Рішення № 101490564, 29.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10851/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Хом`як Євгеній Любомирович, звернувся до суду з позовом до Військової частини 9937 (далі – відповідач, в/ч 9937), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні відповідач протиправно не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Зазначив, що на момент виключення військовослужбовця із списків особового складу календарна вислуга ОСОБА_1 становила 8 років 0 місяців 0 днів, з яких 04 роки 05 місяців 00 днів зараховуються в пільговому обчисленні для нарахування пенсії. Відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата одноразової допомоги грошової при звільненні виплачується при наявності більше 10 років календарної вислуги, однак у позивача на день звільнення із служби загальна вислуга у календарному обчисленні становила 8 років. Стверджує про неправильне тлумачення позивачем положень Закону, просить відмовити у задоволенні позову,

Ухвалою суду від 08.07.2021 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви. Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 28.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 23.09.2021 подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, (вх. №69073), клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №69073) та відзив на позовну заяву (вх. №69075).

Представником позивача 20.08.2021 (вх. №60816) подана відповідь на відзив та заяву про уточнення відомостей про відповідача (вх. №60817).

Ухвалою від 29. 11.2021 відмовлено у задоволенні клопотанні про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 29.11. 2021 відмовлено у задоволенні клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу в Державній прикордонній службі України.

Наказом начальника 1 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.04.2018 №197-ОС старшину ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини з 12.04.2018.

Наказ від 12.04.2018 №197-ОС не містить відомостей про виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 26.03.2021 про надання інформації щодо здійснення нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач у відповідь листом від 09.04.2021 №14/3640 надіслав копії архівних відомостей щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по квітень 2018 рік та копії особистої картки грошового забезпечення за 2017, 2018 роки та повідомив про неможливість надання копій архівних відомостей та особистих карток грошового забезпечення за період 2015, 2016, 2017 роки у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за вказаний період не перебував на фінансовому забезпеченні в Донецькому прикордонному загоні.

Представник позивача повторно звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 21.04.2021 щодо здійснення нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на адвокатський запит.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну поведінку, що призвело до порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок № 393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з положеннями пункту 1 розділу ХХХІІ Інструкція №200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17 (№ К/9901/3610/18) на підставі системного аналізу вказаних правових норм дійшов висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність вислуги 10 років і більше.

У частині другій статті 15 Закону №2011-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Як встановлено судом з наказу від 12.04.2018 №197-ОС, вислуга років позивача станом на 12.04.2018 становить у календарному обчисленні - 08 років 00 місяців 00 днів; у пільговому обчисленні - 04 роки 05 місяців 00 днів.

Отже, загальна вислуга років позивача на час звільнення становить – 12 років 05 місяців 00 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана, що свідчить про те, що позивач набув право на виплату.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач лише з 30.10.2017 зарахований до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення Донецького прикордонного загону, суд зазначає, що відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

При цьому, наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності військової частини в/ч 9937 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії є похідною від першої позовної вимоги та підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908 грн, сплаченого за квитанцією від 22.07.2021 №57161269.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 9937 (вул. Гагаріна, буд. 150а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521, код ЄДРПОУ 14321726) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9937 (вул. Гагаріна, буд. 150а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521, код ЄДРПОУ 14321726) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Військову частину 9937 (вул. Гагаріна, буд. 150а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521, код ЄДРПОУ 14321726) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнути з Військової частини 9937 (вул. Гагаріна, буд. 150а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521, код ЄДРПОУ 14321726) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) грн судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома