Рішення № 101490749, 30.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 р. справа № 400/2114/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправною та скасування вимоги № Ф-4720-10 від 18.02.2021 р., зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року № Ф-4720-10;

2) зобов`язати відповідача відкоригувати відомості особової картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про наявність недоїмки з сплати єдиного соціального внеску у розмірі 10 513,36 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що нею отримана спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску. ОСОБА_1 зазначає, що має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, проте з 24.05.2017 року по 13.03.2020 року, а також з 07.05.2020 року працювала на посаді юрисконсульта. Відтак, з травня 2017 року по теперішній час роботодавці позивачки, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіл ЛТД" (надалі - ТОВ "Грінвіл ЛТД") та товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ЮГЕЛЕВАТОР" (надалі - ТОВ "ТД "ЮГЕЛЕВАТОР") сплачували за позивачку єдиний соціальний внесок (надалі - ЄСВ), а тому ОСОБА_1 вважає що не повинна сплачувати ЄСВ як самозайнята особа.

Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказав на безпідставність позовних вимог зважаючи на те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську. Закон покладає на позивачку обов`язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, але позивачка такий внесок не сплатила, що і послугувало підставою для прийняття вимоги. Станом на 31.01.2021 року заборгованість позивачки із сплати ЄСВ становить 10 513,36 грн. (а. с. 49-50).

Позивачка подала відповідь на відзив, в якому не погодилась з доводами відзиву та вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства, що регулює спірні правовідносини (а. с. 60-61).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У подальшому, за клопотанням позивачки, розгляд справи здійснювався з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 30.11.2021 року суд замінив відповідача ГУ ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 43144729) на його правонаступника - ГУ ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 44104027).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 19.07.2018 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в період з 24.05.2017 року по 13.03.2020 року працювала на посаді юрисконсульта у ТОВ "Грінвіл ЛТД" (а. с. 23, запис 27-28).

З 05.07.2020 року позивачка працює юрисконсультом у ТОВ "ТД "ЮГЕЛЕВАТОР" (а. с. 23, запис 29).

18.02.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4720-10, якою позивачці нарахована недоїмка з єдиного внеску в сумі 10 513,36 грн. (надалі - Вимога, а. с. 14).

Положеннями статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частина 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачає, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З аналізу наведених норм вбачається, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування, є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, для досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому ж випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 24.05.2017 року по 13.03.2020 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Грінвіл ЛТД", а з 07.05.2020 року працює в ТОВ "ТД "ЮГЕЛЕВАТОР".

Отже, саме на вищезазначені товариства у спірний період були покладені обов`язки щодо сплати єдиного внеску з заробітної плати позивачки.

Згідно довідки від 13.03.2020 року № 1303/2020-1 (а. с. 25-26) ТОВ "Грінвіл ЛТД" сплачено ЄСВ за період з травня 2017 року по березень 2020 року за найманого працівника ОСОБА_1 в сумі 31 084,72 грн.

Згідно довідки від 29.03.2020 року № 85 (а. с. 27) ТОВ "ТД "ЮГЕЛЕВАТОР" сплачено ЄСВ за період з травня 2020 року по грудень2020 року за найманого працівника ОСОБА_1 в сумі 23 699,54 грн.

Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних відомостей, які б свідчити про отримання позивачкою доходу від здійснення незалежної професійної діяльності адвокатом, що узгоджується з висновком, що наявність у позивачки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДПС у Миколаївській області безпідставно здійснено нарахування позивачці єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року № Ф-4720-10 в сумі 10 513,36 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача відкоригувати відомості особової картки платника податків шляхом виключення інформації про наявність недоїмки з сплати ЄСВ в розмірі 10 513,36 грн., суд зазначає наступне.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року № 5 (надалі - Порядок № 5).

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку № 5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Як вбачається із зазначеного, податковий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у разі прийняття рішення суду по суті.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску в сумі 10 513,36 грн.

Позовні вимоги задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивачка сплатила у розмірі 908,0 грн., що підтверджується квитанцією від 29.03.2021 року (а. с. 1), доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

З урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року № Ф-4720-10 на суму 10 513,36 грн. (десять тисяч п`ятсот тринадцять гривень тридцять шість копійок).

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) запис про наявність боргу (недоїмки) з сплати єдиного внеску в сумі 10 513,36 грн. (десять тисяч п`ятсот тринадцять гривень тридцять шість копійок).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 908,0 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз