Ухвала суду № 101488257, 29.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/7844/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова із позовом, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок витрат, пов`язаних з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 197285 грн. 93 коп., які перерахувати на р/р UA908201720313271001201000304, МФО 820172, код 08183359 в ГУДКУ у м. Київ, що належить Житомирському військовому інституту ім. С.П. Корольова, та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Однак, після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначає, що Житомирський військовий інститут жодним чином не міг вплинути на дії командування Військової частини А1262, а також дії ОСОБА_1 , який починаючи з 2 жовтня 2020 року перебував у слідчому ізоляторі, про що військовому інституту стало відомо лише з листа командира військової частини А1262 27.11.2020 року. Викладене вказує на те, що такі обставини, які були об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення Житомирського військового інституту, пов`язані із дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій, що підтверджуються відповідною перепискою, як процесуальною дією, що направлена на отримання чіткої відповіді від ОСОБА_1 з метою встановлення і підтвердження наявності предмету спору. Крім того, зазначає про факт звернення до Коростенського районного суду Житомирської області з аналогічним позовом, заявленим відповідно до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Відповідно до положень частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок №964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є","з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Cтрок звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 e справі № 560/1389/20.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавцем пов`язано можливість звернення компетентних органів, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Отже, лише у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.

З доказів, доданих до позовної заяви, слідує, що 01.10.2020 відповідач подав рапорт про відмову від добровільної сплати даної заборгованості. Відповідно до листа Військової частини А1262 №3601 від 05.10.2020 Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова повідомлений про те, що ОСОБА_1 відмовляється відшкодувати у добровільному порядку витрати на утримання у вищому навчальному закладі. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1262 від 26.11.2020 №247 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Таким чином, позивач протягом місяця мав право на звернення до суду з вказаним позовом про стягнення витрат за навчання у примусовому порядку. Проте до суду з позовом позивач звернувся лише 30.04.2021, тобто з пропуском місячного строку.

Посилання позивача на те, що позов про стягнення з відповідача заборгованості було подано до Коростенського районного суду м. Житомира і лише 13.04.2021 позивач отримав копію ухвали суду про закриття провадження у справі, суд до уваги не приймає, оскільки підстав неможливості звернення до адміністративного суду з позовом у місячний строк з дня, коли позивачу повинно було стати відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем не зазначено.

Пасивна поведінка позивача та необґрунтовані очікування щодо вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства не є тими фактами, які вказують на непереборність обставин для позивача щодо звернення з позовом до адміністративного суду за умови об`єктивного існування такої можливості.

Суд зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені та принаймні розумні строки, аби спірні правовідносини були вирішеними та забезпечений баланс інтересів сторін.

Як було зазначено, строк для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, у строк, встановлений судом, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано.

Частиною 15 статті 171 КАС України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Положеннями частини 4 статті 240 КАС України визначено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 243, 248, 294 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя Н.М. Майстренко