00 грн.; січень 2021 року (вх. №9028768086 від 18.02.21) на суму ПДВ в розмірі 238 948,00 грн.; лютий 2021 року (вх. №9056041657 від 18.03.21) на суму ПДВ в розмірі 335 384,00 грн.(а.с.68-79 т. 1).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодекс України).

Так, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із підпункту 20.1.3 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

Так, як вже було встановлено судом вище та підтверджуються матеріалами справи, Головним управління ДПС у місті Києві відповідно до підпункту 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПКУ, на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 31.03.2021 №2640-П проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ГОПАК» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року (вх. №9056041657 від 18.03.2021 року).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести, зокрема, документальну перевірку, передбачену підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Так, у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Водночас, відповідно до абзацу 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Наведені вище положення Податкового кодексу України покликані запобігти зловживанням контролюючим органом у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань. Недотримання контролюючим органом вимог пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України є порушенням порядку проведення перевірки та самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки.

З огляду на встановлені обставини та законодавче регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що наказом в. о. начальника ГУ ДПС у м. Києві №2640-П від 31.03.2021 відповідач не вповноважений в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача досліджувати повноту нарахування податкових зобов`язань у податковій звітності за попередні звітні (податкові) періоди, позаяк даною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності за лютий 2021 року, перевірка відомостей будь-яких інших податкових декларацій позивача перебуває поза межами даної перевірки.

Посилання відповідача на визначення позивачем від`ємного значення у декларації за лютий 2021 року з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у деклараціях за вересень, жовтень 2019 року, січень, жовтень, листопад 2020 року, січень 2021 року, як на підставу для перевірки законності формування від`ємного значення й у цих податкових періодах, не заслуговують на увагу.

Суд зауважує, що у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року вх. №9056041657 від 18 березня 2021 року (а.с. 72-79 т.1) у графі 19 «від`ємне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації)» позивач задекларував від`ємне значення з податку на додану вартість за лютий 2021 року у розмірі 1 298 656,00 грн.

В той же час, з аналізу матеріалів справи та наданих пояснень, судом встановлено, що вказане від`ємне значення переноситься наростаючим підсумком з попередніх періодів й було сформовано з від`ємних значень задекларованих позивачем у деклараціях за вересень, жовтень 2019 року, січень, жовтень, листопад 2020 року та січень 2021 року.

Так, у таблиці 1 додатку 2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року вказано, що сформоване позивачем у цьому звітному (податковому) періоді від`ємне значення з податку на додану вартість в сумі 1 298 656,00грн. складається з сум від`ємного значення за: лютий 2021 року в розмірі 179167,00грн.; січень 2021 року в розмірі 54054,00грн.; листопад 2020 року в розмірі 23107,00грн.; жовтень 2020 року в розмірі 53244,00грн.; січень 2020 року в розмірі 350497,00грн.; жовтень 2019 року в розмірі 385161,00грн.; вересень 2019 року в розмірі 253426,00грн.

В свою чергу, з аналізу наявних в матеріалах справи декларацій позивача з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (а.с. 112-119 т. 1), січень 2020 року (а.с. 88-95 т. 1), жовтень 2020 року (а.с. 96-103 т. 1), листопад 2020 року (с. с. 104-111 т. 1) та січень 2021 року (а. с. 80-87 т. 1) та наданих сторонами пояснень, судом встановлено, що від`ємне значення кожного із цих звітних (податкових) періодів виникло з від`ємного значення попередніх періодів й перевищувало суму, на яку відповідач зменшив від`ємне значення у цих деклараціях оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Разом з тим, суд зауважує, що від`ємне значення задеклароване позивачем в декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року (а.с. 72-79 т. 1) складає 1 298 656,00 грн, тобто є більш ніж у 2 рази меншим від суми від`ємного значення зменшеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Наведені в акті перевірки висновки про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ ґрунтуються на доводах контролюючого органу про завищення ТОВ «ГОПАК» податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 3 121 228,00грн. задекларованого у рядку 10.1 декларацій за: вересень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 777 265,00 грн; жовтень 2019 року на суму ПДВ в розмірі 667 816,00 грн; січень 2020 року на суму ПДВ в розмірі 460 507,00 грн; жовтень 2020 року на суму ПДВ в розмірі 307 485,00 грн; листопад 2020 року на суму ПДВ в розмірі 333 823,00 грн; січень 2021 року на суму ПДВ в розмірі 238 948,00 грн; лютий 2021 року на суму ПДВ в розмірі 335 384,00 грн.

Зі змісту податкового повідомленням-рішення за формою «В4» № 502020701 від 02 лютого 2021 року слідує, що цим рішенням відповідач зменшив позивачу від`ємне у кожній з вищенаведених податкових декларацій на загальну суму ПДВ в розмірі 335 384,00 грн, а саме у декларації за: вересень 2019 року (вх. № 9242692749 від 14 жовтня 2019 року) на ПДВ в розмірі 777 265,00 грн; жовтень 2019 року (вх. № 9275004505 від 19 листопада 2019 року) на ПДВ в розмірі 667 816,00 грн; січень 2020 року (вх. № 9027279374 від 17 лютого 2020 року) на ПДВ в розмірі 460 507,00 грн; жовтень 2020 року (вх. № 9304686549 від 18 листопада 2020 року) на ПДВ в розмірі 307 485,00 грн; листопад 2020 року (вх. № 9338264994 від 18 грудня 2020 року) на ПДВ в розмірі 333 823,00 грн; січень 2021 року (вх. № 9028768086 від 18 лютого 2021 року) на ПДВ в розмірі 238 948,00 грн; лютий 2021 року (вх. № 9056041657 від 18 березня 2021 року) на ПДВ в розмірі 335 384,00 грн.

Зменшена оскаржуваним рішенням сума від`ємного значення значно перевищує суму задекларовану позивачем у декларації за лютий 2021 року й відповідає сумі податкового кредиту, задекларованого позивачем у деклараціях за вересень, жовтень 2019 року, січень, жовтень, листопад 2020 року та січень 2021 року, що свідчить про проведенням відповідачем перевірки з грубим порушенням предмету й строків, встановлених положеннями пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України.

Фактично оскаржуваним рішенням відповідач зменшив (анулював) всю суму ПДВ, що була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у деклараціях за вересень 2019 року, жовтень 2019 року, січень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, січень 2021 року та лютий 2021 року.

Таким чином, в порушення вимог підпункту 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган вийшов за межі перевірки, що призвело до неправомірного коригування показників податкової звітності позивача.

Зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом перевірки показників податкової звітності позивача за жовтень 2019 року, січень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року та січень 2021 року, результати якої оформлені актом перевірки, суд дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення за її наслідками грошових зобов`язань з податку на додану вартість та зменшення оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням розміру задекларованого позивачем від`ємного значення.

Вказана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, де колегія суддів вказує, що обставини щодо протиправності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо порушень встановлених у ході проведення перевірки суд зазначає наступне.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення № 502020701 від 02 липня 2021 року слідує, що підставою для зменшення розміру від`ємного значення у податковій звітності позивача є порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Суд зауважує, що в акті перевірки відповідач не навів, а ні аналізу вчинених позивачем господарських операцій, а ні аналізу первинних документів які надавались ним в ході проведення перевірки.

В свою чергу, з акту перевірки та наданих сторонами пояснень судом встановлено, що вказане зменшення відбулося внаслідок неможливості під час проведення перевірки контролюючим органом підтвердити фактичне здійснення ТОВ «ГОПАК» (рух активів) операцій з придбання консервної продукції (варення, огірки, квасоля, джем, томати, ікра кабачкова) тощо, з підстав надання позивачем не в повному обсязі регістрів бухгалтерського обліку (ОСВ, журналів-ордерів, оборотів по рахунку, аналізів та карток рахунків, карток складського обліку), документів щодо підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт, документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару, а також достовірної інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського (податкового) обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 5 розділу 3.2 «податковий кредит» акту перевірки перевірка відображеного показника за період лютий 2021 року, яке визначено з урахуванням періодів: вересень 2019, жовтень 2019, січень 2020, жовтень 2020, листопад 2020, січень 2021, здійснено на підставі податкової звітності з податку на додану вартість, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та підтверджуючих первинних документів, що надані ТОВ «ГОПАК» в ході перевірки».

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що в ході проведення перевірки позивача контролюючим органом не складався акт про відмову у наданні документів відповідно до вимог п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.

В свою чергу, наданим позивачем листом Головного управління ДПС у м. Києві № 84407/6/26-15-07-05-07-16 від 03 вересня 2021 року підтверджується, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідач не звертався до посадових осіб ТОВ «ГОПАК» з письмовим запитом про надання документів та не проводив зустрічні звірки з контрагентами позивача по господарських операціях з придбання товарів та послуг.

Таким чином обставин, які б свідчили про не надання позивачем до перевірки документів в ході розгляду справи не встановлено, а тому твердження відповідача про неможливість в ході перевірки встановити рух активів не заслуговують на увагу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вже зазначалось вище, в акті перевірки відповідач підтверджує, що перевірка правильності визначення позивачем податкового кредиту здійснювалась ним на підставі, зокрема, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За визначенням статті 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, дійсно, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Разом з тим, стверджуючи про неправомірність отримання платником податків податкової вигоди, зокрема щодо віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, контролюючий орган має встановити й довести, що відомості, які містяться в наданих платником податків документах неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Встановлення такої інформації може поставити під сумнів здійснення відповідних операцій, але висновок про нездійснення господарських операцій має ґрунтуватись на аналізі всіх первинних документів та змісту господарських операцій.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Суд зауважує, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В акті перевірки відповідачем не зазначено, а до матеріалів справи не додано доказів які б свідчили про наявність у контролюючого органу підстав поставити під сумнів здійснення відповідних операцій. Висновок відповідача про нездійснення позивачем господарських операцій не ґрунтується на аналізі вчинених ТОВ «ГОПАК» господарських операцій та змісту складених за їх наслідком первинних документів.

Відсутність зв`язку між фактом придбання товару та послуг і господарською діяльністю позивача контролюючим органом в акті перевірки не встановлено.

Натомість, в пункті 2.6 «Вступна частина» перевірки та розділі 3.1 «податкові зобов`язання» відповідач підтвердив, що в охопленому перевіркою періоді позивачем вчинено операції з реалізації товарів на умовах експорту, внаслідок чого ним отримано податкові пільги зі сплати ПДВ в загальному розмірі 14 060 394,00 грн та реалізації товарів на території України, внаслідок чого ним задекларовано (нараховано) податкові зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 2 551 514,00 грн.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, та відповідачем до суду не надано.

Отже, під час розгляду даної справи контролюючим органом не підтверджено викладений в акті перевірки висновок про завищення платником від`ємного значення з ПДВ шляхом неправомірного формування податкового кредиту.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем надано повний обсяг первинних документів для підтвердження реальності вчинення господарських операцій з придбання товарів та послуг в охоплених перевіркою звітних (податкових) періодах, що підтверджується додатками до адміністративного позову.

Зокрема, на підтвердження права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні отриманих у спірних податкових періодах товарів та послуг позивачем надано: копії фінансово-господарських договорів, на підставі яких у спірних податкових періодах ТОВ «ГОПАК» вчинено операції з придбання товарів та послуг (а.с. 1-236 т. 2); акти приймання/передачі послуг, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR; податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, витяги з ЄРПН рахунки на оплату послуг, акти заліку взаємних вимог за вересень 2019 року (а.с. 2-215 т. 3); акти приймання/передачі послуг, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR; податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, витяги з ЄРПН рахунки на оплату послуг, акти заліку взаємних вимог за жовтень 2019 року (а.с. 2-168 т. 4); акти приймання/передачі послуг, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR; податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, витяги з ЄРПН рахунки на оплату послуг, акти заліку взаємних вимог за січень 2020 року (а.с. 2-130 т. 5); акти приймання/передачі послуг, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR; податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, витяги з ЄРПН рахунки на оплату послуг, акти заліку взаємних вимог за жовтень 2020 року (а.с. 131-265 т. 5); акти приймання/передачі послуг, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR; податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, витяги з ЄРПН рахунки на оплату послуг, акти заліку взаємних вимог за січень 2021 року (а.с. 2-116 т. 6); акти приймання/передачі послуг, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR; податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, витяги з ЄРПН рахунки на оплату послуг, акти заліку взаємних вимог за листопад 2020 року(а.с. 117-259 т. 6); акти приймання/передачі послуг, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR; податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, витяги з ЄРПН рахунки на оплату послуг, акти заліку взаємних вимог за лютий 2021 року (а.с. 2-128 т. 7); платіжні доручення на оплату товарів та послуг у вересні 2019 року, у жовтні 2019 року, у січні 2020 року, у жовтні 2020 року, у листопаді 2020 року, у січні 2021 року та у лютому 2021 року (а.с. 128-185 т. 74 а.с. 2-259 т. 8).

На підтвердження правильності нарахування розміру податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ у деклараціях за звітні податкові періоди позивачем надано роздруківки картки рахунку бухгалтерського обліку № 6412 за вересень, жовтень 2019 року, січень, жовтень, листопад 2020 року, січень та лютий 2021 року (а.с. 128-163 т. 1).

На підтвердження наявності залишків придбаних від постачальників товарів станом на кінець 2019 та 2020 року позивачем надано копії Актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі Гопак та Інвентаризаційні описи за 2018, 2019 та 2020 роки (а.с. 164-175 т. 1).

На підтвердження якості придбаних від постачальників товарів позивачем надано декларації виробника, якісні посвідчення та посвідчень про якість (а.с. 225-241, т. 1).

Крім того, на підтвердження реальності поставлених відповідачем під сумнів операцій з придбання консервної продукції, в ході судового розгляду позивачем надано листи від постачальників товарів, а саме ПрАТ «Могилів-Подільський консервний завод», ТОВ «Яблуко» та ПП «АГРОТОРГСЕРВІС».

Листом № 457 від 13 вересня 2021 року ПрАТ «Могилів-Подільський консервний завод» підтверджує здійснення операції з постачання товарів ТОВ «ГОПАК» у вересні, жовтні 2019 року, січні, жовтні, листопаді 2020 року, січні та лютому 2021 року на загальну суму 15 593 856,90 грн, з урахуванням ПДВ в розмірі 2 598 976,15 грн. Крім того, на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з постачання товарів ТОВ «ГОПАК» та включення до складу податкових зобов`язань сплачених ТОВ «ГОПАК» в ціні отриманих товарів сум ПДВ в розмірі 2 598 976,15 грн. ПрАТ «Могилів-Подільський консервний завод» надано посвідчені копії додатків № 5 до декларацій за вересень, жовтень 2019 року, січень, жовтень, листопад 2020 року, січень та лютий 2021 року.

Листом ТОВ «Яблуко» від 09 вересня 2021 року б/н та додатками № 5 до податкової звітності цього товариства підтверджується, що у вересні та жовтні 2019 року, січні, жовтні та листопаді 2020 року й січні та лютому 2021 року ТОВ «Яблуко» здійснило операції з постачання товарів ТОВ «ГОПАК» на загальну суму 692 545,50 грн, а сплачений в ціні таких товарів ПДВ в розмірі 115 424,25 грн, був включений ТОВ «Яблуко» до складу податкових зобов`язань з ПДВ за відповідні звітні податкові періоди.

Листом ПП «АГРОТОРГСЕРВІС» № 0709 від 07 вересня 2021 року та додатком № 5 до декларації з ПДВ лютий 2021 року підтверджується здійснення цим підприємством господарських операцій з постачання товарів ТОВ «ГОПАК» у лютому 2021 року на загальну суму 112 665,24 грн, та включення до складу податкових зобов`язань за лютий 2021 року суму сплаченого ТОВ «ГОПАК» ПДВ в розмірі 18 777,54 грн.

В ході розгляду справи відповідач не заперечував, що надані позивачем документи належним чином оформлені, а за наслідком вчинення операцій з постачання позивачеві товарів постачальниками в повному обсязі сплачено податкові зобов`язання з ПДВ.

На підставі оцінки наданих підприємством доказів, зокрема, актів приймання/передачі послуг, рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, CMR; податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН й витягів з ЄРПН, рахунків на оплату послуг, актів заліку взаємних вимог та платіжних доручень на оплату товарів і послуг, суд встановив реальний зміст господарських операцій позивача з придбання товарів й послуг в охоплених перевіркою звітних (податкових) періодах.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок завищення від`ємного значення на суму ПДВ віднесеного до складу податкового кредиту від операцій з придбання товарів й послуг не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду цієї справи.

Право позивача на віднесення сплачених в ціні отриманих товарів й послуг до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду підтверджується складеними постачальниками податковими накладними, які прийняті ДПС України й зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, висновки Відповідача щодо завищення Позивачем від`ємного значення з ПДВ шляхом завищення розміру податкового кредиту у деклараціях за вересень 2019 року (вх. № 9242692749 від 14 жовтня 2019 року), жовтень 2019 року (вх. № 9275004505 від 19 листопада 2019 року), січень 2020 року (вх. № 9027279374 від 17 лютого 2020 року), жовтень 2020 року (вх. № 9304686549 від 18 листопада 2020 року), листопад 2020 року (вх. № 9338264994 від 18 грудня 2020 року), січень 2021 року (вх. № 9028768086 від 18 лютого 2021 року) та лютий 2021 року (вх. № 9056041657 від 18 березня 2021 року) є хибними, а податкове повідомлення-рішення № 502020701 від 02 липня 2021 року, як результат, є протиправним.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо стягнення на користь ТОВ «ГОПАК» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в місті Києві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано: Ордер серії АІ № 1134974, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю, детальний опис робіт за договором про надання правничої (правової) допомоги № ГП-141/21-07/21 від 21 липня 2021 року, договір про надання правничої (правової) допомоги № ГП-141/21-07/21 від 21 липня 2021 року та додаткову угоду № 1 до цього договору, рахунку-фактури № 210701 від 21 липня 2021 року, оригінал платіжного доручення ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» № 18 від 03 серпня 2021 року на перерахування оплату правової допомоги у розмірі 90 000,00 грн. (дев`яносто тисяч грн. 00 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення на користь ТОВ «Гопак» (02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14, код ЄДРПОУ 30312864) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн. (дев`яносто тисяч грн. 00 коп.).

При цьому, суд враховує, що відповідачем не подано заперечень та/або зменшення розміру судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 17 від 21 липня 2021 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 22 700,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОПАК» (02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14, код ЄДРПОУ 30312864) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) від 02.07.2021 року №502020701 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у податкових деклараціях ТОВ «Гопак» (02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14, код ЄДРПОУ 30312864) за вересень 2019 року (вх. №9242692749 від 14.10.2019 року), жовтень 2019 року (вх. №9275004505 від 19.11.2019 року), січень 2020 року (вх. №9027279374 від 17.02.2020 року), жовтень 2020 року (вх. №9304686549 від 18.11.2020 року), листопад 2020 року (вх. №9338264994 від 18.12.2020 року), січень 2021 року (вх. №9028768086 від 18.02.2021 року) та лютий 2021 року (вх. №9056041657 від 18.03.2021 року) на загальну суму 3 121 228,00 (три мільйони сто двадцять одна тисяча двісті двадцять вісім грн. 00 коп.) гривень;

3. Стягнути на користь ТОВ «Гопак» (02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14, код ЄДРПОУ 30312864) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені судові витрати (судовий збір) у розмірі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот грн. 00 коп.);

4. Стягнути на користь ТОВ «Гопак» (02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14, код ЄДРПОУ 30312864) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн. (дев`яносто тисяч грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2021.