Рішення № 101489490, 30.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Київ № П/320/1222/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої А.М. до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "РАДИКАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої А.М. (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення позивачу надмірно сплаченої суми податку на прибуток в сумі 172 562 грн. 00 коп.;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу надмірно сплачену суму податку на прибуток в сумі 172 562 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом протиправно відмовлено у поверненні переплати з податку на прибуток з підстав наявності податкового боргу, оскільки під час ліквідації банку погашення боргів відбувається в порядку черговості за норами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є пріоритетними над положеннями Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

2 червня 2020 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволення просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що в даному випадку між позивачем та відповідачем виникли відносини не питання погашення податкового зобов`язань або стягнення податкового боргу з банків, а відносини повернення надмірно сплаченої суми податку на прибуток в сумі 172 562 грн. Зазначив, що це питання чітко врегульоване п. 43.3 ст. 43 ПК України, відповідно до якого строк вже сплинув, оскільки надмірно сплачені суми податку на прибуток банку були здійснені у 2014-2015 роки.

27 жовтня 2020 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

9 грудня 2020 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 9 листопада 2015 р. № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» 9 листопада 2015 р. прийнято рішення № 203 про початок процедури ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК».

24 жовтня 2019 р. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2712 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора», на один рік по 9 листопада 2020 р. включно, продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та делеговано всі повноваження, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У період з вересня 2014 р. по лютий 2015 р. ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» авансовими платежами було перераховано до державного бюджету 172 562 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства.

28 грудня 2019 р. позивачем до відповідача подано заяву за № 936 про повернення надмірно сплаченої суми податку на прибуток. У заяві позивач просив у 10-ти денний термін повернути надмірно сплачений прибуток за період з вересня 2014 р. по лютий 2015 р. в сумі 172 562 грн.

Листом відповідача від 8 січня 2020 р. № 163/10/10-36-54-04 позивача повідомлено, що відповідно до п. 43.3 ст. 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплачених сум.

Станом на поточну дату по податку на прибуток по платежу 11020600 рахується переплата в сумі 104 909 грн. 21 коп. В даному випадку заява не можу бути виконана у зв`язку з тим, що на дату подання заяви минув термін 1095 днів.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо неповернення коштів протиправною, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до вимог пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника;

Згідно з вимогами пп. 14.1.115. п. 14.1. ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

В зазначеній справі предметом спору є виключно питання про надміру сплачені грошові кошти, що також підтверджується податковою декларацією за 2014 рік та 2015 рік по податку на прибуток, якою задекларовано суми, що підлягають сплаті до бюджету.

За приписами ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в у станові банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Отже, обов`язковими умовами для повернення надміру та/або помилково сплачених грошових сум, є: подання до контролюючого органу заяви про повернення надміру та/або помилково сплачених грошових сум протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування таких коштів; відсутність у платника податкового боргу.

Підставою для перерахування помилково чи надмірно сплачених грошових зобов`язань на час звернення з відповідною заявою до контролюючого органу є відсутність податкового боргу у такого платника податків.

Тобто, невиконання будь-якої з передбачених статтею 43 Податкового кодексу України умов є перешкодою для виконання податковим органом відповідного алгоритму дій з метою повернення платнику надміру сплачених грошових зобов`язань.

У ситуації, що розглядається, підставою для відмови позивачу у поверненні надміру сплачених платежів було те, що сплинув визначений ст.43 ПК України строк 1095 днів, що не заперечується позивачем.

Останній авансовий платіж здійснено у лютому 2015 р., тоді як із заявою про повернення надмірно сплачених коштів позивач звернувся 28 грудня 2019 р., тобто більше ніж через 1095 днів з часу здійснення останнього авансового платежу.

При цьому сам факт звернення позивача до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток у період здійснення тимчасової адміністрації не нівелює обов`язковості дотримання передбачених статтею 43 Податкового кодексу України умов.

Законодавством України не передбачено випадків, за наявності яких повернення надміру сплачених грошових зобов`язань може здійснюватися в інший спосіб, ніж установлено у статті 43 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що норми ПК України не регулюють питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд зазначає про таке.

Статтею 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI (в редакції, чинній на час подання заяви) передбачено наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами.

Частиною шостою статті 36 Закону № 4452-VI визначено зобов`язання банку, на які не поширюється обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті.

Разом з тим, згідно з пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з банків, на які поширюються норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Суд бере до уваги, що зазначене стосується виключно питань погашення податкових зобов`язань та стягнення податкового боргу, у той час, коли спірні відносини стосуються повернення надміру та/або помилково сплачених грошових коштів.

Тобто, умови повернення надміру та/або помилково сплачених грошових коштів регулюються ст. 43 ПК України, і ст. 1 ПК України щодо непоширення норм ПК України на питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» жодним чином не стосується спірних відносин.

Додатково позивач зазначає, що норми ПК України не поширюються на спірні відносини, проте в адміністративному позові посилається на ст. 43 ПК України, зокрема зазначаючи, що умовою для повернення надміру та/або помилково сплачених грошових коштів є подання платником податків до контролюючого органу правильно оформленої заяви у визначений законом строк.

Згідно з поданою позивачем заявою від 28 грудня 2019 р. №936 останній просить повернути не суму бюджетного відшкодування, а саме надмірно сплачені суми податку на прибуток за 2014 рік та за 2015 рік в сумі 172 562 грн.

Отже, умови повернення надміру сплачених грошових коштів регулюються саме статтею 43 Податкового кодексу України, а положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України щодо непоширення норм цього Кодексу на питання стягнення податкового боргу з банків, щодо яких застосовуються приписи Закону № 4452-VI, не стосуються спірних правовідносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 р. по справі № 815/3066/15.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що визначений законодавцем строк у 1095 днів свідчить про те, що ст.43 ПК України надає можливість платнику податків захистити своє право на повернення надмірно сплачених платежів протягом цього строку.

Суд враховує, що платник податку особисто здійснив вказані платежі і має реальну, об`єктивну можливість виявити як факт їх надмірної сплати, так і вчинити активні дії з метою повернення у встановленому порядку надмірно сплачених платежів.

Суд зазначає, що встановлений статтею 43 ПК України строк 1095 днів є розумним і достатнім для того, щоб платник податку вчинив вказані необхідні дії та виконав передбачені процедури.

Платник податку, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку у визначений цією статтею строк, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на повернення надміру сплачених платежів, при цьому нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Тому, після закінчення установлених чинним законодавством строків для виконання цієї адміністративної процедури платник податку втрачає право на повернення надміру сплачених платежів.

За наведених обставин це означає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем не вчинено протиправну бездіяльність, отже не порушено права позивача на отримання надмірно сплачених сум податку та дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі, тому у суду відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач – Публічне акціонерне товариство "РАДИКАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої А.М., адреса: вул.. Соборна (Леніна), 2-В, Петропавлівська Борщагівка, Київської області, 08130, код ЄДРПОУ – 36964568.

Відповідач – Головне управління ДПС у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, 5-а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 30 листопада 2021 р.