Ухвала суду № 101490292, 29.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/21447/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 листопада 2021 року м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як Оксана Орестівна перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А1108 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) з вказаним позовом до Військова частина А1108 (вул. Трускавецька, 64, м. Дрогобич, Львівська область, 82100: код ЄДРПОУ – 08113287) в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1108 щодо не проведення повного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 19.05.2017 року у зв`язку із звільненням з військової служби;

стягнути з Військової частини А 1108 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2017 по 11.10.2021 в сумі 257 915, 25 грн.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач в обґрунтування звільнення від сплати судового збору посилається на приписи пп. 13 ч. 1 ст. 5 закону України Про судовий збір.

Втім, із вказаними твердженнями суддя не погоджується, з огляду на наступне.

Пункт 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір" кореспондується із положеннями статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Конструкція пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір", в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Враховуючи вищезазначене, суддя приходить до висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасник бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що вимоги позовної заяви не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій чи військовозобов`язаного, призваного на військову службу.

Крім цього, суддя зазначає, що згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Поданий позов фактично містить вимогу, щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та підлягає оплаті судовим збором.

Суд зазначає, що з врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відтак відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за подання позову про нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачу слід сплатити судовий збір у сумі 2579, 15 грн.

Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.

Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).

Щодо строків звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Вказана правова позиція суду узгоджується в висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.

У позовній заяві позивач вказує, що 10.11.2020 Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 380/7363/20, яким зобов`язано військову частину А1108 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 -2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.05.217.

13.05.2021 року Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 380/4321/21, яким визнано протиправними дії та бездіяльність військової частини A1108 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Зобов`язано військову частину A1108 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з відрахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправними дії військової частини A1108 в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у лютому 2014 року, серпні 2015 року, червні 2016 року, квітні 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Зобов`язано військову частину A11 08 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2014 року, серпні 2015 року, червні 2016 року, квітні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 , за 2017 рік та виписок картрахунку акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» військовою частиною А1108 на рахунок ОСОБА_1 виплачено: у травні 2017 року кошти в розмірі 11030.8 грн. - грошове забезпечення за травень 2017 року; у травні 2017 року кошти в розмірі 6894,25 грн. - матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань, у травні 2017 року кошти в розмірі 44541.35 грн. - одноразова грошова допомога при звільненні, а також, на виконання судових рішень: 22.01.2021 кошти в розмірі 18044.96 грн. - компенсація за невикористану додаткову відпустку; 12.10.2021 кошти в розмірі 31831.07 грн. - одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років, недоплачені допомоги на оздоровлення у лютому 2014 року, серпні 2015 року, червні 2016 року, квітні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Згідно ч.1 ст. 120 КАС України – перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частина 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" передбачала, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення), передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Нормами ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі №460/4872/20 зазначив:

" судами встановлено, що при звільненні з військової служби відповідач не виплатив ОСОБА_1 належні суми коштів у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, у зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Військової частини А0796, відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який тривав у період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2020 року.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, стосуються несвоєчасного розрахунку з працівником при звільненні, а відтак є трудовим спором, строк звернення до суду для вирішення якого визначений у частині першій статті 233 КЗпП України.

Отже, спірним питанням у цій справі є визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та його дотримання позивачем.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби всіх належних йому сум.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах КЗпП України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20".

Як зазначалося вище, частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні, суддя зазначає, що позивача звільнено 06.05.2017 року.

При цьому позовну заяву позивач подав до суду 29.11.2021 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку для звернення до суду.

У даному випадку позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду стосовно виплат, які проводились Військовою частиною А1108 відповідно до картки особового рахунку позивача за 2017 рік та виписок картрахунку Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», а саме: у травні 2017 року кошти в розмірі 11030.8 грн. - грошове забезпечення за травень 2017 року; у травні 2017 року кошти в розмірі 6894,25 грн. - матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань, у травні 2017 року кошти в розмірі 44541.35 грн. - одноразова грошова допомога при звільненні, а також, на виконання судового рішення - 22.01.2021 року коштів в розмірі 18044.96 грн. - компенсація за невикористану додаткову відпустку, та не надано доказів на підтвердження їх наявності.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У свою чергу, клопотання про поновленого строку позивачем до позовної заяви не додано.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Таким чином, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обгрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Інститут залишення позовної заяви без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі.

За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.160,161,169,171, 248, 256 КАС України, суддя, -

ухвалив :

Позовну заяву - залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав для поновлення строку (з доказами поважності пропуску строку звернення до суду).

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

У випадку невиконання вимог ухвали по усуненню недоліків позовної заяви у визначений термін, така буде вважатись неподаною та повернута позивачам відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна