Рішення № 101491317, 30.11.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7427/21

Провадження № 2-а/591/182/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Шелєхової Г.В.

за участю секретаря судового засідання - Товстухи Д.О.

представника позивача - Неговської І. В.

представника відповідача - Паливода І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу №591/7427/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ставить питання про скасування рішення №54 від 17 вересня 2021 року, про примусове повернення до країни походження та протоколу і постанови від 17 вересня 2021 року, винесених Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП України.

Свої вимоги мотивує тим, що 17 вересня 2021 року позивач добровільно прибув до Управління, після перевірки документів на нього було складено адміністративний протокол ПРМСМ 000857 від 17 вересня 2021 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та рішення №54 про примусове повернення до країни походження. Вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень не містить законних підстав для прийняття. Позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України понад 2 роки, його мати також являється громадянкою України.

Зазначає, що мати позивача являється громадянкою України, а тому він має право на імміграцію в Україну та одержання посвідки на постійне місце проживання. Позивач у березні 2020 року звертався з метою одержання посвідки, отримав усну консультацію. Вважає, що у зв`язку з карантином, перебіг строку для продовження строку перебування на території України та оформлення посвідки на постійне місце проживання є зупиненим. При складанні протоколу йому не було роз`яснено порядок оскарження рішення суб`єкту владних повноважень, наслідки його невиконання, не був залучений адвокат, перекладач.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2021 року за клопотанням позивача призначено справу в судове засідання на 30 листопада 2021 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, представник відповідача проти позову заперечив.

26 жовтня 2021 року від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому проти позову заперечив, зазначив, що позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження законності перебування позивача на території України, останній посвідками на тимчасове/постійне місце проживання не документувався за отриманням статусу біженця або додаткового захисту в Україні не звертався.

Строки перебування на території України позивачем порушено задовго до введення карантину. Тому вважає позов не обгрунтованим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

1 листопада 2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, в якій зазначив, що 15 вересня 2021 року в телефонному режимі відповідач запросив позивача до управління на 17 вересня 2021 року. Під час складання протоколу не було забезпечено право позивача на захист. Протягом 1997-2021 року позивач разом з матір`ю постійно проживав на території України, перебував на військовому обліку.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

17 вересня 2021 року головним спеціалістом Управління ДМС України в Сумській області Баглай Є.П. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МСМ 000857 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, згідно змісту протоколу ОСОБА_1 проживає в с. Миропілля Сумського району Сумської області без документів на право проживання в Україні (а.с.10-11)

17 вересня 2021 року складено постанову ПН МСМ 000860 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу 1700,00 грн. за ч. 1 ст. 203 КУпАП України(а.с.12-13).

17 вересня 2021 року Управлінням ДМС України в Сумській області прийнято рішення №54 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 16 жовтня 2021 року (а.с.14-16).

Ч. 1 ст. 203 КУпАП передбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України.

Відповідно до Угоди Уряду України з Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації, громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство.

Відповідно до п.2.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Рішення про добровільне повернення іноземців приймається за заявою іноземця про добровільне повернення. В даному випадку вимоги ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» до позивача не застосовуються.

Позивач посилається на наявність у нього підстав для імміграції в Україну з огляду на те, що являється сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.17), яка є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту (а.с.18).

Згідно ст. 9 Закону України «Про імміграцію», заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які постійно проживають за межами України або особами, які перебувають в Україні на законних підставах.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження законності його перебування на території України. Посвідками на тимчасове/постійне проживання на території України позивач не документувався, за отриманням статусу біженця або додаткового захисту в Україні не звертався.

Посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 18 березня 2020 року №259 також не заслуговують на увагу, оскільки вказаний нормативний акт стосується лише збереження за іноземними громадянами строків звернення за отриманням адміністративних послуг у разі, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Позивачем же порушено строки перебування на території України задовго до введення на території України карантину.

Суд не погоджується з твердженням позивача щодо порушення його права на захист та отримання послуг перекладача. Позивачу роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою, що засвідчено його підписом в протоколі (а.с.24 звор.). Ніяких клопотань про необхідність допомоги адвоката чи перекладача позивачем не заявлялося.

Враховуючи вищевикладене, в процесі слухання справи судом встановлено законність оскаржуваних постанови та рішення ДМС.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови. А тому в задоволенні позову належить відмовити у зв`язку з його необгрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 286 КАС України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення - відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення виготовлене 30 листопада 2021 року.

Суддя Г.В.Шелєхова