Рішення № 101497154, 30.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/12031/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати акти УМВС України в Чернігівській області форми Н-5 та НТ від 13.01.2021 та зобов`язати відповідача скласти акти за формою Н-1 та Н-2, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з ОСОБА_1 29.01.2002, трапився при виконанні службових обов`язків.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що висновок УМВС України в Чернігівській області щодо неможливості встановити докази отримання позивачем 29.01.2002 тілесних ушкоджень при припиненні правопорушення від протиправних дій правопорушників суперечить фактичним обставинам та рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 (справа №620/2637/20), яким було зобов`язано відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку з врахуванням правової оцінки, наданої судом.

Суд ухвалою від 01.10.2021 відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що під час повторного розслідування нещасного випадку, який трапився з позивачем 29.01.2002, з дослідженням всіх наявних в розпорядженні Управління МВС України в Чернігівській області документів комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що обставини отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 29.01.2002 саме при припиненні правопорушення, на яких наголошує позивач, грунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Водночас при дослідженні документу службового розслідування, яке проводилось у 2002 році, встановлено, що в службовому розслідуванні відсутня будь яка інформація про припинення ОСОБА_1 правопорушення, інформування правопорушників про те, що він являється працівником міліції, відсутня інформація про перебування під час вказаних подій іншого працівника міліції, що в свою чергу не дозволяє достовірно встановити обставини отримання ОСОБА_1 (який перебував у цивільному одязі та в позаслужбовий час) 29.01.2002 тілесних ушкоджень саме при обставинах, на які посилається позивач. Окремо звертає увагу суду на те, що про прийняте УМВС України в Чернігівській області рішення за результатами розслідування нещасного випадку позивач повідомлявся листом УМВС України в Чернігівській області від 14.01.2021 №42/124/05/23-2021, що свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду.

Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що твердження відповідача про повідомлення позивача листом УМВС України в Чернігівській області від 14.01.2021 № 42/124/05/23-2021, як початку перебігу строку звернення до суду, спростовуються наявними в матеріалами справи доказами, зокрема отримання позивачем оскаржуваних актів 25.08.2021, про що ним проставлено відмітку на листі від 14.01.2021 та в журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній з позицією відповідача не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до копії витягу з висновку службового розслідування по факту отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 від 30.03.2002, старший лейтенант міліції ОСОБА_1 в ОВС з 18.06.1998, на посаді оперуповноваженого управління з 03.12.2001, після закінчення роботи в другу зміну, згідно книги нарядів Управління, 29.01.2002 о 23 год. 15 хв. вийшов з приміщення і пішов до місця свого проживання. По дорозі він відвідав магазин фірми «Союз», що розташований по вул. Щорса, де придбав необхідні продукти харчування. При виході з магазину, двоє невідомих чоловіків, ззаду, завдали ОСОБА_1 ударів в область голови, та по ногах. На викрики ОСОБА_1 про допомогу, з магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” вийшов охоронець, побачивши охоронця невідомі чоловіки втекли з місця пригоди. Після чого ОСОБА_1 по телефону повідомив чергового Управління про пригоду та попросив чергову машину, якою був доставлений до нейрохірургічного відділення обласної лікарні, де був госпіталізований та в період з 30.01.2002 по 12.02.2002 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «ЗЧМТ, струс головного мозку та забійна рана лівої вушної раковини». Згідно витягу епікризу Чернігівської обласної лікарні № 1755, стало відомо, що під час звернення до лікарні, алкоголю в крові ОСОБА_1 не виявлено. За результатами службового розслідування зроблено висновок, що травма, отримана ОСОБА_1 29.01.2002, в період проходження служби в ОВС, при обставинах пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до копії свідоцтва про хворобу №2(a) від 14.01.2020, у січні 2020 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, за розпорядженням заступника начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_1 був обстежений та постановою військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області» позивача було визнано непридатним до проходження служби в поліції. Підставою для визнання позивача непридатним до проходження служби в поліції була визначена, зокрема, травма, що отримана ним 29.01.2002 та пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Чернігівською обласною МСЕК позивачу встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що підтверджується копією виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією 18.03.2020 №674837.

23.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - УМВС України в Чернігівській області) із заявою в якій попросив провести розслідування нещасного випадку та скласти відповідні акти, для виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності.

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 13.05.2020 №3 створено комісію з розслідування нещасного випадку, якій доручено провести розслідування нещасного випадку у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

10.06.2020 комісією комісію з розслідування нещасного випадку було складено акт розслідування нещасного випадку, що трапився 29.01.2002 близько 23 год. 45 хв. з оперуповноваженим УОС УМВС України в Чернігівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 (форма Н-5), в якому зроблено висновок, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Також, 10.06.2020 комісією складено акт №4 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ), в якому зроблено висновок, що нещасний випадок з старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався 29.01.2002 в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Вказані обставини встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №620/2637/20.

Зазначеним рішенням встановлено, що комісією з розслідуванні нещасного випадку зроблено висновок, що оскільки обставини події підтверджуються лише поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також, що в обставинах, зазначених в службовому розслідуванні відсутня будь яка інформація про припинення ОСОБА_1 правопорушення, інформування правопорушників, що він являється працівником міліції та перебування з ним під час події іншого працівника міліції, комісія з розслідуванні нещасного випадку не встановила доказів, підтверджуючих факт отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 29.01.2002 при зазначених вище обставинах. Тому комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Суд у справі №620/2637/20 вважав вказані висновки передчасними, з огляду на те, що факт отримання позивачем 29.01.2002 тілесних ушкоджень саме при обставинах, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, вже був встановлений висновком УМВС України в Чернігівській області від 30.03.2002, що підтверджується витягом. Факт отримання позивачем 29.01.2002 тілесних ушкоджень саме при обставинах, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (попередження та припинення правопорушень), підтверджується поясненнями свідка події ОСОБА_4 , що були надані голові Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області під час проведення службового розслідування 31.03.2020, в яких, ОСОБА_4 зазначив, що 29.01.2002 перебував на посаді оперуповноваженого УОС УМВС України в Чернігівській області. Закінчивши роботу в другу зміну, він разом з ОСОБА_1 о 23 год. 15 хв. зайшли до цілодобового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Двоє відвідувачів магазину перебували з явними ознаками алкогольного сп`яніння, влаштували між собою перепалку та використовували нецензурну лайку. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 представились працівниками міліції, попросили припинити протиправні дії та залишити магазин. До місця конфлікту також підійшов охоронець магазину, після чого конфліктуючі особи залишили приміщення та вийшли на вулицю. ОСОБА_1 вийшов на вулицю першим. Після його ОСОБА_4 побачив, як один з чоловіків б`є ОСОБА_1 по голові в тай час як він звав на допомогу та кричав, що він з міліції. ОСОБА_4 з охоронцем магазину вибігли на вулицю, після чого нападники втекли з місця пригоди. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 була розбита голова та він був весь у крові, ОСОБА_5 надав першу допомогу та з телефону магазину викликав чергову машину УОС УМВС, якою ОСОБА_1 було доставлено до Чернігівської обласної лікарні.

З урахуванням наданих доказів в їх сукупності, суд у справі №620/2637/20 прийшов до висновку, що оскаржувані акти форми Н-5 та НТ від 10.06.2020 прийняті необґрунтовано, на підставі помилкових висновків про відсутність доказів отримання позивачем травми під час виконання службових обов`язків, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За результатами розгляду вказаної вище справи було зобов`язано УМВС України в Чернігівській області повторно провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 29.01.2002 з ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346.

На виконання вищевказаного судового рішення наказом УМВС України в Чернігівській області від 25.12.2020 №8 було скасовано акти форми Н-5 та НТ від 10.06.2020, створено комісію з повторного розслідування нещасного випадку та призначено повторне розслідування нещасного випадку.

За результатами повторного розслідування складено акт розслідування нещасного випадку Форми Н-5 та акт про нещасний випадок форми НТ від 13.01.2021, в якому відповідач дійшов висновку що обставини події підтверджуються лише поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також, що в обставинах, зазначених в службовому розслідуванні відсутня будь яка інформація про припинення ОСОБА_1 правопорушення, інформування правопорушників, що він являється працівником міліції та перебування з ним під час події іншого працівника міліції, комісія з розслідуванні нещасного випадку не встановила доказів, підтверджуючих факт отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 29.01.2002 при зазначених вище обставинах. Тому комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Позивач вважає зазначений висновок таким, що суперечить фактичним обставинам та рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 (справа №620/2637/20), яким було зобов`язано відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку з врахуванням правової оцінки, наданої судом, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

В силу прямої дії ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частина 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, утому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно з пунктом 2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2) (пункт 2.4 Порядку №1346).

Пунктом 3.9 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Відповідно до пункту 3.10 Порядку №1346 комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби, зокрема, внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Приписами пункту 3.11 Порядку №1346 передбачено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Факт отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.2002 при припиненні правопорушення від безпосереднього впливу правопорушника підтверджується обставинами, встановленими рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №620/2637/20, в якому суд встановив факт наявності доказів про отримання позивачем травми саме при виконанні службових обов`язків та зокрема, висновком УМВС України в Чернігівській області від 30.03.2002, яким встановлено що тілесні ушкодження, отримані 29.01.2002 в період проходження служби в ОВС України при обставинах, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

Тобто, висновок УМВС України в Чернігівській області про те, що неможливо встановити докази отримання позивачем 29.01.2002 тілесних ушкоджень при припиненні правопорушення від протиправних дій правопорушників суперечить фактичним обставинам та рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 (справа №620/2637/20), та фактично дублює попередній висновок комісії, який був предметом розгляду у справі №620/2637/20 та якому вже надана правова оцінка.

Таким чином, наведене вище свідчить про протиправність актів УМВС України в Чернігівській області від 13.01.2021 форми НТ та Н-5, і повністю підтверджує правомірність вимог позивача щодо складення відповідних актів за формою Н-1 та Н-5 з визнанням того, що нещасний випадок, який мав місце 29.01.2002, «трапився при виконанні службових обов`язків».

А отже, складенні акти форми НТ та Н-5 від 13.01.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до засад адміністративного судочинства спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Так, реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст.9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР, Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача скласти акти є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

А отже, свобода розсуду органу МВС, у разі встановлення судом протиправності його висновків, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку - зобов`язання УМВС України в Чернігівській області скласти акти за формою Н-1 та Н-2, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з ОСОБА_1 29.01.2002, трапився при виконанні службових обов`язків.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач діяв поза межами повноважень, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати акти Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області форми Н-5 та НТ від 13.01.2021.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області області скласти акти за формою Н-1 та Н-2, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з ОСОБА_1 29.01.2002, трапився при виконанні службових обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач – Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (проспект Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 085923658);

Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2021 року.

Суддя Л.О. Житняк