Рішення № 101495703, 30.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7460/21

30 листопада 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Мостобуд" до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Мостобуд" (далі – Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у якому просить визнати протиправними та скасувати:

постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 05.04.2019 у виконавчому провадженні №55729703,

постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2019 у виконавчому проваджені №58820349.

Позов обґрунтовано тим, що з 2018 по 2021 рік на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебувало три виконавчих провадження (далі - ВП), пов`язані із примусовим виконанням судового рішення по справі № 921/757/16-г/7. Зокрема ВП №55729703 по виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2017 про стягнення з Товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борен-А» (далі - ТОВ «Борен-А») заборгованості, яке закінчене 25.10.2018 у зв`язку з затвердженням господарським судом мирової угоди. Наступне – ВП №58822045 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2018, якою затверджено мирову угоду. При перебуванні виконавчого провадження на примусовому виконанні фактичного стягнення коштів та передачі майна не відбулося, 22.10.2021 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою. Ще одне ВП №58820349 стосується стягнення з Товариства виконавчого збору у сумі 663446,50 грн та відкрите на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної 05.04.2019 у ВП № 55729703, про існування якої позивач дізнався при ознайомленні з матеріалами ВП № 58820349.

Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору № 55729703 від 05.04.2019 такою, що винесена не у спосіб передбачений діючим законодавством. 25.10.2018 ВП № 55729703 було закрите, а постанова про стягнення виконавчого збору була винесена через пів року з моменту закриття виконавчого провадження, зі створенням штучних підстав для її винесення, а саме шляхом поновлення виконавчого провадження.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 05.04.2019 прийнята з порушенням діючого законодавства, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження № 55729703 діяв Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) у редакції станом на 07.02.2018, а тому відносини, що виникли у такому виконавчому провадженні регулюються законом саме в цій редакції, тобто виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів (редакція Закону до 28.08.2018). Підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Позивач посилається на судове рішення Великої палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 від 11.03.2020, у якому наголошено, що за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Зазначає, що виконання судового рішення у господарській справі пов`язане із діями позивача, а саме протягом 2018-2021 років Товариством перераховувалися кошти стягувачу ТОВ «Борен-А» на погашення існуючої заборгованості. Виконавцем зроблено відмітку про часткове виконання судового рішення на підставі інформації стягувача та подання копій квитанцій про вчинення дій на погашення боргу.

В свою чергу постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2019 ВП № 58820349 винесена на підставі та у зв`язку із існуванням незаконної постанови про стягнення виконавчого збору від 05.04.2019, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.11.2021 поновлено позивачу строк на звернення з позовом до адміністративного суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); призначено у справі судове засідання на 19.11.2021, зобов`язано відповідача у строк до 16.11.2021 подати відзив на позов.

10.11.2021 на офіційну електронну адресу Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.11.2021, позовну заяву та додані до неї матеріали (а.с.161, 164-166). Одночасно копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.11.2021, позовну заяву та додані до неї матеріали отримав представник відповідача у суді 10.11.2021, що підтверджується його розпискою (а.с.163).

Станом на 19.11.2021 відповідач відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 19.11.2021, розгляд справи відкладено до 30.11.2021.

У судовому засіданні 30.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Зауважив, що у межах виконавчого провадження №55729703 виконавчий документ не було виконано, коштів на погашення заборгованості органами державної виконавчої служби не стягнуто з боржника. В межах іншого виконавчого провадження №58822045 сплата заборгованості здійснювалася Товариством самостійно коштами та шляхом передачі стягувачу окремого майна.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що оскаржувані рішення прийняті підставно та правомірно, зокрема оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 05.04.2019 прийнята у відповідності до статті 27 у редакції Закону № 1404-VІІІ, яка діяла з 28.08.2018. Також зазначив, що вжитими державним виконавцем заходами не вдалося виконати виконавчі документи у межах виконавчих проваджень №55729703 та №58822045.

У судовому засіданні 30.11.2021 судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Господарським судом Тернопільської області 25.10.2017 видано наказ про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 про стягнення з Товариства на користь ТзОВ "Борен-А" 2240887,00 грн заборгованості, 3944455,04 грн інфляційних втрат та 449122,98 грн 3 % річних (а.с.10).

На підставі цього наказу та заяви стягувача 07.02.2018 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Тернопільського MB ДВС ГТУЮ у Тернопільській області) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55729703 про стягнення з Товариства на користь ТОВ "Борен-А" 2240887, 00 грн заборгованості, 3944455,04 грн інфляційних втрат та 449122,98 грн 3 % річних. Пунктом 3 постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 663446, 50 грн (а.с.9).

В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем направлялися запити для розшуку майна зареєстрованого за боржником, виносилася постанова про арешт коштів боржника від 07.02.2018, постанова про розшук майна боржника від 09.02.2018, про арешт коштів боржника від 26.06.2018, постанова про розшук майна боржника від 26.06.2018, постанова про залучення працівників органів внутрішніх справ від 04.07.2018, постанова про припинення розшуку майна боржника від 04.10.2018, здійснювалися виклики державним виконавцем боржника та стягувача, направлялися вимоги державного виконавця боржнику, доручення про перевірку інформації та вчинення виконавчих дій (а.с.11-34).

25.10.2018 державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VІІІ та у зв`язку з тим, що 10.08.2018 Господарським судом Тернопільської області винесена ухвала про затвердження мирової угоди (а.с.36). У цій постанові зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Щодо виконавчого збору, то така постанова жодних приписів не містила.

13.11.2018 державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 55729703 на підставі постанови про перевірку від 12.11.2018 та заяви стягувача, керуючись статтею 41 Закону № 1404-VІІІ (а.с.38).

05.04.2019 державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VІІІ. У постанові зазначено, що 16.08.2019 надійшла ухвала Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2018 про затвердження мирової угоди (а.с.40). Пунктом 2 постанови визначено виконавчий збір у сумі 663446,50 грн та витрати на виконавче провадження в сумі 200,00 грн вивести в окремі провадження.

05.04.2019 державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесена постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №55729703 (а.с.46). У цій постанові зазначено, що постановою 07.02.2018 відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого документу наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2017, стягнуто виконавчий збір в сумі 663446,50 грн. Державним виконавцем постановлено стягнути з Товариства виконавчий збір у сумі 663446,50 грн.

05.04.2019 державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області на підставі заяви стягувача ТОВ «Борен-А» відкрито ВП № 58822045 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2018 року по справі № 921/757/16-г/7 (якою затверджена мирова угода) про стягнення з Товариства на користь ТОВ «Борен-А» 3596165,00 грн, а саме по 400000,00 грн щомісяця у строки до 30.09.2018, 30.10.2018, 30.11.2018, 30.12.2018, 30.01.2019, 28.02.2019, 30.03.2019, 30.04.2019 та 396165,02 грн до 30.05.2019 (а.с.49-50). У пункті 3 постанови зазначено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 359616,50 грн.

Постановою державного виконавця Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 08.04.2019 ВП № 58822045 виправлено помилку у постанові від 05.04.2019 в частині стягнення виконавчого збору, зазначено, що на виконанні у відділі вже перебуває постанова про стягнення виконавчого збору (а.с.52).

В межах ВП №58822045 державним виконавцем виносилися постанови про арешт майна боржника від 05.04.2019, про розшук майна боржника від 08.04.2019 та 15.07.2019, про арешт коштів боржника від 09.04.2019 та 02.05.2019, про зміну (доповнення) реєстраційних даних, направлялися виклики боржнику, виносилися постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.10.2021, про припинення розшуку майна боржника, надсилалися запити державного виконавця щодо виявлення майна боржника (а.с.54-75).

22.10.2021 державним виконавцем Відділу ДВС у місті Тернополі винесено постанову у ВП № 58822045 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви стягувача, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ (а.с.76-77).

Також судом встановлено, що 08.04.2019 державним виконавцем Тернопільського MB ДВС ГТУЮ у Тернопільській області у ВП № 58820349 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого документа - постанови державного виконавця №55729703 від 05.04.2019 про стягнення виконавчого збору щодо стягнення з Товариства на користь Тернопільського MB ДВС ГТУЮ у Тернопільській області виконавчого збору у сумі 663446,50 грн (а.с.114).

В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника від 08.04.2019, про розшук майна боржника від 28.10.2021, про арешт коштів боржника, надсилалися виклики державного виконавця боржнику (а.с.116-128).

Позивач не погоджується із постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 05.04.2019 у ВП №55729703 та про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2019 у ВП №58820349, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при їх прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, що діяла до 28.08.2018) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

В подальшому частина друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ була змінена згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 (чинним з 28.08.2018) слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

У цій справі станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2018, якою вирішувалося питання стягнення виконавчого збору норма статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначала правила стягнення виконавчого збору, за якими виконавчий збір має вираховуватись із розрахунку 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Законом №1404-VІІІ чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанови про стягнення виконавчого збору, якщо така не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, якій повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі – Інструкція, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 розділу I якої визначено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 2 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом, що узгоджується з нормами пункту 8 розділу III Інструкції (в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору).

При цьому пункт 20 розділу ІІІ Інструкції (в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору) встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведених вище приписів Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Водночас при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з затвердженням судом мирової угоди створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору, у разі якщо умови мирової угоди не виконуватимуться і виконання судового рішення буде знову проводитися в примусовому порядку, або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

При розгляді даної справи судом також враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Тобто за своєю природою виконавчий збір є винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи привели до його фактичного виконання.

Як встановлено судом, стягнення за пред`явленим до примусового виконання виконавчим документом – наказом Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2017 №921/757/16-г/7 суми заборгованості в ході здійснення державним виконавцем виконавчого провадження №55729703 фактично не відбулось, виконавче провадження закінчено у зв`язку з затвердження господарським судом мирової угоди.

Державний виконавець не вчиняв дій, які б призвели до фактичного виконання судового рішення та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, про що свідчить і відсутність результатів виконання (суми, яку фактично стягнуто), такі обставини не заперечували сторони у судовому засіданні.

Суд наголошує, що у цій справі виконавчий збір має обраховуватися з урахуванням редакції Закону № 1404-VIII, яка була чинна на момент відкриття виконавчого провадження, якою державним виконавцем одночасно вирішувалося питання про стягнення виконавчого збору, тобто база обрахунку виконавчого збору визначалася фактично стягнутою сумою. Винесення державним виконавцем безпосередньо постанови про стягнення виконавчого збору 05.04.2019 не впливає на те, яким чином має обчислюватися виконавчий збір, оскільки такий вже визначений на момент відкриття ВП №55729703, а тому підстав для застосування положень Закону статті 27, які діяли у період після 28.08.2018, за яких виконавчий збір становив 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, немає.

З огляду на встановлені судом обставини справи та наведені положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ, а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчими документами, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору з Товариства і відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення органу державної виконавчої служби.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.

Таким чином, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 05.04.2019 у виконавчому провадженні №55729703 та про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2019 у виконавчому проваджені №58820349 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних рішень, не спростував обґрунтування позовних вимог позивачем.

Отож суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена Товариством відповідно до платіжних доручень №1800 від 01.11.2021 (а.с.148), №1818 від 08.11.2021 (а.с.156) сума судового збору у розмірі 12221,70 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Мостобуд" до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 05 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №55729703.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08 квітня 2019 року у виконавчому проваджені №58820349.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Мостобуд" судовий збір у розмірі 12221,70 грн (дванадцять тисяч двісті двадцять одну грн 70 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Мостобуд" (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Чехова, 8, код ЄДРПОУ 36404316).

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (46008, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Кн.Острозького, 14, код ЄДРПОУ 40330167).

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.