Рішення № 101489328, 30.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2021 р. справа № 300/4509/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання неправомірними дії щодо не зарахування до трудового стажу період роботи з 01.01.1984 по 23.09.1987 в установі виправної колонії №316/103 та зобов`язання зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 01.01.1984 по 23.09.1987 в установі виправної колонії №316/103 під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення №374 від 24.02.2021 відповідач на підставі поданих документів обчислив страховий стаж позивача, який становить 11 років 5 місяців, та відмовив в зарахуванні до страхового стажу період перебування у місцях позбавлення волі з 23.09.1983 по 23.09.1987, оскільки, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота в`язнів при обчисленні стажу зараховуєтеся за умови сплати страхових внесків. Однак, на думку позивача згідно виданої Установою виправної колонії 316/103 довідки №072685 від 23.09.1987 та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії виданої УМВС України в Миколаївській області №8/2-77 від 22.10.2020 вбачається, що під час відбування покарання він отримував заробітну плату з якої здійснювалося відрахування страхових внесків. Враховуючи вищевикладене, відповідачем протиправно не заховано до страхового стажу позивача період роботи з січня 1984 по вересень 1987 під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.09.2021. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що згідно рішення про відмову в призначенні пенсії № 374 від 24.02.2021, ОСОБА_1 до стажу не зараховано період перебування у місцях позбавлення волі з 23.09.1983 по 23.09.1987 та зазначено, що згідно довідки від 05.01.2021 № 13 про перевірку достовірності даних довідки про заробітну плату від 22.10.2020 № 8/2-77 не підтверджено суми заробітної плати і сплату страхових внесків та невірно вказано дату і номер довідки, наданої для перевірки №8/2-70 від 30.07.2020. В подальшому на адресу Головного управління повторно надійшла довідка від 05.01.2021 № 13 про перевірку достовірності довідки про заробітну плату від 22.10.2020 № 8/2-77 в якій зазначено, що у довідці від 22.10.2020 № 8/2-77 суми заробітної плати з січня 1984 року по вересень 1987 року відповідають даним, зазначених в особових рахунках. Суми заробітної плати в довідці вказані в гривнях. На всі виплати нараховані страхові внески. Однак, у зв`язку з тим, що у разі зарахування спірного періоду роботи загальний стаж Позивача становитиме 15 років, що є недостатнім для призначення пенсії по досягненні 60 років повторний перерахунок стажу не проводився. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Згідно довідки виданої Установою виправної колонії 316/103 Міністерства внутрішніх справи СССР №072685 від 23.09.1987 ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді позбавлення волі з 23 вересня 1983 по 23 вересня 1987 року (а.с.10).

Відповідно до довідки УМВС України в Миколаївській області про заробітну плату для обчислення пенсії №8/2-77 від 22.10.2020 підтверджено період роботи ОСОБА_1 та нарахування сум заробітної плати з січня 1984 року по вересень 1987 року під час відбування покарання в установі виправної колонії №316/103 з 23.09.1983 по 23.09.1987 та сплату страхових внесків на всі нараховані виплати протягом такого періоду(а.с. 12).

17.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 (а.с.32-33).

Рішенням Головного управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області № 374 від 24.02.2021, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії та роз`яснено, що до стажу не зараховано період перебування у місцях позбавлення волі з 23.09.1983 по 23.09.1987, оскільки згідно довідки від 05.01.2021 № 13 про перевірку достовірності даних довідки про заробітну плату від 22.10.2020 № 8/2-77 не підтверджено суми заробітної плати і сплату страхових внесків та невірно вказано дату і номер довідки, наданої для перевірки №8/2-70 від 30.07.2020 (а.с.13-14).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі, також - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту 1 частини 1ї статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Суд зазначає, що стаття 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року (який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем, та зупинив свою дію з1 січня 2004 року), передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Після втрати чинності зазначеним кодексом, а саме 01.01.2004, набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України, частиною 4 статті 122 якого встановлено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Згідно частини першою статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Суд зазначає, що правовідносини, пов`язані із визначенням загального страхового стажу ОСОБА_1 виникли з моменту звернення позивача до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

На момент виникнення спірних правовідносин частини 1 та 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачали, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 12 Порядку №637, передбачено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Робота в`язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відтак, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні йому пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Суд зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи копії довідки виданої УМВС України в Миколаївській області №8/2-77 від 22.10.2020 ОСОБА_1 підтверджено період роботи позивача та нарахування сум заробітної плати з січня 1984 року по вересень 1987 року під час відбування покарання в установі виправної колонії №316/103 з 23.09.1983 по 23.09.1987 та сплату страхових внесків на всі нараховані виплати протягом такого періоду (а.с.12).

Як наслідок, довідкою УМВС України в Миколаївській області №8/2-77 від 22.10.2020 підтверджено період роботи ОСОБА_1 за час відбування покарання в установі виправної колонії 316/103 з січня 1984 року по вересень 1987 року та сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів довідці УМВС України в Миколаївській області №8/2-77 від 22.10.2020 відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті до уваги.

Так, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до трудового стажу, відповідачем, зазначено, що згідно довідки від 05.01.2021 №13 перевірки достовірності даних довідки від 22.10.2020 №8/2-77 про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджено суми заробітної плати і сплату страхових внесків та невірно вказано дату і номер довідки, наданої для перевірки.

Однак, суд вважає безпідставними вищенаведені твердження відповідача, оскільки у наявній в матеріалах справи довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про перевірку достовірності довідки про заробітну плату, виданої для призначення (перерахунку) пенсії від 05.01.2021 №13 встановлено, що в ході перевірки даних довідки УМВС України в Миколаївській області №8/2-77 від 22.10.2020 такі належно підтверджені, зокрема суми заробітної плати з січня 1984 року по вересень 1987 року відповідають даним, зазначених в особових рахунках. В особових рахунках відсутні посилання на грошову одиницю, в якій нараховувалась заробітна плата. Суми заробітної плати в довідці вказані в гривнях (а.с.39).

На підставі наведеного суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до трудового стажу позивача період його роботи з 01.01.1984 по 23.09.1987 в установі виправної колонії №316/103, з підстав не підтвердження сплати страхових внесків, є неправомірними, оскільки сплату страхових внесків протягом такого періоду підтверджено належними доказами.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Під час розгляду справи доводи позивача не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача зазначених у відзиві, що у разі зарахування спірного періоду роботи загальний стаж позивача становитиме 15 років, що є недостатнім для призначення пенсії по досягненні 60 років, оскільки позивач не просить суд призначити пенсію, а просить суд зарахування до трудового стажу період роботи з 01.01.1984 по 23.09.1987 в установі виправної колонії №316/103 .

Відтак, беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов`язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1984 по 23.09.1987 в установі виправної колонії №316/103 під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн згідно квитанції №0.0.2219289463.1 від 04.08.2021 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 01.01.1984 по 23.09.1987 в установі виправної колонії №316/103, під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 01.01.1984 по 23.09.1987 в установі виправної колонії №316/103 під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.