Рішення № 101489045, 30.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2021 року Справа № 280/5404/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення від 11.06.2021 № 084450003881 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з дня звернення за пенсією - з 04.06.2021.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зниженням пенсійного віку, у зв`язку із відсутністю стажу роботи не менше 30 років та пільгового стажу роботи за Списком №2. Позивач вважає таку відмову протиправною та вказує, що п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, вимагається наявність стажу роботи не менше 25 років. Зазначає, що відповідачем протиправно не враховано до його страхового стажу період навчання та період отримання допомоги по безробіттю. Крім того, наявність пільгового стажу роботи підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними доказами (довідками підприємств - роботодавців). За таких обставин, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 02.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5404/21.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 20.07.2021 №40698), в якому посилається на те, що відповідно до трудової книжки позивач з 27.10.1987 по 07.07.1988 та з 19.10.1988 по 12.05.2000 працював в Автономній Республіці Крим, але даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджується лише 4 дні спеціального трудового стажу. При цьому, архівні довідки про стаж № 38/99/03-16/2020, № 38/100/03-16/2020, № 38/103/03-16/2020 та довідки про реорганізацію від 25.03.2020 № 38/98/03-16/2020 та № 38/97/03-16/2020 видані на тимчасово окупованій території, тому є недійсними і не створюють правових наслідків. У зв`язку з відсутністю необхідних документів та заяви про підтвердження стажу роботи, документи позивача не направлялись на розгляд комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Також, період навчання з 01.09.1980 по 01.03.1985 не зараховано до стажу позивача, оскільки цей період перетинається з періодом проходження військової служби. Лист ВСП «Київський фаховий коледж ресторанного господарства Національного університету харчових технологій» від 17.06.2021 № 10 до відповідача не надавався, тому не міг бути врахований при обчисленні стажу роботи. Крім того, період отримання допомоги по безробіттю з 12.03.2009 по 07.12.2009 не зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці не читається дата припинення та дата наказу. На підставі розгляду документів позивача, доданих до заяви за призначенням пенсії від 04.06.2021, його страховий стаж становить 21 рік 11 місяців 17 днів, пільговий стаж 0 років. З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач не має права на пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку. В заяві ОСОБА_1 за призначенням пенсії від 04.06.2021 відсутнє посилання на те, що він просить призначити йому пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, тому рішенням від 11.06.2021 № 084450003881 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні позову просить відмовити.

27.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №42354), в якій він спростовує аргументи відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою за призначенням/перерахунком пенсії від 04.06.2021, в якій просив призначити пенсію за віком.

Рішенням від 11.06.2021 № 084450003881 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 17 днів, пільговий стаж становить 0 років; до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 01.03.1985, оскільки даний період перетинається з періодом проходження військової служби; період отримання допомоги по безробіттю з 12.03.2009 по 07.12.2009, оскільки в трудовій книжці не читається дата припинення та дата наказу (рік 209).

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі – Закон N 1788-XII; тут та надалі – в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Статтею 49 Закону СРСР від 19.07.1973 «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» було передбачено, що середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів. У середніх спеціальних навчальних закладах може проводитися денне, вечірнє і заочне навчання.

На період навчання позивача діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.

Підпунктом «и» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах тощо).

З копії диплому, виданого 01.03.1985 серії НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 у 1980 році вступив до Київського технікуму громадського харчування, а в 1985 році закінчив повний курс названого технікуму за спеціальністю «холодильно-компресорні машини та устаткування» та рішенням Державної кваліфікаційної комісії йому присвоєно кваліфікацію техніка-механіка.

Під час навчання ОСОБА_1 був призваний до армії та з 12.04.1981 по 09.06.1983 включно перебував в академічній відпустці у зв`язку із проходженням служби, що підтверджується довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Київського фахового коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій від 17.06.2021 №10.

За таких обставин, відповідач протиправно, без жодних обґрунтованих та законодавчо передбачених підстав не врахував до страхового стажу позивача період навчання у Київському технікумі громадського харчування з 01.09.1980 по 01.03.1985 включно, за виключенням періоду з 13.04.1981 по 01.06.1983, який вже враховано як період проходження військової служби.

Стосовно неврахування до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 12.03.2009 по 07.12.2009, оскільки в трудовій книжці не читається дата припинення та дата наказу (рік 209), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент отримання позивачем допомоги по безробіттю у 2009 році) передбачено такий вид забезпечення за цим Законом як допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Підпункт "ж" пункту 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 N 803-XII (який втратив чинність на підставі Закону N 5067-VI від 05.07.2012, однак був чинним на момент отримання позивачем допомоги по безробіттю) установлював, що Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.

Згідно з пунктом "а" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Аналізуючи вищенаведені положення, суд приходить до висновку, що на момент отримання позивачем допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої допомоги до страхового стажу, а отже відповідачем протиправно не враховано період з 12.03.2009 по 07.12.2009 до страхового стажу позивача.

При цьому, суд відхиляє твердження про те, що в трудовій книжці не читається дата припинення виплати допомоги по безробіттю та дата наказу, оскільки довідкою форми ОК-5 підтверджується, що страхувальником позивача у 2009 році був, зокрема, Запорізький районний центр зайнятості (тривалість стажу 8 місяців 25 днів). Тобто, належними та достовірними доказами підтверджується той факт, що позивач має страховий стаж у спірному періоді.

Також суд звертає увагу, що особа не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та на неї не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, а її неналежне заповнення не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що визначальним в даному випадку є підтвердження факту одержання допомоги по безробіттю, а не правильність записів у трудовій книжці.

Стосовно наявності у позивача пільгового стажу роботи за Списком №2 суд зазначає наступне.

Так, трудова книжка позивача містить, серед іншого, наступні записи:

02.09.1986 – прийнятий машиністом аміачних холодильних установок до Тимашевської хладобойні;

28.09.1987 – звільнений за власним бажанням;

27.10.1987 – прийнятий до радгоспу-заводу «Изумрудний» машиністом аміачних холодильних установок;

07.07.1988 – звільнений за власним бажанням;

19.10.1988 – прийнятий машиністом аміачних холодильних установок в цех переробки м`яса (Джанкойський м`ясокомбінат);

31.10.1997 – звільнений за переведенням;

01.11.1997 – прийнятий на м`ясокомбінат за переведенням машиністом холодильних аміачних установок до Колективного агропромислового підприємства «Изумрудний»;

12.05.2000 – звільнений за власним бажанням.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що для призначення пенсії на пільгових умовах за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей про виконання особою роботи на певній посаді, що віднесена до Списку №2, повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці і за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі – Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637).

Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, надані підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умов праці, а також зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно пункту 6 роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України Міністерства праці України «Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2, якщо в Списках № 1 і 2 зазначені виробництва без переліку професій і посад, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі працівники цих виробництв незалежно від назви професії або посади, яку вони займають.

Списками № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (були чинними на момент роботи позивача) встановлено, що розділ ХХХІI Списку N 2 містить посаду «машиністи (мотористи, компресорники), які обслуговують аміачно-холодильні установки у промисловості і на транспорті» (у постанові від 22.08.1956 №1173), «машиністи холодильних установок, які обслуговують аміачно-холодильні установки» (позиція 23200000-14341 розділу ХХХІІI Списку N 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10), «машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки» (позиція 23200000-14341 розділу ХХХІІI Списку N 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162).

Відтак, посади, на яких працював позивач у період з 02.09.1986 по 28.09.1987 включно, з 27.10.1987 по 07.07.1988 включно та з 19.10.1988 по 12.05.2000 включно відносяться до посад, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2; відповідач вказане не оспорює.

При цьому, архівні довідки від 25.03.2020 №560/01.3-25, № 38/99/03-16/2020, № 38/100/03-16/2020, № 38/103/03-16/2020, видані Адміністрацією Ізумруднівського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим підтверджують періоди роботи позивача на вказаних посадах.

Суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 26.03.2020 у справі №264/2643/17.

Також слід зазначити, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Таким чином суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

При цьому суд зазначає, що визнання в даному конкретному випадку, для захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, спірних довідок, виданих на тимчасово окупованій території, жодним чином не легітимізує окупаційну владу.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17.

Отже, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання у Київському технікумі громадського харчування з 01.09.1980 по 01.03.1985 включно, за виключенням періоду з 13.04.1981 по 01.06.1983, який вже враховано як період проходження військової служби; період отримання допомоги по безробіттю з 12.03.2009 по 07.12.2009.

Також, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.09.1986 по 28.09.1987 включно, з 27.10.1987 по 07.07.1988 включно та з 19.10.1988 по 12.05.2000 включно як стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також повторно розглянути заяву позивача від 04.06.2021 за призначенням/перерахунком пенсії, з урахуванням висновків суду, у зв`язку із чим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України виходить за межі позовних вимог в даній частині.

Водночас, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з дня звернення за пенсією - з 04.06.2021 слід відмовити, як передчасної.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 11.06.2021 № 084450003881.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди навчання у Київському технікумі громадського харчування з 01.09.1980 по 12.04.1981 включно, з 02.06.1983 по 01.03.1985 включно та період отримання допомоги по безробіттю з 12.03.2009 по 07.12.2009 включно.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди роботи з 02.09.1986 по 28.09.1987 включно, з 27.10.1987 по 07.07.1988 включно та з 19.10.1988 по 12.05.2000 включно як стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 04.06.2021 за призначенням/перерахунком пенсії, з урахуванням висновків суду.

6. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

7. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 30.11.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко