Рішення № 101494610, 12.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6870/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме: невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01.07.2015 по 23.09.2019;

- зобов`язати відповідача сплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 682388,75 грн, завдану положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що у період з 01.07.2015 по 23.09.2019 позивач працював в органах прокуратури Полтавської області. За доводами позивача, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" його посадовий оклад мав становити: з 01.07.2015 - 10 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2016 - 11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат. Посилається на Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, яким окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/6870/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, витребувано докази /а.с. 33/.

20.07.2021 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що виплата заробітної плати позивачу проводилася у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі Полтавської обласної прокуратури /а.с. 37-41/.

28.07.2021 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання до 11.08.2021 за клопотанням позивача /а.с. 57/.

30.07.2021 судом одержано відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на задоволенні позовних вимог /а.с. 59-63/.

11.08.2021 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання до 27.09.2021 за для надання доказів /а.с. 69/.

27.09.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2021 /а.с. 73/.

13.10.2021 протокольною ухвалою суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні /а.с. 77/.

13.10.2021 з огляду на положення частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться у трудовій книжці позивача від 30.09.2013 НОМЕР_1 , позивача призначено:

- з 05.09.2014 на посаду прокурора прокуратури Оржинського району (наказ від 05.09.2014 № 449к);

- з 15.12.2015 на посаду прокурора Лубенської місцевої прокуратури (наказ від 14.12.2015 № 769к);

- з 13.04.2016 на посаду начальника Оржинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (наказ від 13.04.2016 № 44к);

- з 29.07.2016 на посаду начальника Машівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури (наказ від 29.07.2016 № 51к);

- з 12.03.2021 звільнений із займаної посади у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням (п.1 ч.1 ст.41 Закону України "Про прокуратуру") (наказ від 15.03.2021 № 187к);

- з 15.03.2021 переведений на посаду прокурора Карлівського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області;

- з 24.03.2021 звільнений з посади в порядку переведення до органів Харківської обласної прокуратури (п.5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Позивач звернувся до Полтавської обласної прокуратури із заявою про надання відомостей про заробітну плату.

Листом від 08.04.2021 № 27-42-ЗПІ-2021 відповідач надав інформацію про розмір і кількість виплачених посадових окладів, які були встановлені позивачу за час перебування на посадах прокурора в органах прокуратури Полтавської області за період із 01.07.2015 по 23.09.2019 за кожен місяць окремо.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вважаючи наявне право на компенсацію матеріальної шкоди, заподіяної актом, який визнано неконституційним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VІІ), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до статті 81 Закону № 1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною дев`ятою статті 81 цього Закону визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону № 1697-VІІ фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону № 1697-VІІ).

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII, Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийняті пізніше Закону № 1697-VІІ, а тому з 2015 року норми і положення цього Закону щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

З аналізу наведених правових норм слідує, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.03.2018 у справі № 825/575/16, від 19.03.2020 у справі № 806/3314/17, від 09.09.2020 у справі № 807/1171/16.

Судом встановлено, що у період 2015-2019 роки посадовий оклад позивача нараховувався не відповідно до положень частини третьої статті 81 Закону № 1697-VІІ, а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,

Водночас, як вищенаведено, Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Щодо посилання позивача на це Рішення Конституційного Суду України, як на підставу заподіяння йому матеріальної шкоди відповідачем, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України та частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) втратила чинність 26.03.2020.

Водночас, суд звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2015 по 23.09.2019.

У зв`язку з наведеним, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки виникли до прийняття зазначеного Рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2019 №820/2462/17, від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 04.06.2020 у справі №818/45/16, від 27.10.2020 у справі № 826/18228/16.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність вчинених дій.

Натомість, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач від сплати судового збору звільнений, доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна