Рішення № 101490594, 29.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/629/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 42374-13.

Ухвалою від 21.01.2020 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Ухвалою від 22.02.2021 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи № 380/629/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 04.08.2021 суд ухвалив клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задовольнити; судове засідання у справі проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.

Суд у зв`язку з реорганізацією відповідача уточнив назву відповідача - Головне управління ДПС у Волинській області (ЄДРПОУ 44106679).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15,01.2019 Луцьким управлінням ГУ ДФС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 4237443. Згідно з даним повідомленням - рішенням позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011000» за податковий період - 2017 рік в сумі 25 000 грн. Вказує, що позивач був власником транспортного засобу Audi Q7, 2015 року випуску, який був зареєстрований 29.09.2016 в територіальному сервісному центрі МВС № 4641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській області, за місцем проживання позивача. Звертає увагу, що ОСОБА_1 з дня народження і до сьогоднішнього дня проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання від 10.09.2020 №1192, виданою виконавчим комітетом Мурованської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області. Таким чином, оскаржене податкове повідомлення рішення прийняте Луцьким управлінням ГУ ДФС у Волинській області поза межами його повноважень. Також вказує, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте 15.01.2019, а отримане позивачем в серпні 2019 року. Тобто, таке рішення прийняте неповноважним органом і направлене на адресу позивача з порушенням вимог пп. 267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України.

Також, відповідно до листа Територіального сервісного центру № 4641 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області «Про надання інформації» від 16.09.2020 № 31/13-4641-677 транспортний засіб був зареєстрований за позивачем в період з 29.09.2016 до 04.10.2017. Таким чином, сума податкового зобов`язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011000» за податковий період – 2017 рік визначена з порушенням норм Податкового кодексу України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 01.04.2021 (вх. № 21828), у якому зазначає, що громадянину ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на транспортний засіб з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. У власності ОСОБА_1 у 2017 році перебував транспортний засіб Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску та об`ємом двигуна 2995 куб.см та враховуючи, що згідно з ст. 267 ПК України, вказаний автомобіль у 2017 році підлягав оподаткуванню, ОСОБА_1 було сформовано податкове повідомлення-рішення. Нарахування транспортного податку ОСОБА_1 було проведено згідно з даними ІС «Податковий блок», так як вищезазначений був наявний в підсистемі «Транспортний податок» в 2017 році. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив від 08.04.2021 (вх. № 23843), у якому зазначає, що місце реєстрації позивача не знаходиться у Волинській області, тому нарахування податку та винесення і надсилання податкового повідомлення-рішення Луцьким управлінням ГУ ДФС у Волинській області є таким, що здійснене з виходом за межі його компетенції та повноважень.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив від 21.04.2021 (вх. № 27910).

У судовому засіданні 27.10.2021 суд заслухав вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та за клопотанням сторін перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Луцьке управління ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення - рішення від 15.01.2019 № 423744-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 25 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Суд застосовує норми ПК України в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема і з транспортного податку.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування, згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 3 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Суд зазначає, що Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу першого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 під внесені зміни, зокрема визначено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.267.4 ПК України).

Відповідно до пунктів 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 267.6.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що платниками транспортного податку визнавались власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати. Обов`язок обчислення податкового зобов`язання з транспортного податку для фізичних осіб покладено на контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку, на виконання якого платнику податків за місцем реєстрації направляється податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку. При цьому, стосовно об`єкта оподаткування, який придбаний платником протягом року, податок сплачується з місяця, в якому виникло право власності на об`єкт.

Як зазначає представник відповідача згідно з відомостями ІС «Податковий блок» транспортний засіб, який підлягав оподаткуванню, був зареєстрований на території Волинської області, та видано державний номерний знак із літеросполукою «АС» (д.н.з. НОМЕР_1 ), а тому вказаний податок був нарахований підрозділами ГУ ДПС у Волинській області.

У свою чергу позивач вказує, що автомобіль Audi Q7 2015 року випуску, був зареєстрований 29.09.2016 в територіальному сервісному центрі МВС № 4641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській області, за місцем проживання позивача та відчужений 04.10.2017.

Так, відповідно до листа Територіального сервісного центру РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області від 16.09.2020 № 4641 «Про надання інформації», згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб Audi Q7 2015 року випуску, чорного кольору, зареєстрований 29.09.2016 в територіальному сервісному центрі 4641 за гр. ОСОБА_1 , 1983 р.н. Згідно з даними ЄДР ТЗ, 04.10.2017 транспортний засіб Audi Q7 2015 року випуску, чорного кольору був перереєстрований на нового власника на підставі договору купівлі-продажу укладеного у суб`єкта господарювання ТОВ «ІФАВТО».

При цьому, згідно з витягом Єдиного державного реєстру транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, транспортний засіб Audi Q7 2015 року випуску, кузов НОМЕР_2 , об`єм двигуна (см3) - 2995, зареєстрований за ОСОБА_1 29.09.2016 до 04.10.2017.

Також згідно з інформацією наданою Головним сервісним центром РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області (лист від 28.09.2021 № 31/3-3181) згідно з ЄДР ТЗ, держателем якого є МВС, відсутня інформація щодо реєстрації транспортного засобу марки Audi Q7 громадянином ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на території Волинської області у період 2015-2017. Одночасно інформовано, що 29.09.2016 у ТСЦ 4641 РСЦ МВС Львівської області громадянином ОСОБА_1 (РНОКГШ НОМЕР_3 ) було зареєстровано транспортний засіб марки марки Audi Q7. Державний номерний знак НОМЕР_1 у період з 29.09.2016 по 04.10.2017 був закріплений за транспортним засобом марки Audi Q7.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Мурованської сільської ради ОТГ Пустомитівського району, Львівської області від 10.09.2020 № 1192 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, податкове повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 42374-13 прийняте Головним управлінням ДПС у Волинській області.

Отже в порушення пп. 267.6.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення не за місцем реєстрації платника податку.

Також матеріалами справи підтверджується факт відчуження транспортного засобу Audi Q7 2015 року випуску, на нового власника 04.10.2017.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів протилежного, зокрема, не підтвердив належними та допустимими доказами наявність підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку за 2017 рік за об`єктом оподаткування автомобіль Audi Q7 2015 року випуску, чорного кольору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку за таким об`єктом оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення 15.01.2019 № 423744-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржене податкове повідомлення - рішення було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, 43010, ЄДРПОУ 44106679) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15.01.2019 № 423744-13.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань в ОСОБА_1 908,00 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 29.11.2021.

Суддя Кедик М.В.