Рішення № 101494957, 26.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2021 року м. Рівне №460/13185/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0013291-2408-1709, №0013293-2408-1709, №0013292-2408-1709, №0013290-2408-1709 від 10.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є сільськогосподарським товаровиробником, а належні будівлі використовуються у сільськогосподарській діяльності, відтак не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що з огляду на приписи ст. 266 Податкового кодексу України, нежитлові приміщення, які перебувають у власності позивача, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/13185/21; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 26.10.2021.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником земельних ділянок площею 3,26 га та 0,55 га, що розташовані на території Мирненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, з цільовим призначенням (використанням): для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку від 18.11.2003 №064749, від 18.11.2003 №064750 (а.с. 16, 17).

Згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 05.07.2012 та витягами про державну реєстрацію прав станом на 06.07.2012 (а.с. 19-26) ОСОБА_3 належать на праві власності наступні об`єкти нерухомого майна:

- будівля корівника-відгодівельника, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 857,9 кв м;

- будівля свинарника, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 845,1 кв м;

- будівля майстерні, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,6 кв м;

- будівля ангару, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1318,4 кв м.

ОСОБА_3 є засновником та головою Селянського (фермерського) господарства "Данчиміст" (код ЄДРПОУ 32646890, місцезнаходження: 35030, с. Мирне, Костопільський район, Рівненська область). Зазначене господарство зареєстроване як юридична особа 19.12.2003, перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків з 23.01.2004, як платник єдиного податку - з 01.01.2015. Основним видом діяльності господарства за КВЕД є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 10-15).

10.02.2021 Головним управління ДПС у Рівненської області було прийнято податкові повідомлення-рішення форми “Ф” (а.с. 6-9), згідно з якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості”, а саме:

№ 0013291-2408-1709 про визначення податкового зобов`язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості” у сумі 16207,45 грн;

№ 0013293-2408-1709 про визначення податкового зобов`язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості” у сумі 15965,63 грн;

№ 0013292-2408-1709 про визначення податкового зобов`язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості” у сумі 1220,42 грн;

№ 0013290-2408-1709 про визначення податкового зобов`язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості” у сумі 22831,61 грн.

Не погодившись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок погашення зобов`язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і плати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податкового боргу врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 256 Податкового кодексу України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У силу вимог пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України).

Спірним питанням у межах даного спору є встановлення, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вичерпний перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування зазначеним податком, наведено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Зокрема, в силу вимог пп. “ж” зазначеної норми Податкового кодексу України, до таких об`єктів належать, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз зазначеної норми вказує на те, що об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за одночасного існування двох умов:

1) об`єкт повинен відноситися до будівель сільськогосподарського призначення, віднесених до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства";

2) об`єкт повинен належати сільськогосподарському товаровиробнику.

Абзацом 11 статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) відносить будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Зокрема: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства, та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.|

Судом встановлено, що цільовим призначенням будівель, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 , є використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, оскільки зазначені об`єкти нежитлової нерухомості були частинами пайового фонду КСП "Мир" та використовувалися у сільськогосподарській діяльності. Вказані обставини підтверджено свідоцтвом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом) ОСОБА_3 від 22.02.2011 (а.с. 18).

Згідно з твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, ОСОБА_3 займається вирощуванням великої рогатої худоби, яку утримує в будівлі корівника-відгодівельника, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявність у позивача корів (великої рогатої худоби) підтверджується паспортами великої рогатої худоби (а.с. 27-31).

Відповідно до п. 4.3 статуту Селянського (фермерського) господарства "Данчиміст", майно, яке передане особисто головою господарства належить господарству (а.с. 13 на звороті).

Діяльність Селянського (фермерського) господарства "Данчиміст" як сільськогосподарського товаровиробника підтверджується звітом форми 2-ферм “Звіт про витрати на виробництво продукції сільського господарства (робіт, послуг)” за 2020 рік, звітом форми №4-сг “Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року”, звітом форми № 29-сг “Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році”, фінансовою звітністю малого підприємництва за 2019 рік (а.с. 32-41).

Згідно з твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, Селянське (фермерське) господарство "Данчиміст" займається розведенням худоби та птиці, зокрема, свиней, для чого використовує будівлю свинарника, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявність у господарства сільськогосподарських тварин, зокрема, свиней підтверджується вищевказаним звітом форми 2-ферм “Звіт про витрати на виробництво продукції сільського господарства (робіт, послуг)” за 2020 рік.

Таким чином, ОСОБА_3 , як фізична особа, та Селянське (фермерське) господарство "Данчиміст", засновником та головою якого він є, належать до сільськогосподарських товаровиробників, а будівлі, власником яких є позивач, використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність фаакту передачі зазначених будівель від ОСОБА_3 господарству, яке він заснував та очолює.

З огляду на п.4.3 статуту Селянського (фермерського) господарства "Данчиміст", згідно з яким майно, яке передане особисто головою господарства належить господарству, та враховуючи встановлені обставини щодо використання Селянським (фермерським) господарством "Данчиміст" у сільськогосподарській діяльності об`єктів нерухомості, власником яких є його засновник, відсутність формально оформленого документа щодо прийому-передачі майна від засновника господарству не може позбавляти позивача як сільськогосподарського товаровиробника пільг, встановлених абз."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно з рішенням Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 19.01.2018 № 27 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2018-2020 роки", ставка податку на будівлі сільськогосподарського призначення становить 0,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв м (а.с. 43-46).

Поряд з цим, визначаючи позивачу податкове зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач застосував ставку 0,4 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв м.

Підстави застосування саме такої ставки податку відповідачем суду не доведено.

Вирішуючи даний спір, суд врахував положення п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, згідно з яким, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано використання зазначених будівель у сільськогосподарській діяльності та наявність у ОСОБА_3 статусу сільськогосподарського товаровиробника, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відсутній об`єкт оподаткування.

Оскільки судом встановлено відсутність об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно для ОСОБА_3 не відповідають чинному законодавству, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" Головного управління ДПС у Рівненській області №0013291-2408-1709, №0013293-2408-1709, №0013292-2408-1709, №0013290-2408-1709 від 10.02.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 жовтня 2021 року

Суддя Н.В. Друзенко