Рішення № 101490504, 29.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6506/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення/перерахування та виплати з 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсотковому розмірі, визначеному відповідно до п. «б» абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, виходячи зі страхового стражу 25 років 06 місяців 15 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити/перерахувати та виплатити з 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсотковому розмірі, визначеному відповідно до п. «а» абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, виходячи з загальної вислуги років 27 років 03 місяці 26 днів та з урахуванням грошового забезпечення на дату звільнення зі Служби судової охорони.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді молодшого інспектора-кінолога кінологічного центру Головного управління МВС у Львівській області і наказом ГУ МВС України у Львівській області від 31.03.2014 № 114 о/с звільнений у відставку за п. 65 "а" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" з 31 березня 2014 року. Загальна вислуга років на день звільнення зі служби становила 26 років 07 місяців 11 днів, в тому числі вислуга років - 22 роки 10 місяців 29 днів, пільгова вислуга років - 03 роки 08 місяців 12 днів. Головне управління ПФУ у Львівській області з 01 квітня 2014 року призначило позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п."а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ в відсотковому розмірі, визначеному п. "а" абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ - 73 % грошового забезпечення. У період з 16 березня 2020 року по 01 грудня 2020 року позивач проходив службу в Службі судової охорони і виплата пенсії була призупинена. Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області від 01.12.2020 №392 о/с позивача звільнено з 01 грудня 2020 року. На дату звільнення загальна вислуга років становила 27 років 03 місяці 26 днів, в тому числі вислуга років - 23 роки 07 місяців 14 днів, пільгова вислуга років - 03 роки 08 місяців 12 днів. У зв`язку із звільненням зі служби в Службі судової охорони Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протоколом від 02 грудня 2020 року призначило позивачу з 02.12.2020 пенсію за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 12 Закону №2262-ХІІ в відсотковому розмірі, визначеному п."б" абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ - 50 % грошового забезпечення. Позивач стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно перевело його з пенсії за вислугу років, призначеної йому відповідно до п. ”а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до п. "б” ст. 12 Закону №2262-ХІІ, що призвело до неправильного визначення відсоткового розміру пенсії, оскільки відсотковий розмір пенсії, призначеної відповідно до п. ”б” ст.12 Закону №2262-ХІІ визначається відповідно до п. "б" абз.1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, виходячи зі страхового стажу - 25 років 06 місяців 15 днів, а відсотковий розмір пенсії, призначеної відповідно до п. "а” ст. 12 Закону №2262-ХІІ визначається відповідно до п. "а" абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, виходячи з загальної вислуги років - 27 років 03 місяці 26 днів; протиправно зменшило відсотковий розмір моєї пенсії з 76 % до 50%.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що для призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, необхідна вислуга років у розмірі 25 календарних роки і більше. Натомість, згідно з поданням управління Служби судової охорони від 16.12.2020 № 30/5-2975/20 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , скерованим на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, календарна вислуга років позивача становить 23 роки 07 місяців 14 днів, що є недостатньою вислугою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №№ 2262-ХІІ. Відтак, на підставі наданих уповноваженим органом документів та заяви про призначення пенсії позивача, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 2262-ХІІ з 02.12.2020 у розмірі 50% грошового забезпечення.

На спростування доводів відповідача позивач подав до суду відповідь на відзив.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 23.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262).

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 31.03.2014 № 114 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ у відставку відповідно до пункту 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 31 березня 2014 року.

Згідно з розрахунком вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ прапорщика міліції ОСОБА_1 , складеного 29.04.2014, календарний строк служби позивача становить 22 роки 10 місяців 29 днів; пільгова вислуга років – 03 роки 08 місяців 12 днів; загальна вислуга років для призначення пенсії – 26 років 07 місяців 11 днів.

Згідно з протоколом за пенсійною справою 1303010268 (МВС) від 01.04.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 01.04.2014 у розмірі 73% грошового забезпечення (вислуга років 26).

Відповідно до витягу з наказу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області від 16.03.2020 № 23 ос/с позивача прийнято на службу до Служби судової охорони. У зв`язку з цим виплату пенсії припинено.

Відповідно до витягу з наказу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області від 01.12.2020 № 392 о/с (по особовому складу) позивача звільнено відповідно до Розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітника Служби судової охорони у запас Збройних Сил України за підпункту 7 (за власним бажанням) пункту 2. Стаж служби в Службі на день звільнення у календарному обчисленні складає: 23 роки 07 місяців 14 днів, у пільговому обчислені (без урахування вислуги в календарному обчисленні) становить 03 роки 08 місяців 12 днів, загальний трудовий стаж для призначення пенсії становить 25 років 06 місяців 15 днів.

Відповідно до подання управління Служби судової охорони від 16.12.2020 № 30/5-2975/20 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , скерованого на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вислуга років позивача станом на 01.12.2020 для призначення пенсії складає 25 років 06 місяців 15 днів, у тому числі: календарна – 23 роки 07 місяців 14 днів, трудовий стаж – 01 рік 11 місяців 01 день.

На підставі наданого Службою судової охорони подання про призначення пенсії від 16 грудня 2020 року № 30/5-2975/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу з 02.12.2020 призначено пенсії за вислугу років. При цьому встановлено розмір пенсії 50% грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення/перерахування та виплати з 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсотковому розмірі, визначеному відповідно до п. «б» абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, виходячи зі страхового стражу 25 років 06 місяців 15 днів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом з метою захисту свого порушеного права.

Вирішуючи цей спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ)..

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону №№ 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час призначення позиву пенсії - 01.04.2014) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час призначення позиву пенсії - 01.04.2014) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції на час призначення позиву пенсії - 01.04.2014) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №1058-VI (в редакції на час призначення позивачу пенсії - 01.04.2014) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Згідно з частиною 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Згідно з протоколом за пенсійною справою 1303010268 (МВС) від 01.04.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 01.04.2014 у розмірі 73% грошового забезпечення.

Так, враховуючи, що позивач на день звільнення 31.03.2014 мав вислугу років 26 років 07 місяців 11 днів, пенсійний орган застосовував відсоткове значення розміру грошового забезпечення, передбачене п. «а» частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (55% - за 20 років вислуги + 6 * 3% - за 6 років вислуги).

16.03.2020 позивача прийнято на службу до Служби судової охорони, у зв`язку з чим виплату пенсії, призначеної 01.04.2014 припинено.

У зв`язку зі звільнення позивача управлінням Служби судової охорони скеровано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подання від 16.12.2020 № 30/5-2975/20 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до якого вислуга років позивача станом на 01.12.2020 для призначення пенсії складає 25 років 06 місяців 15 днів, у тому числі: календарна – 23 роки 07 місяців 14 днів, трудовий стаж – 01 рік 11 місяців 01 день.

На підставі наданого Службою судової охорони подання про призначення пенсії від 16.12.2020 № 30/5-2975/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу з 02.12.2020 призначено пенсію за вислугу років. При цьому встановлено розмір пенсії 50% грошового забезпечення відповідно до п. «б» частини 1 статті 13 Закону №1058-VI.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, при визначенні відсоткового значення розміру пенсії позивача відповідач виходив з того, що календарна вислуга років позивача становить 23 роки 07 місяців 14 днів, що є недостатньою вислугою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Надаючи правову оцінку правомірності дій відповідача при призначенні та поновленні виплати пенсії позивача з 02.12.2020, суд враховує наступне.

Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 171 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).

Так, згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення при вислузі 25 календарних років і більше.

У контексті наведеної правової норми варто зауважити, що визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

У свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи № 480/4241/18 резюмував, що в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів); для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Відповідно до абзацу 2 статті 2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Згідно з частиною 5 статті 17 Закону № 2262-ХІІ вислуга років для призначення пенсії у разі поновлення виплати пенсії після перерви в її одержанні, яка була раніше обчислена особі, яка має право на пенсію за цим Законом, відповідно до законодавства, яке діяло на день попереднього звільнення цієї особи зі служби, перегляду не підлягає.

Згідно з розрахунком вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ прапорщика міліція ОСОБА_1 , складеного 29.04.2014, загальна вислуга років позивача при призначенні пенсії становила 26 років 07 місяців 11 днів (календарний строк служби - 22 роки 10 місяців 29 днів; пільгова вислуга років – 03 роки 08 місяців 12 днів).

Вказана вислуга років у силу частини 5 статті 17 Закону № 2262-ХІІ перегляду не підлягає.

У свою чергу відповідно абзацу 2 статті 2 Закону № 2262-ХІІ обчислення позивачу пенсії при поновленні її виплати повинно здійснюватись з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення - 01.12.2020.

Однак відповідач при обчисленні пенсії позивача за вислугу років враховував лише календарний строк служби – 23 роки 07 місяців 14 днів, опустивши пільгову вислугу років позивача - 03 роки 08 місяців 12 днів.

Отже, оскільки, як встановлено судом, загальна вислуга років позивача становить більше 25 календарних років, а саме 27 років 3 місяці 21 день (26 років 07 місяців 11 днів + 01 рік 11 місяців 01 день), позивач має право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ у розмірі, визначеному пунктом «а» частини 1 статті 13 цього Закону, натомість відповідач застосував положення пункту "б” статті 12 Закону № 2262-ХІІ та відповідно застосував відсотковий розмір пенсії, передбачений пунктом "б” частини 1 статті 12 цього Закону.

На підставі викладеного суд доходить висновку про протиправність дій відповідача при призначенні та поновленні виплати пенсії позивача після перерви в її одержанні та відповідно про задоволення відповідної позовної вимоги.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити/перерахувати та виплатити з 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсотковому розмірі, визначеному відповідно до п. «а» абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, виходячи з загальної вислуги років 27 років 03 місяці 26 днів та з урахуванням грошового забезпечення на дату звільнення зі Служби судової охорони.

Втім, як вже зазначено судом, загальна вислуга років позивача на день його останнього звільнення, одержана в результаті додавання 26 років 07 місяців 11 днів та 01 рік 11 місяців 01 день, складає 27 років 3 місяців 21 день.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним захистом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та поновити виплату такої з 02.12.2020, виходячи з загальної вислуги років на день останнього звільнення – 27 років 3 місяці 21 день, у відсотковому розмірі, визначеному пунктом «а» частини 1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення та виплати з 02.12.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсотковому розмірі, визначеному пунктом «б» частини 1 статті 13 цього Закону.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та поновити виплату такої, виходячи з загальної вислуги років на день останнього звільнення – 27 років 3 місяці 21 день, у відсотковому розмірі, визначеному пунктом «а» частини 1 статті 13 цього Закону, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885).

Суддя Сидор Н.Т.