Рішення № 101492885, 15.11.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1805/21

Провадження № 2/496/1447/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря - Стрілець Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільного позову ТОВ «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, судового збору та витрат на правничу допомогу,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №630031951 від 25.09.2013 року та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.09.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 75 000 грн.

28 січня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1АБ/ВЕСТА, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту №630031951 від 25.09.2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №29-01/19/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №630031951 від 25.09.2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних витрат, 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 18.03.2021 року, відповідно до розрахунку, становить 10 718, 90 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача попередню суму судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням позову та розгляду справи, що складає 2 270 грн. за сплату судового збору та 20 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляд справи просить провести без участі представника позивача, не заперечує про заочний розгляд справи (а.с. 8).

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, шляхом надіслання ухвал та судових повісток на зареєстроване місце проживання (перебування), про що свідчить почтове повідомлення з особистою відміткою відповідача. В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подала до суду відзив на позовну заяву. (а.с. 150).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з тим, що відповідач повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, відповідач не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем з метою отримання банківських послуг у ПАТ «Альфа-Банк» було підписано анкету-заяву від 25.09.2013 року та довідку про умови кредитування. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 75 000 грн. (а.с. 11-12)

28 січня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1АБ/ВЕСТА, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту (а.с. 19-29).

Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу №2019-1АБ/ВЕСТА від 28.01.2019 року, загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту на дату укладання Договору) ОСОБА_1 становить 14 901, 49 грн. (а.с. 45-48).

29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №29-01/19/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №630031951 від 25.09.2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем (а.с. 32-43).

Відповідно до розрахунку доданого представником ТОВ «Вердикт Капітал», станом на дату покупки (29.01.2019 року), загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 11759, 96 грн., станом на дату розрахунку (18.03.2021 року) - 10718, 90 грн. (а.с. 15).

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 633 ЦК України - публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов`язання не виконувала - не погасила кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.

З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на 18.03.2021 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10 718,90 грн., яка складається з:

заборгованості за тілом кредиту - 4 500,00 грн.,

заборгованості з пені - 4980,65 грн.,

витрати від інфляції - 832,88 грн.,

нараховані 3% річних - 405,37 грн. (а.с. 15-18).

У даному випадку відповідач є споживачем банківських послуг. Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про захист прав споживачів - споживач є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема - верховенство права.

Згідно ст. 42 Конституції України - Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором №630031951 від 25.09.2013 року, позивач обґрунтовує виключно договорами відступлення прав вимог та лише розрахунком заборгованості, які у свою чергу не містять інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог Позивача до Відповідача.

Крім того, відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу №2019-1АБ/ВЕСТА від 28.01.2019 року, загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту на дату укладання Договору) ОСОБА_1 становить 14 901, 49 грн. Згідно розрахунку заборгованості наданої представником позивача, станом на дату покупки (29.01.2019 року), загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 11 759,96 грн. Внаслідок чого, виникають питання щодо правильності зробленого розрахунку позивачем.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір. Розрахунки ж заборгованості не є доказом підтверджуючим факт користування кредитними коштами, а є лише документом яким позивач обґрунтовує заявлену суму, яку він просить стягнути в судовому порядку. Розрахунок має вторинне значення - має базуватися на даних доказів про рух коштів.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих позивачем доказів, суд не може дійти висновку про правильність і достовірність розрахунку заборгованості відповідача перед Банком.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК).

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, а тому у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 207, 633, 634, 638, 639, 1050 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В позові ТОВ «Вердикт капітал» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості у сумі - 10718,90 грн., судового збору - 2270,00 грн. та витрат на правничу допомогу - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Буран В.М.