Рішення № 101495357, 17.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року Справа № 480/9158/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - Сауляк Є.В.,

представника відповідача - Петриченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9158/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №202948 від 14.06.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки на підставі аналізу ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.16 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.206р. №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», п.4 ч.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 р., можна прийти до висновку, що рейдова перевірка та габаритно-ваговий контроль - це абсолютно різні за своїм значенням дії. Отже, самостійне проведення 27.04.2021 року головним спеціалістом Глушак М.А. саме габаритно-вагового контролю є порушенням абзацу 2 п. 16 Постанови КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті”. Враховуючи те, що акт № 258963 від 27.04.2021 року складено з порушенням процедури, встановленої Порядком №1567, то постанова №202948, винесена на підставі вищевказаного акту, також є незаконною. Крім того, всупереч п.26 Порядку №1567 позивач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило його можливості захистити свої права та надати докази на спростування висновків актів перевірки. Перевізником на час проведення перевірки був не позивач, а ТОВ "ЕКОПРОМЛАЙН”, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р22 від 26.04.2021р., наданою водієм під час контролю, отже, ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за порушення, вказане в абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Однак при винесенні оскаржуваної постанови дана обставина залишена поза увагою.

Зазначає, що автомобіль марки DAF модель 95FX 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом GEN TRAIL, модель TX34CW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу, було двічі зважено, про що свідчать два чек-талони про зважування з абсолютно різними даними, та на підставі зважувань складено одну довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0051808 від 27.04.2021 року. Зважування були проведені одне за одним, з інтервалом у часі менше години, що унеможливлює розвантаження транспортного засобу, маса ТЗ за результатом повторного зважування є більшою за попередній, що ставить під сумнів справність вагового комплексу. Вантажем, який перевозився, є просо, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей. Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за відсутність такого дозволу. Враховуючи, що перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно- вагових обмежень не передбачена, можна зробити висновок, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344- III, що обумовлює протиправність оскарженої постанови.

Ухвалою від 14.09.2021р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13.10.2021р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.56-67), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оскаржувана постанова є правовірною, оскільки за результатами рейдової перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт - абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закон України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу), про що складено акт № 258963. Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 03.06.2021 № 42565/28.5/24-21 запросило ОСОБА_1 , прибути 14.06.2021 на 10:00 год на розгляд справи. Лист-повідомлення про розгляд справи направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на адресу: АДРЕСА_1 , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В Управлінні відсутні відомості, які б підтверджували зміну місця реєстрації суб`єкта господарювання - ОСОБА_1 , а також такі відомості відсутні в загальному доступі (реєстрах, баз даних тощо). Крім того в позовній заяві, позивач також вказав адресу: АДРЕСА_1 . Про те, що у позивача є інша адреса для листування, яку він вказав в позовній заяві, Управлінню стало відомо з моменту отримання позовної заяви. Отже, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, проте останній своїм правом щодо отримання повідомлення не скористався та відповідно розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувся без участі ОСОБА_1 .

Посилання позивача на те, що зважування проведено без дотримання часу необхідного для врівноваження подільного вантажу, представник відповідача вважає необґрунтованим, оскільки відсутній будь- який нормативно-правовий акт, який передбачав би такий спосіб зважування. Посилання позивача на той факт, що ним здійснювалося перевезення подільного вантажу, а тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, не спростовує вини позивача у порушенні законодавства, а навпаки, підтверджує той факт, що позивач, знаючи про пряму заборону такого перевезення законодавством України, свідомо здійснив таке перевезення всупереч заборони, встановленій ч.2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.п. 5 п. 2 Порядку № 879, п.1-7 Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30. Крім того, враховуючи ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379 (далі - Інструкція № 379), абз. 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Постанова № 1388), власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір позички та тимчасове реєстраційний талон).

Зазначає, що після виявлення перевищення вагових параметрів водій скористався своїм правом щодо приведення вагових параметрів у відповідність, що передбачено п.23 та п.24 Порядку №879. Таким чином в першому чеку вказані вагові параметри, які були виявлені під час перевірки, а саме на одиночну вісь 15300 кг. Після приведення вагових параметрів у відповідність посадовими особами проведено повторне зважування. Відповідно, у другому чеку (від 27.04.2021 о 09:25) відсутні порушення вагових параметрів.

20.10.2021р. представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.91-92), згідно з якою основною підставою для скасування оскаржуваної постанови Слобожанського міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки №202948 від 14.06.2021 року, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в розмірі 34000 грн., є не правильне визначення суб`єкта відповідальності за вчинене правопорушення. На момент здійснення перевезення автомобіль марки DAF модель 95XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом GEN TRAIL, модель TX34CW, реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував в користуванні ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН”, що підтверджується ТТН №Р22 від 26.04.2021р., а також договором позички від 23 квітня 2021 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН”. Таким чином, перевізником на час проведення перевірки був не позивач, а ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН”.

12.11.2021р. від представника Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.96-98), відповідно до яких власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір позички та тимчасове реєстраційний талон), яких в цьому випадку надано не було.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27 червня 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір позички, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 передала ФОП ОСОБА_1 в користування автомобіль DAF модель 95FX 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску (а.с.16).

9 квітня 2021 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір позички, згідно з яким ОСОБА_3 передав у користування ФОП ОСОБА_1 напівпричіп марки GEN TRAIL, модель TX34CW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2001 року випуску (а.с.17).

23 квітня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН” було укладено договір позички транспортного засобу з екіпажем (водієм) №23/04/2021, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 передав ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН” в користування автомобіль DAF модель 95FX 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер рами НОМЕР_3 , та напівпричіп марки GEN TRAIL, модель TX34CW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2001 року випуску, номер рами НОМЕР_4 (а.с.18-19).

На виконання п. 2.3 договору позички транспортного засобу з екіпажем (водієм) №23/0402021 між сторонами 26.04.2021 року підписано акт прийому-передачі до договору позички, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 передав ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН” в користування вищевказаний транспортний засіб (а.с.20).

26 квітня 2021 року ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН” виконувало вантажне перевезення автомобілем DAF модель 95FX 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом GEN TRAIL, модель TX34CW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується ТТН №Р22 від 26.04.2021 року.

Відповідно до ТТН №Р22 від 26.04.2021 року автомобільним перевізником зазначено ТОВ “ЕКОПРОМЛАЙН” (а.с.21).

З метою проведення габаритно-вагового контролю старшим державним інспектором ВДК Глушак М.А. вищевказаний транспортний засіб було направлено на ваговий комплекс. За результатами зважування автомобіля з напівпричепом було складено АКТ №258963 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.04.2021 року, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, ТТН № Р22 від 26.04.2021 вантаж просо, з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР України вагових норм на 39,10 % одиночну вісь 15 300 т. при допустимих 11,0 тон, абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закон України «Про автомобільний транспорт» ( перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу) (а.с.22-25).

Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 03.06.2021 № 42565/28.5/24-21 запросило ОСОБА_1 прибути 14.06.2021 на 10:00 год на розгляд справи. Лист-повідомлення про розгляд справи направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на адресу: АДРЕСА_1 , вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.06.2021 позивач та/або його уповноважена особа на розгляд справи не з`явились, тому розгляд справи відбувся їх участі.

Під час розгляду справи уповноваженою посадовою особою Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки розглянуто наявні матеріали про порушення законодавства про автомобільний транспорт автомобільним перевізником ОСОБА_1 та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 202948 у сумі 34000грн. (далі - Постанова) (а.с.15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини 2 статті 29 якого встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі по тексту - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті .

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення № 103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з Додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Так, у Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 року № 196-р передбачено утворення територіального органу Укртрансбезпеки - Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, внаслідок реорганізації шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, а також Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки внаслідок реорганізації шляхом злиття Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області.

Отже, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, а також у подальшому Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, є територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, які уповноважені здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862- IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок).

Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункти 3, 4, 6 Порядку).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку).

Відповідно до пункту 12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 29 жовтня 2021 року, та копія листа про проведення метрологічної атестації вагів (а.с.72-73), відповідно до яких засіб вимірювальної техніки «ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування САВПВ-20» за результатами повірки відповідають вимогам ДСТУEN45501:2007 та паспорту вагів, а також пройшли в ДП «Херсонстандартметрологія» метрологічну атестацію 14 травня 2020 року згідно з методами метрологічної атестації та паспорту на даний тип вагів, про що було зроблено запис у журналі реєстрації свідоцтв на метрологічну атестацію засобів вимірювальної техніки під номером 11 від 14.05.2020р., внаслідок чого твердження позивача про несправність вагового комплексу не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи судом.

Щодо посилань представника позивача на те, що перевізником на час проведення перевірки був не позивач, а ТОВ "ЕКОПРОМЛАЙН”, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р22 від 26.04.2021р., наданою водієм під час контролю, отже, ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за порушення, вказаного в абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту); водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка

Відповідно до частин першої та другої статті 2 наведеного Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 34 зазначеного Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частинами першою, другою та четвертою статті 48 вказаного Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14 жовтня 2014 року №363 (далі - Правила перевезення №363) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.7 Правил перевезення №363 за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними, а в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Згідно з пунктом 27.1 Правил перевезення № 363 великовагові і великогабаритні вантажі при вантаженні, перевезенні та розвантаженні потребують не тільки додержання підвищеної обережності, застосування спеціальних пристроїв і кріплення, а також відповідних умов на маршруті перевезення і спеціальних узгоджень та дозволів.

Перевезення цієї категорії вантажів автомобільними транспортними засобами здійснюється з особливостями, встановленими Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

Відповідно до пунктів 2-4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що відповідальність, передбачену частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", несуть автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення вантажів та на яких статтями 34 та 48 вказаного Закону покладено обов`язок щодо виконання вимог законодавства у сфері перевезення вантажів, в тому числі щодо перевезення вантажів з дотриманням габаритних та/або вагових обмежень.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами перевірки складено акт від 27.04.2021р. №258963 (а.с.22), в якому вказано, що транспортний засіб, яким перевозився вантаж, належить ФОП ОСОБА_1 , при цьому зроблено посилання на товарно-транспортну накладну №Р22 від 26.04.2021р. (а.с.21), дослідивши яку, судом встановлено, що автомобільним перевізником вантажу (просо) є ТОВ «Екопромлайн».

Отже, саме ТОВ «Екопромлайн» здійснювало перевезення на автомобілі марки Daf НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп Gen Trail НОМЕР_5 , водій – ОСОБА_4 , із пункту навантаження: АДРЕСА_2 , до пункту розвантаження: «м. Одеса, вул. Чепіхи Отамана,29-3».

Таким чином, автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" під час здійснення перевезень за вказаним вище маршрутом 27 квітня 2021 року є ТОВ «Екопромлайн», а не позивач, про що свідчить запис в товарно-транспортній накладній №Р22 від 26.04.2021р. у графі "Автомобільний перевізник".

Суд зауважує, що посилання на зазначену товарно-транспортну накладну в акті проведення перевірки від 27.04.2021р. №258963 вказує на те, що така ТТН пред`являлася водієм під час перевірки та відповідна посадова особа мала можливість достеменно встановити особу автомобільного перевізника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі №806/1450/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83552579).

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача та те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило його можливості захистити свої права та надати докази на спростування висновків актів перевірки (договори позички транспортного засобу та акт приймання-передачі транспортного засобу, з яких слідує, що позивач не є власником цього вантажного автомобіля, а орендує його у ОСОБА_3 та 23.04.2021р. надав його в користування ТОВ «Екопромлайн» для вантажних перевезень на строк з 26.04.2021р. до 28.04.2021р.), оскільки Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 03.06.2021 № 42565/28.5/24-21 запросило позивача прибути 14.06.2021 на 10:00 год на розгляд справи. Лист-повідомлення про розгляд справи направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на адресу: АДРЕСА_1 , вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.82-83), проте 14.06.2021р. позивач та/або його уповноважена особа на розгляд справи не з`явились, тому розгляд справи відбувся їх участі, що відповідає вимогам п.21, 25 та 26 Порядку №1567.

З приводу посилань представника позивача на те, що перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно- вагових обмежень не передбачена, отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344- III, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши положення ч.1, ч.2 ст.29, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.22.1, п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», суд дійшов висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Зі змісту акту перевірки від 27.04.2021р. слідує, що транспортний засіб перевозив вантаж (просо), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Суд підкреслює, що законодавець з метою збереження автомобільних доріг чітко встановив порядок перевезення таких вантажів, оскільки можливо безперешкодно розділити такий вантаж по різних автомобілях, не перевищуючи їх технічні характеристики та не пошкоджуючи автомобільні дороги. Натомість, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, але за умови отримання відповідного дозволу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Згідно з абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ, за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

За наведених вище обставин, суд вважає, що посадова особа відповідача, приймаючи оскаржувану постанову, діяла неправомірно та всупереч чинному законодавству, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена.

Отже, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що під час судового розгляду справи відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови відносно позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що водій, здійснюючи перевезення вантажу 27.04.2021р., зобов`язаний був надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір позички та тимчасове реєстраційний талон).

Так, абзацом першим пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388), на який посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Проте, з наведеної норми не вбачається, що у разі передачі транспортного засобу в оренду власник зобов`язаний зареєструвати (перереєструвати) такий транспортний засіб.

Зокрема, абзацом третій цього ж пункту 7 Порядку №1388 визначено умови, за яких транспортний засіб підлягає реєстрації під час його використання (без права власності): транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для особистого користування більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації в сервісних центрах МВС на строк, визначений відповідним митним органом. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Водночас, пунктом 16 Порядку №1388 закріплено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Отже, тимчасовий реєстраційний талон, у разі передачі транспортного засобу у користування, видається виключно за бажанням власника транспортного засобу, яким у цьому випадку є не позивач, а ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, яке надавалося під час проведення перевірки, а тому такі дії не можуть бути покладені на нього.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги повністю, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 1589грн.00коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №202948 від 14.06.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд.9, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) судовий збір в сумі 1589грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять грн.00коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року

Суддя О.О. Осіпова