Рішення № 101488684, 18.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/106/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Рошко Л.М.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" – представник – не з`явився;

відповідач – Управління Держпраці у Закарпатській області – представник – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Міксата, 15, код ЄДРПОУ 32145442) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), яким просить суд: "1. Прийняти дану позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі; 2. За результатами розгляду справи ухвалити рішення, яким Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василь Іванович, - визнати протиправною та скасувати".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року було виправлено допущену у ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 23 січня 2020 року описку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року було вжито заходи забезпечення позову в даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання свідка у даній справі було відмовлено.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Зокрема, позивач вказує, що за результатами інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" відповідачем складено Акт інспекційного відвідування № ЗК376/7/AB від 11 жовтня 2019 року, яким, на думку інспекції праці, зафіксовано факт допуску працівників без оформлення трудових відносин. На підставі висновків даного Акту, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, ухвалено постанову № ЗК 376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1001520 грн. Підставою для накладення зазначеної фінансової санкції на товариство стало те, що, на думку відповідача, в період з 17 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року TOB "Закарпатенергокомплект" використовувало працю громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_7 без оформлення трудового договору, чим порушило вимоги статті 24 частини 3 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає, що дана постанова ухвалена без врахування всіх обставин справи, ґрунтується на упереджених висновках, а отже є незаконною.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки за результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК376/7/AB від 11 жовтня 2019 року, яким встановлено, що в TOB "Закарпатенергокомплект", допустило до виконання робіт вісьмох осіб без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України.

Учасники справи в судове засідання, що призначене 18 листопада 2021 року об 08:30 годині не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо їх виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

18 листопада 2021 року об 08:30 годині до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду представником позивача Леньо І.О. було особисто подано заяву про продовження перерви в судовому засіданні в даній справі у зв`язку із сімейними обставинами (Т. 2 а.с. 128).

Так, відповідно до протоколу судового засідання від 16 листопада 2021 року було розпочато розгляд даної справи по суті, заслухано вступне слово представника позивача та представника відповідача та було оголошено перерву в судовому засіданні до 18 листопада 2021 року об 08:30 годині (Т. 2 а.с.а.с. 122-124).

Таким чином представник позивача реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в судовому засіданні та процесуальних документах.

Звертаючись до суду із заявою про продовження перерви в судовому засіданні представником позивача не було надано доказів, які б свідчили про наявність поважних причин.

Окрім того, представником позивача Леньо І.О. 18 листопада 2021 року об 08:30 годині було особисто подано до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про продовження перерви в судовому засіданні в даній справі, що свідчить про відсутність перешкод з`явитися в судове засідання на призначений час, оскільки перерва в судовому засіданні по даній справі тривала саме до 08:30 годин 18 листопада 2021 року.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, у даному випадку, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

А відтак, клопотання представника позивача про продовження перерви в судовому засіданні є необґрунтованим.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону України № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 4 його підпункту 6 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, у тому числі, крім іншого, було затверджено: Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а також Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За змістом статті 325 частини 1 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Із врахуванням приписів статті 325 КАС України її частини 1 – Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" застосувалася до 14 травня 2019 року.

Таким чином, інспекційне відвідування та складання Акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК376/7/AB від 11 жовтня 2019 року – проведено, у тому числі відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (про що зазначено у тексті акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю (Т. 1 а.с.а.с. 183-189), яка на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною.

Про здійснення інспекційного відвідування саме у відповідності відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, яка в свою чергу на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною свідчить припис про усунення виявлених порушень від 21 жовтня 2019 року за № ЗК376/7/AB/П (Т. 1 а.с. 199) .

З урахуванням того, що під час проведення інспекційного відвідування відповідачем Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 – втратив чинність, то діючим нормативним документом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України № 877-V.

Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) необхідно застосовувати положення саме Закону України № 877-V, оскільки будь-яких особливостей іншими нормативними документами не встановлено.

Крім того, необхідно зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Згідно зі статтею 4 частиною 4 Закону України № 877-V, виключно законами встановлюються, зокрема, спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 5 Закону України № 877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 10 Закону України № 877-V, під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Судом установлено, що Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект", зареєстроване, як юридична особа з місцезнаходженням: 88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Міксата, 15, код ЄДРПОУ 32145442, основним видом діяльності якої є будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (Т. 1 а.с. 23).

Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 02 жовтня 2019 року № 185 про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект", за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_8 на підставі службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Берника Зоряна Петровича, метою перевірки додержання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, оплати праці, звільненні працівників (Т. 1 а.с. 124).

На підставі вказаного наказу 02 жовтня 2019 року видано направлення № 824 на проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект", за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_8 строком дії з 03 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2019 року (Т. 1 а.с. 125).

03 жовтня 2019 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" на підставі вищезазначеного направлення.

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману № ЗК376/7/AB від 11 жовтня 2019 року (далі по тексту – акт перевірки), у якому зазначено, що в період з 17 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року TOB "Закарпатенергокомплект" використовувало працю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , 1998 року народження, мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_7 без оформлення трудового договору, чим порушило вимоги статті 24 частини 3 Кодексу законів про працю України (Т. 1 а.с.а.с. 183-189).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що під час проведення інспекційного відвідування TOB "Закарпатенергокомплект" було встановлено, що 17 квітня 2018 року між TOB "Закарпатенергокомплект" в особі технічного директора Мисів Василя Михайловича, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_9 , укладено цивільно-правову угоду. Відповідно до пункту 1.1. вказаної ЦПУ замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): реконструкція ПЛ-110кВ "Міжгіря - ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС") в строк 17 квітня 2019 року до 17 жовтня 2019 року. 18 вересня 2019 року ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), виконуючи роботи на лінії електромереж на висоті, впав та отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям та внаслідок отриманих травм помер на місці, що підтверджується матеріалами наявними у справі стосовно смертельного випадку зібраними в ході проведення спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві відповідно до наказу Управління Держпраці у Закарпатській області № 43-ср від 19 вересня 2019 року "Про призначення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком". Інспекційним відвідуванням встановлено, що у період з 17 квітня 2019 року по 18 вересня 2019 року ТОВ "Закарпатенергокомплект" використовувало працю громадянина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканця: АДРЕСА_9 ) без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення дармування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України. Крім того в період з 17 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року ТОВ "Закапатенергокомплект" використовувало працю гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено положення статті 24 частини 3 КЗпП України.

17 жовтня 2019 року позивачем до Управління Держпраці було подано зауваження до Акту інспекційного відвідування з доданими до них копіями підтверджуючих документів, які долучено до матеріалів інспекційного відвідування (Т. 1 а.с.а.с. 195-197).

18 жовтня 2019 року головним державним інспектором Берник З. надано письмову відповідь на зауваження, яку надіслано на адресу ТОВ "Закарпатенергокомплект", листом за № 61, відповідно до якої вказані зауваження позивача не взято до уваги (Т. 1 а.с. 198).

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень від 21 жовтня 2019 року за № ЗК376/7/AB/П року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування (Т. 1 а.с. 199).

24 жовтня 2019 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК/376/7/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області, вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 05 листопада 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (Т. 1 а.с. 200).

Листом від 24 жовтня 2019 року № 07-02/4006, позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт № № ЗК376/7/AB від 11 жовтня 2019 року, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 05 листопада 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (Т. 1 а.с. 201).

05 листопада 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК376/7/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-132, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" накладено штраф у розмірі 1001520 грн (Т. 1 а.с.а.с. 205-212).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 КЗпП України, цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників. Характерними ознаками трудових відносин є, зокрема, систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з статтею 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 4 частиною 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов`язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до матеріалів інспекційного відвідування Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України, тобто працівники допущені до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, як вбачається з копії матеріалів інспекційного відвідування, що міститься в матеріалах справи, під час інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" 11 жовтня 2019 року виявлено, що 17 квітня 2019 року між TOB "Закарпатенергокомплект" та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , укладено цивільно-правову угоду відповідно до пункту 1.1. якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): реконструкція ПЛ-110кВ "Міжгіря - ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС" в строк з 17 квітня 2019 року до 17 жовтня 2019 року (Т. 1 а.с.а.с. 175). 18 вересня 2019 року ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), виконуючи роботи на лінії електромереж на висоті, впав та отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям та внаслідок отриманих травм помер.

За вищенаведеним фактом комісією, утвореною наказом від 19 вересня 2019 року № 43-ср, Управлінням Держпраці проведено спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, про що складено відповідний акт від 30 жовтня 2019 року (Т. 1 а.с.а.с. 219-25).

Інспекційним відвідуванням встановлено, що у період з 17 квітня 2019 року по 18 вересня 2019 року ТОВ "Закарпатенергокомплект" використовувало працю гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) без оформлення трудового договору.

Поряд з цим, 17 квітня 2019 року аналогічні цивільно-правові договори укладені між ТОВ "Закарпатенергокомплект" в особі технічного директора Мисів В. М. та ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 175 (на звороті)), ОСОБА_7 (Т. 1 а.с. 177), ОСОБА_6 (Т. 1 а.с. 177 (на звороті)), ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 178), ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 178 (на звороті)), ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 179). За умовами вищезгаданих договорів зазначені громадяни також виконували роботи по реконструкції ПЛ-110кВ "Міжгіря - ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС" в строк 17 квітня 2019 року до 17 жовтня 2019 року.

Інспекційним відвідуванням встановлено, що у період з 17 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року ТОВ "Закапатенергокомплект" використовувало працю гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено положення статті 24 частини 3 КЗпП України.

Натомість, відповідно до пункту 3 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року за № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 лютого 2005 року за № 232/10512, роботи на кабельних лініях і діючих електроустановках відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

За змістом статті 837 частини 3 ЦК України для виконання окремих видів робіт, установлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Разом з тим, статтею 21 частиною 3 Закону України "Про охорону праці" визначено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування з підвищеною небезпекою.

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання дозволів визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (далі - Порядок № 1107).

Відтак, виконувати роботи підвищеної небезпеки на підставі договору підряду має право лише той підрядник, який одержав дозвіл відповідно до Порядку № 1107.

Так, 11 серпня 2016 року Управлінням Держпраці видано TOB "Закарпатенергокомплект" дозвіл № 454.16.21 на виконання робіт підвищеної небезпеки, зокрема, виконання робіт верхолазні, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею гранту та виконання зведення, монтажу і демонтажу будинків і споруд. Строк дії дозволу з 11 серпня 2016 року до 10 серпня 2021 року. Однак, TOB "Закарпатенергокомплект" є лише замовником (Т. 1 а.с. 216).

У зв`язку із закінченням спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком та відповідно до статті 21 Закону України "Про охорону праці", Управлінням Держпраці видано наказ від 05 листопада 2019 року № 218 про анулювання дозволу ТзОВ "Закарпатенергокомплект" на виконання робіт підвищеної небезпеки (Т. 1 а.с. 217).

Поряд з цим, на час укладення цивільно-правового договору від 17 квітня 2018 року ОСОБА_3 , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не був фізичною особою-підприємцем, а відповідно йому не було надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Отже, залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно-правових договорів фізичних осіб у яких відсутній дозвіл, є порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку.

Таким чином, суд, звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час укладення між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 цивільно-правових угод 17 квітня 2019 року по виконанню робіт по реконструкції ПЛ-110кВ "Міжгіря - ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС" у останніх були дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Тобто, на момент укладення цивільно-правових угод з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в останніх не було дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що до виконання робіт по реконструкції ПЛ-110кВ "Міжгіря - ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС" у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки робота, яку виконували ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме реконструкція ПЛ-110кВ "Міжгіря - ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС", відноситься до робіт підвищеної небезпеки, то саме під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року (справа № 820/1432/17) та від 30 березня 2021 року (справа № 380/1563/20), відповідно до якої суд вказав, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТзОВ "Закарпатенергокомплект" здійснює такі види діяльності: Код КВЕД 41,20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (основний); Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування (Т. 1 а.с.а.с. 138-140).

При цьому, як убачається з цивільно-правових угод між TOB "Закарпатенергокомплект" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначені працівники виконували роботу по реконструкції ПЛ-110кВ "Міжгіря - ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС", що збігається з видом економічної діяльності позивача, що також свідчить про необхідність укладення трудового договору.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 260/613/19 та постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 360/1947/19.

Крім того,суд звертає увагу на те, що у підприємства існує законодавчо встановлений обов`язок щодо охорони праці та проведення відповідних інструктажів (стаття 29 частина 1 пункт 4, стаття 88 частина 1 пункт 5 статті 153, 155 КЗпП України).

У відповідності до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці, пожежної безпеки і технічної експлуатації (Т. 1 а.с. 172) та журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (Т. 1 а.с. 173) із зазначеними в акті громадянами були проведені відповідні інструктажі, що в свою чергу свідчить про наявність трудових відносин між позивачем та вказаними громадянами.

Таким чином, у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, спірна постанова про накладення штрафу є правомірною.

Статтею 265 частиною 1 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Статтею 265 частиною 2 абзацом 2 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом статті 265 частин 3, 4 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, статтею 265 частиною 2 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Судом встановлено, що відносно позивача також було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК376/7/АВ/П/ПТ від 11 жовтня 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (Т. 1 а.с.а.с. 190-194).

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року, що ухвалена у справі № 308/13011/19, директора товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплекс" Мисів Святослава Васильовича, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП і призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок (міститься в ЄДРСР за № 86970522).

Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено наявність в діях ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП.

Відповідно до статті 78 частини 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 78 частини 6 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Це рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи. Преюдиція - це обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд вважає, що встановлені постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року, що ухвалена у справі № 308/13011/19 обставини є тотожними щодо обставин, які досліджені в даній справі, а відтак обставини, що встановлені вказаною постановою мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Таким чином, судом резюмується, що постанова Управління Держпраці у Закарпатській області № № ЗК376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року є правомірною.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 76 частинами 1, 2 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергокомплект" (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Міксата, 15, код ЄДРПОУ 32145442) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 18 листопада 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 29 листопада 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко