Рішення № 101494894, 30.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/13490/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/13490/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20.10.2021 ОСОБА_1 направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - відповідач, Полтавський РВДВС), в якому просить суд скасувати арешт на рухоме та нерухоме майно №6402038, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, котрий накладався Полтавським районним відділом державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції відповідно постанови про арешт майна боржника АА 377420 від 15.01.2008, а також зобов`язати відповідача вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - арешт на майно №6402038, що належить позивачу на праві приватної власності, котрий накладався Відділом державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції відповідно постанови про арешт майна боржника АА 377420 від 15.01.2008.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на обставини порушення його прав на вільне володіння та розпорядження майном з огляду на чинність арешту за відсутності будь-яких відкритих виконавчих проваджень.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 заявнику поновлено строк звернення до суду з позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

30.11.2021 засобами електронного зв`язку у встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач висловив свою незгоду із заявленим позовом з огляду на відсутність визначених статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" правових підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Зазначив, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт накладено на майно боржника відповідно до постанови про арешт майна боржника, АА377420 від 15.01.2008 ВДВС Полтавського РУЮ ( обтяження №6402038 від 15.01.2008). Проте встановити по якій саме справі було накладено арешт немає можливості, оскільки у 2007 році Автоматизована система виконавчого провадження не функціонувала, а матеріали виконавчих проваджень знищено у зв`язку із закінченням терміну для їх зберігання (а.с. 47-49).

Розгляд справи здійснюється після отримання судом відзиву на позов, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як повідомляє позивач, з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №278100004 від 05.10.2021 (а.с. 6) та листа Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області від 03.09.2021 №24237 він дізнався про чинний арешт майна, накладений ВДВС Полтавського РУЮ постановою №АА377420 від 15.01.2008 (а.с. 5). З урахуванням тієї обставини, що арешт фактично позбавляє позивача права вільно розпоряджатися своїм майном він звернувся до суду з цим позовом.

З метою перевірки обставин перебування на виконанні у Полтавському РВ ДВС виконавчого провадження, в межах якого на майно ОСОБА_1 накладено арешт, суд своєю ухвалою від 10.11.2021 витребував документальні докази, які слугували підставою для прийняття спірного рішення.

30.11.2021 засобами електронного зв`язку до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач лише зміг повідомити суд про факт перебування за даними Спецрозділу АСВП на виконанні у Полтавському РВ ДВС двох виконавчих проваджень:

1) ВП № 21426768 з примусового виконання виконавчого листа № 1-166 від 31.08.2010, виданого Полтавським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Станції швидкої допомоги м. Полтава майнової шкоди в розмірі 1002,00 грн, за яким 18.03.2011 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №21426768 в порядку п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

2) ВП № 21426742 з примусового виконання виконавчого листа № 1-166 від 31.08.2010, виданого Полтавським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди в розмірі 28820,06 грн, за яким 28.09.2011 державним виконавцем винесемо постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 21426742 в порядку п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно з актом державного виконавця боржник станом на 28.09.2011 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

3 відповідей реєструючих органів майно боржника на яке можливо звернути стягнення у Полтавському районі відсутнє. Заборгованість утримана частково у розмірі 8000 грн., залишок заборгованості становить 20820,06 грн. Виконавчий збір не стягувався.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт накладено на майно боржника відповідно до постанови про арешт майна боржника, АА377420 від 15.01.2008 ВДВС Полтавського РУЮ (обтяження №6402038 від 15.01.2008).

Відповідач зазначив, що встановити по якій саме справі було накладено арешт немає можливості, оскільки у 2007 році Автоматизована система виконавчого провадження не функціонувала, а матеріали виконавчих проваджень знищено у зв`язку із закінченням терміну для їх зберігання.

До того ж, як на думку відповідача, відсутні передбачені статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для зняття арешту з майна боржника.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до приписів статті 55 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час накладення арешту (надалі - Закон №606-XIV), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до приписів статті 38 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 "Про виконавче провадження".

Проаналізувати матеріали виконавчого провадження у даному випадку не виявляється можливим з огляду на повідомлені відповідачем у відзиві обставини його знищення у зв`язку із закінченням терміну зберігання відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 "Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями".

Тож аналізуючи встановлені обставини в межах тих доказів, які надані сторонами, суд з`ясував, що на виконанні у Полтавському РВ ДВС не перебуває жодного виконавчого провадження, за яким ОСОБА_1 є боржником.

Звідси можна дійти єдиного логічного висновку про те, що виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову про арешт майна боржника від 15.01.2008 серія АА №377420, було закінчено та після спливу трирічного строку, встановленого для його зберігання, знищено.

При цьому всупереч наведеним вище положенням ст. 38 Закону №606-XIV державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження (існування якої є логічним з огляду на з`ясовані вище обставини) не вжив заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно позивача.

Частиною четвертою статті 59 чинного Закону №1404-VIII визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Таким чином судове рішенням про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Положеннями ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати і заборона відчуження майна.

При цьому, як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача.

Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше про відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно позивача, по-друге існування арешту на майно позивача при визнанні відповідачем факту відсутності перебування на виконанні у нього будь-яких виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником та відповідно відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження, в рамках якого його було застосовано, завершено.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції від 15.01.2008 серія АА №377420 про арешт майна боржника та зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_1 вказаною постановою.

При цьому не може бути задоволеною вимога позивача щодо зобов`язання відповідача вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - арешт на майно №6402038, оскільки такий обов`язок у відповідача виникне лише після набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак заявлений позов належить задовольнити частково.

З огляду на часткове задоволення позову суд, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує на користь позивача половину судових витрат, які складаються з судового збору, у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції від 15.01.2008 серія АА №377420 про арешт майна боржника ОСОБА_1 .

Зняти арешт з майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції від 15.01.2008 серія АА №377420 про арешт майна боржника.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пров. Стешенка, 6, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 34962946) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун