Ухвала суду № 101493791, 30.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 листопада 2021 р. справа № 400/10047/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши позовну заяву

за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% від відповідних сум грошового забезпечення до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення;

2) зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення № 9/1/54 від 10.08.2021 року, виданої Миколаївським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;

4) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, у відповідності до вимог Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи із 80 % від сум грошового забезпечення, яке має враховувати основні та додаткові види грошового забезпечення, зазначені у довідці про грошове забезпечення № 9/1/54 від 10.08.2021 року, виданої Миколаївським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених платежів.

Ухвалою від 27.10.2021 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду:

1) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин;

2) позовну заяву для суду та відповідача, в якій надати обґрунтування вимоги про перерахунок та виплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

18.11.2021 року на виконання вимог зазначеної ухвали, позивач надав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та уточнену позовну заяву. У заяві позивач наполягає, що обов`язок відповідача на перерахунок та виплату пенсії з 05.03.2019 року був визначений рішенням Верховного Суду від 17.12.2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у зразковій справі № 160/8324/19. Відтак, 14.08.2021 року до відповідача направлений адвокатський запит із проханням здійснити перерахунок та виплату пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у відповідності до вимог ст. 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення № 9/1/54 від 10.08.2021 року, виданої Миколаївським ОТЦК та СП. Проте 24.09.2021 року відповідач у листі відмовив здійснити такий перерахунок та виплату пенсії у зв`язку із відсутністю правових підстав. Крім цього, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позивач виходить з принципу "належного врядування" та з презумпції, що розмір пенсії визначений відповідно до Закону. Таким чином, позивач вважає, що він з поважних причин пропустив строк звернення до суду, так як не мав об`єктивного права звертатися за судовим захистом в проміжок часу з 01.01.2018 року по 09.09.2021 року.

Ознайомившись із поданою позивачем заявою вбачається, що основною підставою пропуску строку є, як вказує позивач, його право з 05.03.2019 року (день набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18) на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Суд звертає увагу позивача, що в частині позовних вимог позивачем строк звернення до суду не пропущено, а саме щодо:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення № 9/1/54 від 10.08.2021 року, виданої Миколаївським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, у відповідності до вимог Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи із 80 % від сум грошового забезпечення, яке має враховувати основні та додаткові види грошового забезпечення, зазначені у довідці про грошове забезпечення № 9/1/54 від 10.08.2021 року, виданої Миколаївським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених платежів.

Також позивачем не пропущено строк звернення до суду з вимогами, що заявлені ним додатково в уточненій позовній заяві від 13.11.2021 року, а саме:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії після її перерахунку з 01.01.2018 року в 2018 році з урахування лише 50% суми підвищення пенсії, а в 2019 році - з урахуванням лише 75% суми підвищення пенсії;

2) зобов`язати відповідача здійснити виплату донарахованих позивачу з 01.01.2018 року сум пенсії з урахуванням 100% суми її підвищення.

Як вже зазначав суд в ухвалі про залишення позову без руху, позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо двох позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Вирішуючи подану позивачем заяву, суд враховує наступне.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В ухвалі про залишення позову без руху, суд дійшов висновку, що датою, з якою суд пов`язує початок перебігу строку на звернення до суду з даним позовом, є лютий 2018 року, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує і така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.

Суд звертає увагу позивача, що отримання позивачем листа відповідача від 23.09.2021 року у відповідь на його заяву про перерахунок пенсії згідно довідки № 9/1/54 від 10.08.2021 року, виданої Миколаївським ОТЦК та СП, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через 3 роки та 7 місяців після отримання пенсії за лютий 2018 року в обмеженому розмірі.

Той факт, що позивачу невідомий порядок розрахунку та складові його пенсії, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а лише підтверджує висновок суду, зазначений вище.

Щодо виплати пенсії за минулий час, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, виплата пенсії за минулий час може проводитись без обмеження строку лише у випадку, якщо така пенсія нарахована, але не виплачена з вини органу.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не погоджується з розміром пенсії, що йому нарахований, оскільки при перерахунку пенсії відповідач обмежив її розмір з 80% до 70% грошового забезпечення.

Відтак, пенсія позивачу не нараховувалась та не виплачувалась у тому розмірі, в якому, як вважає позивач, мала бути нарахована, тому вищезазначена норма ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і так само ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може бути застосована до спірних правовідносин.

Таким чином, застосуванню підлягає норма КАС України, яка обмежує строк звернення шестимісячним терміном, який позивач пропустив, адже предметом позову є право позивача на пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19: " ... З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

... До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі."

Відтак, з огляду на вищезазначений висновок Верховного Суду, суд не враховує посилання позивача на позицію Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 року у справі № 520/11178/20.

Отже, із змісту матеріалів справи та заяви про поновлення строку звернення до суду, не вбачається будь-яких причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав пропуску строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

2. Позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, повернути.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз