Ухвала суду № 101491678, 30.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2021 Справа №761/28242/21

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Сливка Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осадько Олександр Олексійович про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осадько О.О. подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, яке належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва постановлено передати справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за територіальною підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

29 листопада 2021 року матеріали за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осадько Олександр Олексійович про забезпечення позову зареєстровані у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осадько Олександр Олексійович про забезпечення позову розподілено до розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М.

Оглянувши подану заяву про забезпечення позову та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Подана заява про забезпечення позову не відповідає вказаним вимогам ч.1 ст.151 ЦПК України.

Зокрема, в порушення вимог п. 6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

Також, в порушення п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у поданій заяві не викладено належного обґрунтування необхідності вжиття обраного заявником заходу забезпечення позову у виді арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, яке належить на праві власності ОСОБА_2 . Зокрема заявник лише обмежився зазначенням про те, що нехтування відповідачем ОСОБА_2 свого обов`язку з приводу повернення коштів за договором позики свідчить про вірогідність ухилення у подальшому від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Однак, заявником не конкретизовано на яке саме майно відповідача позивач просить накласти арешт та не зазначено місце знаходження такого майна.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Так, зі змісту поданої позовної заяви про забезпечення позову убачається, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики.

Так, звертаючись до суду із вимогою про накладення арешту на все майно відповідача, заявником не конкретизовано та не надано підтверджуючих документів, які б слугували належними та допустимими доказами належності на праві власності будь-якого майна відповідачу на час звернення з заявою про забезпечення позову до суду, на яке можливо накласти арешт у встановленому законом порядку, а також, вартість такого майна, що позбавляє суд можливості встановити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник та його співмірність позовним вимогам.

Частиною 10 статті 153 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені обставини, оскільки заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України суддя приходить до переконання, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149-153, 261, 353, Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осадько Олександр Олексійович про забезпечення позову – повернути заявнику.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка