Ухвала суду № 101493259, 30.11.2021, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1552/21

Провадження № 2/507/450/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2021 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Вужиловського О.В.

за участю секретаря судового засідання – Вододюка В.В.

представників позивача - Левенця А.В., ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Пілюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2021 року позивач звернувся до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 14.09.2017 року на автодорозі Р-75 «Балта-Криве Озеро», між селами Немирівське та Бандзари Балтського району Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля «Renault Duster» р/н НОМЕР_1 під керуванням на той час поліцейського водія Любашівського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , не вибравши безпечну швидкість руху та не врахувавши дорожню обстановку не впорався з керуванням та здійснив виїзд за межі проїзної частини у зв`язку із чим автомобіль перекинувся та отримав значні механічні ушкодження.

Відповідно до оціночного акту від 15.11.2018 року матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_2 , становить 113050 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, зокрема положення ст.ст. 130, 136 КЗпП, ст.ст. 386, 1166, 1192 ЦК України, просив стягнути з відповідача на користь позивача 113050 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків, а також 2270 грн. судового збору.

На вказану позовну заяву відповідач надав відзив відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на наступне. Так, відповідач зазначив, що позов є безпідставним, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із заподіянням поліцейським майнової шкоди при виконанні службових обов`язків, а тому на них поширюються норми законодавства про працю, а не норми ЦК України. Відповіднодо ст. 132 ч.1 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації відповідно до ст. 134 КЗпП. Будь-які із визначених ст. 134 КЗпП відсутні, а тому не має підстав для стягнення збитків в повному обсязі. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні подав заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог, так як з часу ДТП, в якому було спричинено майнову шкоду минуло більше одного року, як це передбачено ст. 233 КЗпП. Крім того, представник відповідача зазначив, що дана справа не підсудна Любашівському районному суду Одеської області, так як ОСОБА_2 заподіяв шкоду при виконанні трудових обов`язків, а тому вказана справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем надано відповідь на відзив в якому зазначено, що ОСОБА_2 був посадовою особою, а тому відповідно дія ст. 132 КЗпП не розповсюджується на працівників, які є посадовими особами та матеріальна відповідальність таких працівників не обмежена середнім місячним заробітком. Відповідач, являючись посадовою особою ГУНП в Одеській області, виконуючи покладені на нього трудові обов`язки, внаслідок особистої недбалості, завдав ГУНП в Одеській області матеріальну шкоду в сумі 113050 грн., а тому така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі. Вважає, що дана справа підсудна Любашівському районному суду Одеської області.

У справі встановлено та не заперечується сторонами, що ДТП за участю відповідача ОСОБА_2 сталася під час виконання ним службових обов`язків, що зокрема, підтверджується обгрунтуванням позовної заяви, додатками до позову, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Згідно з п.23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затверджене постановою КМУ УРСР від.29.07.1991р. №114) особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

За правилами, встановленими в п.1-3,5,10 розділу 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджено Постановою Верховної Ради України 25.06.1995р. №243/95-ВР), яке поширюється також на осіб рядового та начальницького складу МВС України, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності осіб винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна, в тому числі пошкодженням майна, що спричинило додаткові витрати для його відновлення за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;вини у заподіянні шкоди.

Час, протягом якого винну особу може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого в особисте користування настає матеріальна відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди настає у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання майна або вчинення інших умисних протиправних дій;приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування майна,переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети (п.10,11 розділу ІІ цього ж Положення).

Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відповідно до системного аналізу вимог ст.ст. 59, 62 Закону України «Про Національну поліцію» відноситься до публічної служби, та будучи матеріально відповідальною особою, своїми діями пошкодив транспортний засіб, який перебував у користуванні ГУНП в Одеській області, у зв`язку з чим такий спір має бути вирішений в порядку адміністративного судочинства, враховуючи наступне.

Статтею 5 КАС України встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Згідно частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верхового суду, сформованого у постанові від 05.12.2018 року у справі №818/1688/16, У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю, а позивачу слід роз`яснити, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, так як вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судовий збір в сумі 2270 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 50695 від 30 серпня 2021 року повернути Головному управлінню Національної поліції в Одеській області.

Роз`яснити, що ГУНП в Одеській області вправі звернутись із даною позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через Любашівський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя: О.В. Вужиловський

Повний текст ухвали виготовлено 30 листопада 2021 року о 16 годині 00 хвилин.