Рішення № 101494864, 30.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/11384/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) в якому просить стягнути із Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у сумі 299 458,06 грн, тобто з дня постановлення рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/2117/20 - 19 травня 2020 року, по день фактичного розрахунку - 28 серпня 2021 року.

Позов обґрунтований тим, що при звільненні позивача з державної служби 26 грудня 2019 року відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу вихідну допомогу та її виплату проведено лише 28 серпня 2021 року. Таким чином, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки з дня винесення судового рішення у справі № 440/2117/20 по день фактичної виплати в сумі 299 458,06 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02 листопада 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Північно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або з викликом сторін (а.с. 75-77).

03 листопада 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Північно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність. Зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 440/2117/20 стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 20 183,07 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення даного рішення в сумі 89 180,30 грн. Таким чином, позивачу вже виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та розмір такого середнього заробітку в рази перевищує суму недоплаченої вихідної допомоги. Крім того, наявні підстави для пропорційного зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с. 79-88).

04 листопада 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив. У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог. Стверджував, що право на отримання вихідної допомоги виникло не на підставі рішення суду чи набрання ним законної сили, а на підставі чинного законодавства - у день звільнення. Зазначив, що оскільки відповідач добровільно не виплатив вихідну допомогу при звільнення за останнім рахується заборгованість в розмірі 299 458,06 грн (а.с.114-124).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року клопотання Північно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Суми) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення та відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 23 грудня 2019 року № 1785/к, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", наказу Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 11 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління-начальника відділу взаємодії з суб`єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 26 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією, з припиненням державної служби (а.с. 17).

При цьому ГТУЮ у Полтавській області не виплачено ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року по справі № 440/2117/20 позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34874347, юридична адреса: вул. Соборності, 45, м.Полтава, 36014) про стягнення грошових коштів - задоволено. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі комісії з припинення (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу у розмірі 20 183,07 грн. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 89 180,30 грн (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reestr.court.gov.ua/Review/89323066).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року по справі № 440/2117/20 апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року по справі № 440/2117/20 скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні відмовлено (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reestr.court.gov.ua/Review/90626161).

Постановою Верховного Суду від касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року в справі №440/2117/20 скасовано. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року в справі № 440/2117/20 залишено в силі (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reestr.court.gov.ua/Review/98245059).

28 серпня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано суму вихідної допомоги згідно виконавчого листа - 20 183,07 грн та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 89 180,30 грн, що підтверджується випискою по рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 29 травня 2021 року (а.с. 19).

Вважаючи, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки з дня винесення судового рішення (19 травня 2020 року) по день фактичної виплати (28 серпня 2021 року) в сумі 299 458,06 грн, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору, суд виходить з наступного.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства (зокрема, Законом України "Про державну службу") не врегульовано порядок виплати державним службовцям середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки з матеріалів справи судом встановлено та учасниками справи визнано, що позивача звільнено з державної служби з 26 грудня 2019 року та при звільненні не проведено виплату вихідної допомоги в сумі 20 183,70 грн, яку виплачено лише 28 серпня 2021 року, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до положень статті 117 КЗпП України.

Водночас суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №440/2117/20, що набрало законної сили 12 липня 2021 року, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення даного рішення у розмірі 89 180,30 грн.

Таким чином, предметом спору у цій справі є виплата суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з дня винесення судового рішення у справі №440/2117/20, по день фактичної виплати вихідної допомоги - 28 серпня 2021 року.

З огляду на те, що при виплаті 28 серпня 2021 року невиплаченої позивачу при звільненні суми вихідної допомоги в розмірі 20 183,70 грн відповідач зобов`язаний був відповідно до положень статті 117 КЗпП України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а не лише по день винесення судового рішення від 19 травня 2020 року у справі №440/2117/20, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня винесення судового рішення у справі №440/2117/20, тобто з 19 травня 2020 року, по день фактичної виплати грошової допомоги при звільненні - 28 серпня 2021 року.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі пунктів 2 та 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 /у редакції, чинній на момент проведення із позивачем остаточного розрахунку – 21 травня 2021 року/ .

Так, абзацами першим та третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2019 року по 30 листопада 2019 року складає 938,74 грн, що встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №440/2117/20, яке набрало законної сили 12 липня 2021 року, а відтак відповідно до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України така обставина не підлягає доказуванню у справі, що розглядається.

Таким чином, час затримки розрахунку при звільненні за період з дня винесення судового рішення у справі №440/2117/20 по день фактичної виплати грошової допомоги при звільненні, тобто по 28 серпня 2021 року, становить 319 робочих дня.

З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня винесення судового рішення у справі №440/2117/20, тобто з 20 травня 2020 року, по день фактичної виплати вихідної допомоги - 28 серпня 2021 року становить 299 458,06 грн (938,74 грн х 319 робочих дня).

Разом з тим, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, суд за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах; співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд враховує розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум; період затримки виплати заборгованості; частку суми заборгованості при звільненні із загальної суми належних позивачу при звільненні виплат; наявність між сторонами спору про суми, належні до виплати позивачу при звільненні; факт того, що позивач вже отримала середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 89 180,30 грн, що виплачений їй на виконання судового рішення у справі № 440/2117/20; та зважає на те, що сума середнього заробітку повинна бути співрозмірною та адекватною відносно суми невиплаченої вихідної допомоги (20 183,70 грн).

Відтак, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям зменшення розміру відшкодуваня, визначити до виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 183,70 грн, що становить 100% від суми заборгованості, яка належала до виплати позивачу на час звільнення з державної служби та не була виплачена позивачу у день її звільнення зі служби.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 183,70 грн, що дорівнює 100% виплаченої із затримкою суми вихідної допомоги.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2 994,60 грн.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 201,84 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (код ЄДРПОУ 43316700, юридична адреса: вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 4003) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2020 року по 28 серпня 2021 року в сумі 20 183,70 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 201,84 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко