Ухвала суду № 101496655, 19.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

19 листопада 2021 року справа № 440/9300/21 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника Державної міграційної служби України про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд з Полтавського окружного адміністративного суду за підсудністю надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної міграційної служби України (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.05.2021 №143-21 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд врахував, що 18.10.2021 представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення в суд з даним позовом (далі – клопотання).

Оцінивши доводи клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено у частинах 1, 2 ст.12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.

Оскільки Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» не встановлено п`ятиденного строку на оскарження рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд приходить до висновку, що строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення ДМС України від 11.05.2021 №143-21 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, становить п`ять днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник відповідача стверджує, що позивач особисто під підпис отримав повідомлення від 04.06.2021 №7 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підтверджується даними журналу реєстрації видачі повідомлень.

Дослідивши вказаний доказ судом встановлено, що вказане вище повідомлення направлене позивачу поштою 09.06.2021. Належних доказів вручення позивачу вказаного повідомлення відповідач не надав.

Суд врахував, що відповідно до п.3 Перехідних положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин з подальшим його продовженням до 31.12.2021.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі “Беллет проти Франції”, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Зважаючи, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу спірного, а також, що відповідач належить до вкрай вразливих верств населення - шукачів притулку, не розуміє мови судочинства, не ознайомлений із законодавством України та обмежений знаннями у сфері права, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2-21, 238-239, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника Державної міграційної служби України про залишення позовної заяви без розгляду.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ