Рішення № 101489189, 29.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2021 р. справа № 300/5420/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Доля Олена Анатоліївна, в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Доля Олена Анатоліївна, в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , звернувся в суд із позовною заявою до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки; зобов`язання видати паспорт відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що Івано-Франківським міським відділом Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області протиправно відмовлено ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, в інтересах своєї неповнолітньої дитини та безпосередньо його дочка ОСОБА_2 звернулися до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про оформлення та видачу паспорта у вигляді книжечки. При цьому, у поданій заяві було повідомлено про незгоду на обробку персональних даних, відмову від передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, формування унікального номеру запису у реєстрі. Однак, у видачі паспорта громадянина України було безпідставно відмовлено, незважаючи на те, що ОСОБА_2 має законне право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 15.10.2021, представник відповідачів проти позову заперечила. Зазначила, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" встановлено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. В свою чергу, згідно пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає, зокрема рішення суду. ОСОБА_2 при поданні документів для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року рішення суду не надано. Таким чином, відсутні правові підстави для оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року (а.с.52-54).

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 29.10.2021, представник позивача вказала, що на сьогодні права неповнолітньої ОСОБА_2 на життя, релігійні переконання, честь, гідність, здоров`я, навчання тощо порушені, оскільки як учениці одній із шкіл потрібно подати заяву на здобуття атестату на середню освіту, а за відсутності паспорта, здійснити дані дії по свідоцтву про народження вона позбавлена можливості. Посилаючись на судову практику в таких правовідносинах, просила позов задоволити (а.с.59-66).

У запереченні, яке надійшло до суду 03.11.2021, представник відповідачів вказала, що оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки здійснюється на підставі рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тобто оформлення паспорта без наявності відповідного судового рішення було б порушенням Конституції України (а.с.71-72).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом з`ясовано, що неповнолітня ОСОБА_2 досягнувши шістнадцятирічного віку звернулася до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки, в якій також зазначила про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки, про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтоване право на отримання паспорта-книжечки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (а.с.28-35).

Листом від 24.07.2021 № Ш-69/6/2602-21/2610/65-21 Івано-Франківський міський відділ Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області відмовив заявнику по суті порушеного питання, оскільки для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник має подати відповідне рішення суду (а.с. 36-37). У свою чергу Управлінням Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, листом №КО-59/6/2601-21/2601.4/106-21 від 28.07.2021, у відповідь на звернення роз`яснено, що оформлення та видача паспорта громадянина України особам, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, здійснюють територіальні органи Державної міграційної служби України (а.с.55).

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Згідно частини 1 статті 4 вказаного Закону Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина 1 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус").

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктами 5, 6 вказаного положення встановлено, що Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується (пункт 8 Положення про паспорт громадянина України).

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається. Запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою (пункт 2 вищевказаної Постанови).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

До безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, у відповідності до пункту 131 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово "відмова". У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством. Інформація вноситься до безконтактного електронного носія відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не дає згоди на збір і обробку своїх персональних даних, формування унікального номера запису в реєстрі та зберігання біометричної інформації.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України "Про захист персональних даних").

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних").

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних" від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Кабінетом Міністрів України 03.04.2019 прийнято постанову №398, якою до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" внесено зміни, шляхом доповнення абзацу такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".

Вказана постанова набрала чинності 07.06.2019.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302" наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591) затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який набрав чинності 21.06.2019.

Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Згідно з абзацом 2 пункту 24 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Таким чином, враховуючи те, що станом на момент розгляду поданої позивачем заяви набрали чинності зміни, внесені до Постанови №302 стосовно обов`язкової наявності рішення суду для оформлення та видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача діяв відповідно до положень чинного законодавства.

Однак, суд зазначає, що вимоги абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 обмежують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові, оскільки зобов`язують додатково звертатися до суду з метою отримання відповідного рішення суду, та тільки після набрання таким рішенням законної сили особа може звертатися до територіального органу ДМС для реалізації гарантованого їй права на отримання паспорта громадянина України.

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На виконання наведених вимог процесуального закону судом враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 (справа №806/3265/17 (Пз/9901/2/18)).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 дійшла висновку, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Х`ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".

Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Як наслідок, для належного захисту порушених прав слід зобов`язати Івано-Франківський міський відділ Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ.

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Доля Олена Анатоліївна, в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до задоволення.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 14.07.2021, укладеного між адвокатом Доля Оленою Анатоліївною та Швецем Валерієм Михайловичем, ордер серії ВН №174793 від 20.09.2021, копії посвідчення адвоката від 19.08.2015 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН№0000043 від 19.08.2015 та квитанцію № 1 від 14.07.2021 на суму 5000 грн. (а.с.19-20, 22-24).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи у суді, суд враховує наступне.

Згідно договору про надання правової допомоги від 14.07.2021, розрахунок гонорару та затрачений час визначений таким чином:

- консультація, узгодження правової позиції - 30хв.;

- підготовка, складання заяв про видачу паспорта-книжечки до Івано-Франківського міського відділу ДМС в Івано-Франківській області, до Управління ДМС в Івано-Франківській області 2 год.;

- підготовка, складання, подача позову - 4 год.

Посилання у договорі на підготовку, складання, подача інших процесуальних документів, клопотань, подача відповіді на відзив не містить ані витраченого часу, ані вартості таких послуг.

При цьому у договорі йдеться, що гонорар на досудовому етапі оцінений 2000 грн., складання позовної заяви до суду - 3000 грн., відповідь на відзив - 500 грн.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки час, який був витрачений адвокатом на досудовому етапі, вочевидь, не відповідає складності та змістовності поданих процесуальних документів.

Слушним є зауваження представника відповідачів на відсутність необхідності звернення позивача до управління ДМС України в Івано-Франківській області зі спірного в цій справі питання, оскільки оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюють лише територіальні підрозділи ДМС України. До того, суд бере до уваги той факт, що відповідно до пункту 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 32503-ХІІ, заява, що подається для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки подається у формі, встановленій МВС України. По суті, залучення фахівця у галузі права на даному етапі не є обов`язковою, так як заявник особисто заповнює форму заяви про видачу паспорта.

На переконання суду, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання послуг на досудовому етапі, є необґрунтованим та підлягає зменшенню до 500 грн.

Крім того, суд бере до уваги значну кількість аналогічних справ та відповідно наявність певної судової практики, а також враховує розмір витрат на правничу допомогу по інших аналогічних справах. Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, заявлений до відшкодування за надання послуги по складанню позовної заяви підлягає зменшенню до 1500 грн.

Витрати, пов`язані підготовкою відповіді на відзив, оцінені в 500 грн., сумнів у суду не викликають, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, територіальним підрозділом (без статусу юридичної особи) якого є Івано-Франківський міський відділ Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в розмірі 2500 грн. за всіма визначеними у договорі складовими професійних правничих послуг. Вказаний розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу справи №300/5420/21 у суді, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ.

Зобов`язати Івано-Франківський міський відділ Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ немає, вул.Академіка Гнатюка, 29, м.Івано-Франківськ) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.