Ухвала суду № 101491556, 26.11.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1860/21

УХВАЛА

26 листопада 2021 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Домненко Н.І., прокурора Грищук Ю.Ю., захисника Руднєва Є.Г., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілих – адвоката Хурсенка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 119 КК України. Під час розгляду справи до Сумського районного суду Сумської області надійшли клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( свідків по справі) про скасування арешту майна, в яких вони просять скасувати арешти на рушниці, накладені ухвалами слідчих суддів Ковпаківського районного суду м.Суми у кримінальному провадженні № 12021200480000164 від 26.11.2021року та повернути їм зброю.

В обґрунтування поданих клопотань зазначили, що у подальшому застосування арешту майна, як заходу збереження речових доказів та забезпечення кримінального провадження відпала потреба, а арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор в судовому засіданні повністю заперечувала проти заявлених клопотань про скасування арешту майна.

Захисник Руднєв Є.Г. в судовому засіданні заперечував відносно заявлених клопотань стосовно повернення власникам гладкоствольних рушниць, стосовно нарізної зброї покладався на думку суду.

Інші учасники судового провадження заперечували проти задоволення клопотань про скасування арешту на майно

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, на підставі ухвал слідчих суддів Ковпаківського районного суду м.Суми у кримінальному провадженні № 12021200480000164 від 26.11.2021року було накладено арешти на рушниці та карабін мисливський.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення суд, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як встановлено, 10 вересня 2021 був затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021200480000164 від 26.11.2021ро, за фактом вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, який він і отримав 10.09.2021 року.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021200480000164 гладкоствольна рушниця МР-155 К-12 № НОМЕР_1 , рушниця « ІЖ – 58МА» К – 12 № НОМЕР_2 , рушниця ТОЗ-34 Е» К -12 № НОМЕР_3 , рушниця «ІЖ 26» К -12 № НОМЕР_4 , рушницю «МР-153» К-12 № НОМЕР_5 , карабін мисливський « Benelli ARGO» К -308 № НОМЕР_6 , рушницю « Fabarm Dual AL Combo» К -30-06/12 № НОМЕР_7 , рушницю «ТОЗ 6 БМ» К-16 № НОМЕР_8 , - було визнано речовими доказами.

У відповідності з ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності з ст. 374 КПК України питання про долю речових доказів вирішується саме вироком суду ( ч. 4 ст. 374 КПК України).

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.( ч. 9 статті 100 КПК України).

У зв`язку з цим суд вважає, що у задоволенні клопотання про скасування арешту на майно, перелік якого зазначено у клопотаннях, накладені ухвалами слідчих суддів Ковпаківського районного суду м. Суми у рамках кримінального провадження № 12021200480000164 необхідно на даний час відмовити, оскільки потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження на даний час не відпали.

Разом з тим, під час розгляду справи зацікавлені особи не позбавлені можливості заявляти аналогічні клопотання про повернення належного їм на праві власності майна, в тому числі і речових доказів.

Отже, суд вважає, що на даний час немає достатніх підстав для задоволення клопотань, а тому у задоволенні клопотань необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 309, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про скасування арешту на майно - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Степаненко