Ухвала суду № 101495909, 29.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

29 листопада 2021 р. Справа № 520/4130/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мельник Тетяни Олександрівни про зміну способу і порядку виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/4130/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду 12 листопада 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мельник Тетяною Олександрівною подана заява, в якій заявник просить суд: вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/4130/19 від 22.05.2019 року на підставі виконавчого листа, виданого 10.10.2019 року Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі 15927,05 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник, зокрема, зазначає, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року у справі №520/799/2020 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Заявником також зазначається, що у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача) та для належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року у справі №520/4130/19 необхідно змінити спосіб виконання рішення шляхом його зміни на стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017року по 28.02.2018 року у розмірі 15927,05 грн.

Заявник у судове засідання, призначене на 29.11.2021 року не прибув, повідомлявся належним чином. У заяві про зміну способу та порядку виконання рішення, просив суд розглянути дану заяву за його відсутністю.

Відповідач правом надання письмових пояснень не скористався, до суду станом на час розгляду справи письмові пояснення не надходили.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд розглядає заяву у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подані учасниками справи заяву та пояснення, суд встановив таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року у справі №520/4130/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення коштів - задоволено. Зобов`язано Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова сплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017року по 28.02.2018 року у розмірі 15927,05 грн. ( п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 05 копійок).

Додатковим рішенням від 03.06.2019 року по даний справі було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. ( три тисячі гривень 00 копійок).

Вказані рішення набрали законної сили та Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

27.07.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 66265524 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 520/4130/19.

Згідно ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 по справі № 520/4130/19, замінено сторону виконавчого провадження (боржника) на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

З повідомлених заявником обставин судом встановлено, що 06.09.2021 на адресу відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Харківській області № 2000-0402- 8/108945 від 27.08.2021, яким повідомлено, що на виконання рішення суду нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 на загальну суму 15 927,05 грн. Заборгованість за вказаний період буде виплачена відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788), після прийняття Кабінетом Міністрів України передбаченого вказаною нормою окремого порядку.

Таким чином, з тексту листа Боржника вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим, а саме: посилання боржника на постанову КМУ від 05.11.2014 року №637.

За невиконання рішення суду в повному обсязі на боржника - ГУ ГІФУ в Харківській області накладено штраф 02.09.2021 в сумі:5100,00 грн.

Заявник повідомив суд про те, що станом на теперішній час рішення суду залишається не виконаним, що зумовило звернутись з даною заявою до суду.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України “Про виконавче провадження” визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Тобто, у випадку наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, сторона або державний виконавець можуть звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Одночасно, суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що у даному випадку, при заміні способу і порядку виконання рішення, вихід за межі позовних вимог - не відбувається та не вирішується питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизується спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року у справі №520/4130/19, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 371, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мельник Тетяни Олександрівни про зміну способу і порядку виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/4130/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення коштів - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від №520/4130/19 від 22.05.2019 року на підставі виконавчого листа, виданого 10.10.2019 року Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі 15927,05 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 05 копійок) грн..

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання, проте, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.