Рішення № 101493555, 17.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/8903/21

Провадження №2/522/6754/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №5» Одеської міської ради про оскарження дій та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №5» Одеської міської ради про оскарження дій та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 був госпіталізований швидкою медичною допомогою за плановим напрямком з ОКЛ відділення інтервенційної серцево-судинної кардіології, де знаходився з 01.03.2020 року по 30.03.2020 року з діагнозом ІХС: гострий Q - передньо-поширений інфаркт міокарду, стенозуючий корона склероз, багато судинна поразка, стентування ПМШГ 1 стенотом без лікарського покриття - 01.03.2020 року. Гіпертонічна хвороба 3 ст., ризик - 4. Гіпертензивне серце, аневризма ЛШ СН-2Ф ст.ФК 3-2 ЦВХ: ДЕП 2 ст. Варикозна хвороба нижніх кінцівок ХВН 1-2 ст. Стенозуючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, ЗАН - 1 ст. При находженні до КНП «Міська лікарня №5» ОМР позивач повідомив, що працевлаштований в КП «Парки Одеси» на посаді технік парку. Після того, як він попросив лікарняний лист, медичні працівники відмовили йому у видачі. На звернення в письмовій формі до Департаменту охорони здоров`я ОМР, йому була надана відповідь, в якій зазначено, що за інформацією КНП «Міська лікарня №5» ОМР, відповідно до записів в медичній картці стаціонарного хворого №2115/751/342/246/345, наявний особистий підпис ОСОБА_1 стосовно відсутності необхідності у видачі листа непрацездатності. Позивач зазначив, що його не було повідомлено про те, що він підписує саме такий документ, коли він перебував у лікарні при наявності погіршення стану здоров`я, медичними працівниками надався документ на підпис, можливості вивчити його зміст було важко через погане почуття, але йому повідомили, що це стосовно надання згоди на проведення операції, оскільки на протязі місяця лікарю повідомлялося, що він працює та після виписки у позивача є необхідність в наданні листа непрацездатності. Вважає, що на всі його звернення надавалися формальні відписки. Так, адвокатом Биковим Д.Ю. було здійснено адвокатський запит до КНП «Міська лікарня №5» ОМР щодо періоду лікування позивача та видачі листа непрацездатності. У відповіді від 12.01.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 певний час повідомляв, що є безробітний, а в подальшому почав вимагати лист непрацездатності, поводив себе агресивно. Також у відповіді зазначено, що, враховуючи неодноразові вимоги хворого, агресивною, неетичною поведінкою, також враховуючи наявність важкого захворювання серцево-судинної системи на фоні церебрального атеросклерозу з явищами ДЕП-2ст., рішенням лікарсько-консультативної комісії 12.08.2020 року ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №5» ОМР з 02.03.2020 року по 30.03.2020 року був виданий листок непрацездатності №325116, який він отримав особисто. Проте, з яких підстав лист непрацездатності був виданий пізніше встановленого строку, жодних пояснень не було надано. В позові зазначено, що позивач на протязі тривалого часу направляв скарги та звернення до керівництва лікарні та Департаменту охорони здоров`я ОМР, проте лист непрацездатності був виданий після спливу 5 місяців з дня виписки. Вважає, що відповідачем йому було завдано матеріальну та моральну шкоду. У зв`язку з тим, що позивачем не отримано 18 000,00 грн. компенсації по лікарняному листі за містом його роботи на той час в КП «Парки Одеси», також йому була завдано моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн., яка полягає в тому, що він має інвалідність, тяжкі захворювання, а в наслідок дій медичних працівників вимушений був хвилюватися та приїжджати неодноразово до лікарні в поганому самопочутті з метою захисту своїх порушених прав, позивач був змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 27.05.2021 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 05.07.2021 року.

У підготовчому засідання 05.07.2021 року був присутній представник позивача - адвокат Биков Д.Ю., розгляд справи відкладено на 06.09.2021 року у зв`язку з неявкою відповідача та відсутністю повідомлення.

З 26.07.2021 року по 20.08.2021 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у щорічній відпустці.

07.07.2021 року з КНП «Міська лікарня №5» ОМР на адресу суду надійшов відзив, в якому позовні вимоги не визнають, просили у позові відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно до записів у медичній карті стаціонарного хворого №2115/751/342/246/345 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №5» ОМР у стаціонарному відділенні №1 з 02.03.2020 року по 30.03.2020 року. Діагноз: ІХС: гострий Q- передньо-поширений інфаркт міокарду, стенозуючий коронаросклероз (КВГ-01.03.20), багато судинна поразка, стентування ПМШГ 1 стентом без лікарського покриття - 01.03.20р. Гупертонічна хвороба 3ст, ризик - 4. Гіпертонічне серце, аневризма ЛШ, СН-2А ст. ФК 3-2 ЦВХ: ДЕП 2 ст. Варикохна хвороба нижніх кінцівок, ХВН 1-2 ст. Стенозуючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, ХАН-1ст. Позивач був госпіталізований ШМД за плановим напрямком з ОКЛ, відділення інтервенційної серцево-судинної кардіології, де знаходився з 01.03.2020 року по 02.03.2020 року з діагнозом гострий інфаркт міокарду, медична карта стаціонарного хворого №5250. У ОКЛ проведена ургентна КВГ, стенування ПМШГ-01.03.20р. За даними виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОКЛ №5250 пацієнт не працює. При надходженні до КПН «МЛ №5» хворий також повідомив, що він не працює, про що свідчить запис у п.8 (місце роботи, посада)медичної карти стаціонарного хворого. Однак, під час бесіди з лікуючим лікарем к/в №1 03.03.20р. пацієнт повідомив, що працює у театрі, помічником сцени, але довідка з місця роботи представлена не була. Хворим особисто зроблений запис у медичній карті стаціонарного хворого (п.25) про те, що він не потребує видачі листа непрацездатності, запис завірений його особистим підписом. Відповідно до п.1.3.1. Листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, наказу МОЗ України від 13.11.2001 №455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» при виписці зі стаціонару листок непрацездатності позивачу виданий не був. У подальшому, за заявою позивача та за рішенням ЛКК, згідно до записів у журналі висновків лікарсько-консультативної комісії - форма 035/о від 12.08.2020 №65, згідно до п.5.3.7 наказу МОЗ України від 09.04.2008 №189 «Про затвердження положення про експертизу тимчасової непрацездатності» (Лікарсько-консультативна комісія вирішує в окремих випадках питання щодо видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, за минулий час при наявності документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність хворого), 12.08.2020 року ОСОБА_1 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №5» ОМР з 02.03.2020 року по 30.03.2020 року був виданий, згідно записів у журналі реєстрації листків непрацездатності (форма 036/о) листок непрацездатності №325116, який позивач отримав особисто, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 у корінці листа непрацездатності. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що в трудовій книжці ОСОБА_1 є запис від 02.05.2019 №5 про те, що він звільнений за погодженням сторін за ст.36 п.1 КЗпП України, з посвідчення КП «Парки Одеси» ОМР ОСОБА_1 є відмітка про те, що воно дійсне по 31.12.2019 року завірена особистим підписом директора КП «Парки Одеси» Овсов С.А. та печаткою підприємства, також є відмітка, що посвідчення продовжено до 31.12.2020 року, але особистий підпис директора та печатка підприємства відсутні. У зв`язку з зазначеним обставинами, відповідач позовні вимоги не визнає, не вбачає неправомірних дій стосовно ОСОБА_1 , а тому просили у позові відмовити в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 06.09.2021 року були присутні ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Биков Д.Ю., який просив розгляд справи відкласти та надати час для ознайомлення з відзивом.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, надано час для ознайомлення з відзивом, розгляд справи відкладено на 13.09.2021 року.

У підготовче засідання призначене на 13.09.2021 року з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Биков Д.Ю., позовні вимоги підтримав. Просив суд закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься відзив, в якому також просили справу розглядати за відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.09.2021 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 17.11.2021 року.

13.09.2021 року представник позивача - адвокат Биков Д.Ю. надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що 01.03.2020 року позивача забрала швидка медична допомога з місця його роботи - майданчика «Огні маяка» з парку Шевченка та привезла до КНП «Міська лікарня №5», що знаходиться біля парку Шевченка. Через 3 години позивача відвезли до Обласної лікарні, 03.03.2020 року його знову повернули до КНП «Міська лікарня №5». 03.03.2020 року ОСОБА_1 зібрався до дому, та повідомив лікаря, що лікарняний йому на 2 дні не потрібний. Проте, позивача з лікарні не відпустили, зазначивши, що його хвороба потребує лікування у лікарні на протязі місяця, а тому він з 03.03.2020 року по день його виписки з лікарні постійно повідомляв лікарів про те, що йому потрібний лікарняний, тому що він працює. Однак, 30.03.2020 року позивачу при виписці з лікарні лікарняний не був виданий, а лише 12.08.2020 року, після численних звернень до різних інстанцій, йому надали лікарняний за період з 02.03.2020 року по 30.03.2020 року. Саме тому, що позивачу запізно надали лікарняний, він втратив роботи та можливість заробляти гроші, що змусило його звернутися до суду.

У судове засідання призначене на 17.11.2021 року з`явився представник позивача - ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, та пояснив, що позивач 01.03.2020 року був госпіталізований з місця своєї роботи у КНП «Міська лікарня №5» ОМР, де перебував місяць на лікуванні, при виписці з лікарні йому не був виданий лікарняний, хоча він про це постійний говорив лікарям. Тільки у серпні 2020 року, після численних звернень, йому видали лікарняний, але позивач позбавився роботи, не отримав компенсацію по лікарняному, у зв`язку з чим йому заподіяна моральна шкода. Також зазначив, що позивач працював в КП «Парки Одеси» на підставі трудового договору. За місцем роботи позивач пред`явив лікарняний лист, але коли саме, представник не знає.

У судове засідання з`явився ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав, просив визнати дії КНП «Міська лікарня №5» ОМР неправомірними та стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 18 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн., зазначивши, що він працював в парку Шевченка техніком неофіційно, 01.03.2020 року йому стало погано с серцем, тому його забрала швидка медична дорога з діагнозом інфаркт-міакарда та доставила у КНП «Міська лікарня №5» ОМР, потім привезли до обласної лікарні і там прооперували, потім 02.03.2020 року знову привезли у КНП «Міська лікарня №5» ОМР, де він перебував на лікуванні до 30.03.2020 року. При виписці 30.03.2020 року він попросив лікарняний лист, але лікар відповів, що у зв`язку з тим, що він не працює, тому лікарняний не надається. Зазначив, що постійно своєму лікарю він говорив, що він працює, на що йому запропонували принести довідку з місця роботи. На роботі бухгалтер вимагала в нього лікарняний лист, він в свою чергу на протязі 1-2 місяців намагався в лікарні взяти лікарняний. Дійсно, на початку перші 2 дні він говорив, що лікарняний йому не потрібний, так як був впевнений, що його відпустять відразу, але потім йому повідомили, що в лікарні він буде перебувати місяць, після чого він почав вимагати лікарняний лист. У травні 2020 року його було звільнено, 12.08.2020 року він приніс лікарняний лист за місцем своєї роботи. При цьому підтвердив, що в трудовій книжці є запис про його звільнення у 2019 році, але фактично він продовжував працювати за усною домовленістю з директором, він працював без оформлення. Вважає, що через дії працівників лікарні він був позбавлений свого місця роботи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був госпіталізований швидкою медичною допомогою за плановим напрямком з ОКЛ відділення інтервенційної серцево-судинної кардіології, де знаходився з 01.03.2020 року по 02.03.2020 року з діагнозом ІХС: гострий Q - передньо-поширений інфаркт міокарду, стенозуючий корона склероз, багато судинна поразка, стентування ПМШГ 1 стенотом без лікарського покриття - 01.03.2020 року. Гіпертонічна хвороба 3 ст., ризик - 4. Гіпертензивне серце, аневризма ЛШ СН-2Ф ст.ФК 3-2 ЦВХ: ДЕП 2 ст. Варикозна хвороба нижніх кінцівок ХВН 1-2 ст. Стенозуючий аретосклероз судин нижніх кінцівок, ХАН - 1 ст.

Згідно до записів у медичній карті стаціонарного хворого №№2115/751/342/246/345 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №5» ОМР у стаціонарному відділенні №1 з 02.03.202- року по 30.03.2020 року. За даними виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОКЛ №5250 пацієнт не працює.

При находженні до КНП «Міська лікарня №5» ОМР позивач повідомив, що лікарняний лист його не потрібний, про що є відповідний запис с картці, і що також підтверджується його поясненнями , що він вчинив такий підпис, оскільки був впевнений, що 03.03.2020 року його буде виписано з лікарні. Судом встановлено, що після виписки позивач не отримав лікарняний.

Позивач посилається на те, що 03.03.2020 року позивач повідомив свого лікаря, що він працевлаштований в КП «Парки Одеси» на посаді технік парку і при виписці з лікарні 30.03.2020 року також виявив бажання отримати листок непрацездатності, оскільки він працевлаштований, а тому йому потрібний лікарняний лист.

Також судом встановлено, що позивач звертався директора КНП «Міська лікарня №5» ОМР та Департаменту охорони здоров`я ОМР зі зверненнями щодо видачі йому лікарняного листа, який необхідно йому надати за місцем його роботи (а.с.16-20).

На звернення в письмовій формі до Департаменту охорони здоров`я ОМР, позивачу була надана відповідь, що за інформацією КНП «Міська лікарня №5» ОМР, відповідно до записів в медичній картці стаціонарного хворого №2115/751/342/246/345, наявний особистий підпис ОСОБА_1 стосовно відсутності необхідності у видачі листа непрацездатності (а.с.21).

Адвокатом Биковим Д.Ю. було здійснено адвокатський запит до КНП «Міська лікарня №5» ОМР щодо періоду лікування позивача та видачі листа непрацездатності (а.с.23).

У відповіді від 12.01.2021 року за №13 зазначено, що ОСОБА_1 певний час повідомляв, що ніде працює, а в подальшому почав вимагати лист непрацездатності, поводив себе агресивно. Також у відповіді зазначено, що, враховуючи неодноразові вимоги хворого, агресивною, неетичною поведінкою, також враховуючи наявність важкого захворювання серцево-судинної системи на фоні церебрального атеросклерозу з явищами ДЕП-2ст., рішенням лікарсько-консультативної комісії 12.08.2020 року і згідно до записів у журналі висновків лікарсько-консультативної комісії - форма 035/о від 12.08.2020 №65 у складі лікуючого лікаря Метакса Л.Л., завідуючої відділенням Карташ А.А. та голови ЛКК Кіносян А.Г., згідно п.5.3.7 наказу МОЗ України від 09.04.2008 №189 «Про затвердження положення про експертизу тимчасової непрацездатності», ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №5» ОМР з 02.03.2020 року по 30.03.2020 року був виданий листок непрацездатності №325116, який він отримав особисто (а.с.24-25).

Судом встановлено, що позивач отримав листок непрацездатності 12.08.2020 року.

Відповідно до п.1.3.1. наказу МОЗ України від 13.11.2001 №455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», Листок непрацездатності видається: Громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Проте, при виписці зі стаціонару листок непрацездатності позивачу ОСОБА_1 виданий не був.

Відповідно до п.5.3.7 наказу МОЗ України від 09.04.2008 №189 «Про затвердження положення про експертизу тимчасової непрацездатності», лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я вирішує в окремих випадках питання щодо видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, за минулий час при наявності документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність хворого.

Зазначений факт було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем у відзиві, наданому суду 07.07.2021 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, щодо неправомірних дій КНП «Міська лікарня №5» ОМР щодо невчасної видачі листа непрацездатності.

Щодо вимог стягнення матеріальної та моральної шкоди суд прийшов до наступного.

Позивач посилається на те, що йому за лікарняним листом за місцем роботи на той період часу, а саме, КП «Парки Одеси», не було виплачено компенсацію у розмірі 18 000,00 грн.

Проте, з копії трудової книжки, яка знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 працював в КП «Парки Одеси» на посаді техніка, але на підставі п.1 ст.36 КЗпП був звільнений ще 02.05.2019 року за згодою сторін. Тобто судом встановлено, що позивач на період перебування на лікування в лікарні не працював .

Той факт, що ОСОБА_1 з травня 2019 року був звільнений з КП «Парки Одеси», не заперечувалось у судовому засіданні позивачем та його представником.

Таким чином доводи позивач про те, що він був позбавлений можливості отримати заробіток за час лікування в лікарні спростовуються зібраними доказами.

Крім того, позивач посилається на те, що діями відповідача йому було завдано моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн., яка полягає в тому, що він має інвалідність, тяжкі захворювання, а в наслідок дій медичних працівників вимушений був хвилюватися та приїжджати неодноразово до лікарні в поганому самопочутті з метою захисту своїх порушених прав.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обов`язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.

Аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що у кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними рішеннями/діями/бездіяльністю відповідача.

Між тим, суд вбачає, що звертаючись до суду із вимогами про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн., позивач не навів будь-яких обґрунтувань, у чому саме полягала завдана моральна шкода, та із чого виходив позивач визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 40 000 грн.

При цьому належних та допустимих доказів в підтвердження завдання відповідачем душевних страждань, та яких саме, в чому вони полягали, позивачем належним чином суду не наведені та не обґрунтовані, в підтвердження цих тверджень доказів не надано.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Ураховуючи те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння будь-яких душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 15-16, 22, 23, 1166-1167 ЦК України, ст.ст.1, 2, 3, 13, 19, 42, 43, 48, 49, 76-81, 82, 89, 95, 141, 209, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №5» Одеської міської ради про оскарження дій та стягнення матеріальної та моральної - задовольнити частково.

Визнати дії Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №5» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 01998957, місце знаходження м. Одеса, вул. Троїцька, 38) неправомірними щодо невчасної видачі листа непрацездатності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня№5» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 01998957, місце знаходження м. Одеса, вул. Троїцька, 38) на користь держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 29.11.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.