Рішення № 101497142, 30.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/12739/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними рішення, дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 12 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними рішення, дій, бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові у перегляді витягу з протоколу засідання № 258 від 22.06.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути документи стосовно ОСОБА_2 та скласти новий висновок (постанову) про пов`язаність поранення, причин смерті старшого сержанта ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби під час проведення та забезпечення АТО у відповідності до розділу 21 пункту 21.5 «б» наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 про затвердження Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача у перегляді свого рішення стосовно поранення та причин смерті ОСОБА_2 є протиправним та порушує її права, оскільки останній в дійсності загинув під час виконання обов`язків військової служби, а не під час її проходження.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що оскільки документи про обставини одержання поранення ОСОБА_2 та обставини його смерті, а саме довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акту про нещасний випадок, результати досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62019050000000328 до 12 РВЛК надані не були, а також відповідно до наказу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2019 № 80, згідно якого смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 26.03.2019 № 85, виданого Костянтинівським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно якого обставини, при яких відбулась травма: «навмисне самоушкодження шляхом пострілу із вогнепальної зброї», відповідно до висновку експерта від 26.03.2019 № 75, згідно якого ОСОБА_2 під час смерті перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння під час його участі в АТО (що є протиправним діянням), відповідно до підпункту «д» та підпункту «б» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення, 22.06.2020 12 РВЛК було прийнято постанову, оформлену протоколом № 258, у формулюванні «Поранення колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» та у подальшому відмовлено позивачу у перегляді цієї постанови. Зазначає, що 12 РВЛК було взято до уваги наданий разом зі зверненням військового комісара Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки акт проведення службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 від 02.04.2019.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що не має принципового значення наявність слідів алкоголю при судово-медичному дослідженні тіла померлого, оскільки цей факт не свідчить, що смерть військовослужбовця стала наслідком вчинення ним протиправних дій в стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких адміністративних чи кримінальних правопорушень, а твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 помер від навмисного само ушкодження, безпідставне і не підтверджується належними і допустимими доказами. Зазначає, що посилання відповідача на акт службового розслідування як на доказ самогубства, не заслуговує на увагу, оскільки цей акт не є належним та допустимим доказом про причини і обставини смерті військовослужбовця, оскільки це розслідування проводиться в адміністративному порядку і стосується статутних порушень інших осіб, а не померлого.

Відповідачем було подано заперечення, в яких вказано, що лікарське свідоцтво про смерть від 26.03.2019 № 85, видане Костянтинівським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, є належним та допустимим доказом навмисного самоушкодження ОСОБА_2 . Зауважує, що відповідно до наказу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2019 № 80 смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 04.11.2021 було повторно витребувано у 12 Регіональної військово-лікарської комісії належним чином завірені копії матеріалів справи по встановленню причинного зв`язку поранення ОСОБА_2 , що призвело до смерті, та належним чином завірену копію листа ОСОБА_1 за вх. № 1594 від 24.09.2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.10.1990 (а.с. 12).

ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах України.

Згідно довідки Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 19.05.2020 № 84 ОСОБА_2 в період з 30.04.2018 по 12.05.2018, з 14.08.2018 по 15.11.2018, з 12.02.2019 по 22.03.2019 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в м. Костянтинівка, Донецької області (а.с. 21).

22.03.2019 ОСОБА_2 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27.03.2019 (а.с. 14).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 85 від 26.03.2019, причиною смерті ОСОБА_2 зазначено вогнепальне поранення голови (а.с. 23).

09.06.2020 листом № 2062 Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надіслав до 12 Регіональної військово-лікарської комісії заяву ОСОБА_1 з доданими документами ОСОБА_2 для прийняття постанови про причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті, з захистом Батьківщини (а.с. 84).

Згідно витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 258 від 22.06.2020 поранення колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1990 р.н. – «Вогнепальне поранення голови», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 27.03.2019 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області; лікарським свідоцтвом про смерть від 26.03.2019 № 85, виданим Костянтинівським відділенням Донецького обласного бюро СМЕ; актом проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця від 02.04.2019, затвердженим командувачем ОС - ОДЕРЖАНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (зворот а.с. 84).

20.09.2021 (вх. № 1594 від 24.09.2021) позивач звернулась до 12 Регіональної військово-лікарської комісії з заявою про скасування витягу з протоколу № 258 від 22.06.2020 та скласти новий витяг (постанову) про пов`язаність поранення, причин смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини у відповідності до розділу п 21.а розділу 21 наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 про затвердження Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (а.с. 104).

Листом від 24.09.2021 № 1190 відповідач повідомив позивачу, що 12 Регіональна військово-лікарська комісія прийшла до висновку, що згідно її постанови від 22.06.2020 № 258, причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті, ОСОБА_2 , 1990 р н., вже правомірно встановлений і підстав для його перегляду немає (а.с. 56).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII).

Згідно пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини шостої статті 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Згідно статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затвердженого Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення № 402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 основним завданнями військово-лікарської експертизи є, серед іншого: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

В силу пункту підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз`яснення. (пункт 21.3 глави 21 розділу І Положення № 402)

Так, згідно пункту 21.7 глави 21 розділу І Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Водночас, абзац третій пункту 21.8 глави 21 розділу І Положення № 402 передбачає, що прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

Аналіз вищевикладених норм свідчить, що наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або акта про нещасний випадок є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

Як встановлено судом з наданих матеріалів та підтверджується відповідачем, на розгляд 12 Регіональної військово-лікарської комісії не було надано ні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ні акта про нещасний випадок військовослужбовця ОСОБА_2 .

Щодо наявного в матеріалах справи акту проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця від 02.04.2019, то суд зазначає наступне.

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України (в тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України військовослужбовцями), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті під час виконання обов`язків військової служби та аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 06.02.2001 № 36 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (далі – Інструкція № 36).

Згідно пункту 3 дія цієї Інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі – Порядок № 608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 проходив військову службу та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, його загибель сталася внаслідок вогнепального поранення в голову.

Так, згідно акта проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця від 02.04.2019, службове розслідування з метою встановлення порушень нормативно-правових актів, інших нормативних та керівних документів, з`ясування умов та причин, що призвели до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 було проведено в порядку, передбаченому Порядком № 608.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі і не поширює свою дію на військовослужбовців, які загинули під час участі в антитерористичній операції, в особливий період.

Натомість порядок проведення службового розслідування нещасних випадків військовослужбовців, які загинули під час участі в антитерористичній операції, в особливий період встановлений Інструкцією № 36.

Факт участі ОСОБА_2 в антитерористичній операції, в особливий період підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, випадок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 підлягав спеціальному розслідуванню комісією з розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Інструкції № 36, а відповідно до пункту 8 Інструкції № 36 комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана була скласти акт про нещасний випадок.

Відтак, висновки про причини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 не могли бути встановлені відповідачем як на підставі акту службового розслідування, яке не було призначено відповідно до Інструкції № 36, так і на підставі лікарського свідоцтва про смерть від 26.03.2019 № 85, виданого Костянтинівським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, і на підставі наказу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2019 № 80, а тому правового значення мати не можуть.

Як вже зазначалося судом, наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або акта про нещасний випадок відповідно до абзацу третього пункту 21.8 глави 21 розділу І Положення № 402 є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

Стосовно інших посилань сторін, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправним рішення відповідача, яке полягає у відмові у перегляді витягу з протоколу засідання № 258 від 22.06.2020; зобов`язання відповідача повторно розглянути документи стосовно ОСОБА_2 про пов`язаність поранення, причин смерті з виконанням обов`язків військової служби.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача скласти новий висновок (постанову) про пов`язаність поранення, причин смерті старшого сержанта ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби під час проведення та забезпечення АТО у відповідності до розділу 21 пункту 21.5 «б» наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 про затвердження Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», то суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв військовослужбовців є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо вивчення наданих на розгляд комісії документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 12 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Культури, 5, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 24983125) про визнання протиправними рішення, дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії, яке полягає у відмові у перегляді витягу з протоколу засідання № 258 від 22.06.2020.

Зобов`язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути документи стосовно ОСОБА_2 про пов`язаність поранення, причин смерті з виконанням обов`язків військової служби.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.11.2021.

Суддя Н.М. Баргаміна