Рішення № 101490416, 24.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12192/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Зубович-Яворська О.Я.,

від третіх осіб представники не прибули,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А0998, Головне управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУПФУ у Львівській області, відповідач) в якій просить:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області зарахувати 6 місяців страхового стажу протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача 6 місяців служби та здійснити всі дії для належного виправлення помилки.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. При зверненні до Львівського міського центру зайнятості для отриманні виплати допомоги по безробіттю, позивач виявив що за період служби за контрактом йому помилково нараховано 5 місяців страхового стажу, замість належних 6, оскільки виплата заробітної плати була здійснена у червні, але і при виплаті подвійної заробітної плати у жовтні не було враховано цього факту. Позивач вказує, що неодноразово звертався до ГУ ПФУ у Львівській області, ГУ ДПС у Львівській області, ВЧ А0998 з метою виправлення помилки, втім жодне із звернень не дало результату. Зазначає, що помилка і відмова органів, зокрема ГУ ПФУ у Львівській області, позбавляє позивача законного права на належне обчисленні його страхового стажу, що забезпечить право на отримання пенсії у законний час та в належному розмірі. Той факт, що імовірно ВЧ А0998 здійснила виплату страхового внеску за дві заробітні плати (за місяць вересень та жовтень) однією транзакцією чи іншим способом, що не дозволив відобразити у звітності 6 місяців страхового стажу не впливає на об`єктивний факт служби строком у 6 місяців, а отже право на зарахування 6 місяців страхового стажу. Таким чином, Пенсійний фонд будучи повідомленим про наявність помилки в обчисленні страхового стажу, а також будучи відповідальним державним органом, з огляду на принцип належного урядування зобов`язаний виправити випадкову помилку або всіляко сприяти її виправленню.

Ухвалою від 28.07.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач із заявленими вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві. Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дані до Реєстру, зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітності, що подається страхувальниками до органів Державної податкової служби України та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією. Відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник. Коригування або скасування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника. Дані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ГУПФУ у Львівській області не є належним відповідачем у даній справі. Крім того, позивач не звертався до ГУПФУ у Львівській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу 6 місяців служби та вимогою здійснити всі дії для належного виправлення помилки ВЧ А0998. Натомість ГУПФУ у Львівській області надіслано відповідачу лист-відповідь в порядку ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою від 30.09.2021 суд призначив для розгляду справи засідання та залучив до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину А0998 та Головне управління ДПС у Львівській області.

ГУДПС у Львівській області надало пояснення по суті спору. Вказано, що забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску здійснюють податкові органи. Розпорядником інформації щодо поданих звітів ВЧ А0998 за квітень-жовтень 2020 року є ГУ ДПС у Львівській області як відокремлений структурний підрозділ ДПС України. Крім цього звертає увагу, що до позовної заяви позивачем долучено відповідь ГУПФУ у Львівській області та довідку форми ОК-5 що містить індивідуальні відомості про позивача з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив. Вважає, що помилку в обчисленні страхового стажу допустило ГУПФУ у Львівській області, як орган відповідальний за обчислення контролю за правильністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Від ВЧ А0998 пояснень по суті спору до суду не надходило.

Ухвалою без виходу у нарадчу кімнату суд відмовив у задоволенні клопотання ГУПФУ у Львівській області про заміну відповідача у зв`язку з ненаданням позивачем згоди на заміну.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві та запереченнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи явку представників не забезпечили, повідомлені про розгляд справи належним чином.

Суд заслухав доводи сторін, з`ясував обставини справи, дослідив подані докази, та,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 – громадянин України 22.01.1987 р.н.

У період з 30.04.2020 по 30.10.2020 проходив військову службу за контрактом у ВЧ А0998.

12.05.2021 ОСОБА_1 керуючись положеннями ст. 34 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» звернувся до ГУДПС у Львівській області із заявою у якій просив у письмовій формі надати йому інформацію щодо сплати військовою частиною А0998 заробітної плати, належним чином засвідчені копії документів на підтвердження цих виплат, здійснити виправлення неточної чи неправильної інформації щодо сплати ЄСВ з заробітної плати.

ГУДПС у Львівській області листом від 17.05.2021 надіслало для розгляду та надання відповіді в межах компетенції вищевказану заяву щодо порядку нарахувань страхового стажу, відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» до ГУПФУ у Львівській області.

Листом від 08.06.2021 ГУПФУ у Львівській області повідомило позивача, що дані до Реєстру. Зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітності, що передається страхувальниками до Пенсійного фонду та до органів Державної податкової служби України в порядку міжвідомчого обміну інформацією. Враховуючи зазначене органи Фонду не можуть надати копії звітів ВЧ А0998 за квітень-жовтень 2020 року. Також повідомило, що у довідці позивача форми ОК-5 по ВЧ А0998 відображається інформація про суми нарахованого грошового забезпечення, зазначена страхувальником у поданій звітності, відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні 6 місяців страхового стажу позивачу, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 2 частини 3 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат повинна містити, зокрема: розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV регламентовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Вказане узгоджується з приписами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.п. 2, 6 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці.

Суд погоджується з позивачем, що він не може нести відповідальність, чи матеріальні збитки у майбутньому через невірне нарахування, несплату, чи неправильний обрахунок роботодавцем, або відповідальним державним органом його страхового стажу, проте зважає на наступне.

Вище судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУДПС у Львівській області із заявою у якій просив у письмовій формі надати йому інформацію щодо сплати військовою частиною А0998 заробітної плати, належним чином засвідчені копії документів на підтвердження цих виплат, здійснити виправлення неточної чи неправильної інформації щодо сплати ЄСВ з заробітної плати керуючись положеннями ст. 34 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 1 Закону України «Про звернення громадян».

ГУДПС у Львівській області листом від 17.05.2021 надіслало для розгляду та надання відповіді в межах компетенції цю заяву, відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» до ГУПФУ у Львівській області.

Щодо зазначеного, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулює Закон України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 7 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст. 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абз. 9 ч. 1 цієї статті.

Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Як видно з матеріалів справи заява позивача була скерована ГУДПС у Львівській області до розпорядника інформації – ГУПФУ у Львівській області.

ГУПФУ у Львівській області у встановлений строк згідно з Законом України «Про звернення громадян» листом надало ОСОБА_1 відповідь на порушені у заяві питання.

Суд звертає увагу, що оскаржуваний у цій справі лист-відповідь Пенсійного фонду містить лише інформацію щодо порядку зарахування страхового стажу. У вказаному листі відповідачем не визначено періодів, які не зараховані позивачеві до страхового стажу роботи, та які зараховані до такого стажу, не здійснено оцінки представлених документів, посилання на них та на нормативно-правові акти, на підставі яких такі періоди не були зараховані.

Враховуючи те, що спірний лист-відповідь пенсійного органу не містить у собі жодної конкретизації щодо не зарахованих до страхового стажу позивача періодів служби, посилання на норми діючого законодавства, достатньо підстав для висновку, що ГУ ПФУ у Львівській області не приймалося жодного рішення про зарахування чи про відмову у зарахуванні шести місяців страхового стажу позивача.

У своїй заяві позивач порушив питання зокрема здійснення виправлення неточної чи неправильної інформації щодо сплати військовою частиною А0998 ЄСВ з заробітної плати ОСОБА_1 . Із заявою у встановленому порядку щодо зарахування страхового стажу, позивач до ГУ ПФУ у Львівській області не звертався.

Суд наголошує, що лист є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Беручи до уваги вищевикладене, суд висновує що відповідачем у даній справі не допущено протиправних дій чи бездіяльності щодо розгляду заяви позивача.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування, довів правомірність своїх дій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про його розподіл не вирішується.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішкення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021.

Суддя Кравців О.Р.