Рішення № 101488088, 29.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 р. Справа№200/12325/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 44070187, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59 ), про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2020 року № 0120809-5433-0584.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що автомобіль, який став об`єктом оподаткування, а саме TESLA MОDEL Х 2018 року, була придбана позивачем в 2019 році, має середньо ринкову вартість 1491862,65 грн. за даними Мінекономрозвитку, тому не може відноситься до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2020 році. Крім того, зазначила,що дізналась про оскаржуване податкове-повідомлення рішення та податкову вимогу з виконавчого провадження про стягнення на користь ГУ ДПС у Донецькій області 25000,00 грн. Оскаржуване податкове-повідомлення рішення від 18.06.2020 року № 0120809-5433-0584 та податкова вимога від 15.10.2020р. № 7076-13 були направлені на адресу, за якою позивач взагалі не мешкала і не зареєстрована з 2012 року,в зв`язку з чим було повернуто податковому органу з відміткою «не вручено із закінченням встановленого строку зберігання». Вважає, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога винесені з порушенням чинного законодавства України. Просила суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 18.06.2020 року № 0120809-5433-0584.

13 жовтня 2021 року представник відповідача - уповноважена особа ГУ ДПС у Донецькій області В.Наумов, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області 18.06.2020 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0120809-5433-0519 в сумі 60,68. Податкове повідомлення-рішення надіслано у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ. Зазначив, що згідно підпункту 267.6.2 пункту 267 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Згідно підпункту 267.2.1 статті 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Відповідно до пункту 267.4. ПКУ: ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Згідно з базою даних інформаційної системи ДПС України встановлено, що громадянка є власницею легкового авто марки TESLAMODEL X, 2018 року випуску, в зв`язку з чим і було прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення. Просив суд, вважати вимоги позивача безпідставними та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 05.12.2006 року Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 . (ар.с.6-8)

4 грудня 2020 року за позивачем, ОСОБА_1 , зареєстровано транспортний засіб марки TESLA MОDEL Х, рік випуску - 2018, загальний легковий універсал-в, тип пального - Е. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8046,28.11.2019 - дата першої реєстрації транспортного засобу, 06.12.2019 - дата реєстрації за власником (а.с.8).

Відповідно до відповіді від 21.08.21р. № 31/5-1441-4645 Територіального сервісного центру МВС № 1441 повідомлено,що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів за громадянкою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , зареєстрований транспортний засіб TESLA MОDEL Х, державний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ,за дог. купівлі-продажу (СГ) від 06.12.2019, вартість ТЗ складає 50000 грн. ( ар.с.9)

18.06.2020року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, відповідно до пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0120809-5433-0584, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по платежу транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. за податковий період - 2020 рік. Адреса зазначена у податковому повідомленні-рішенні : АДРЕСА_3 . (а.с.13).

15.10.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, прийнято податкову вимогу № 7076-13, якою повідомлено ОСОБА_1 ,що станом на 14.10.2020р. сума податкового боргу платника податків становить 25000 грн. за транспортним податку з фізичних осіб, попереджено про поширення права податкової застави. Адреса зазначена у податковій вимозі: АДРЕСА_3 (а.с.14).

Відповідно до листа ГУ ДПС у Донецькій області про розгляд запиту на отримання публічної інформації від 30.08.2021 р. позивачу надані копії податкового повідомлення-рішення від 18.06.2020 № 0120809-5433-0584 та податкової вимоги від 15.10.2020 №7076-13, які були надіслані поштою з рекомендованим листом про вручення за адресою АДРЕСА_3 . Повернуто з відділення поштового зв`язку з відміткою «не вручено, із закінченням встановленого строку зберігання». В своїй відповіді податковий орган посилається на п.42.2 с.42 та п.64.2 ст.64 ПК України щодо підстав надсилання за зазначеною адресою. (ар.с. 10-12).

Отже, спірним при розгляді цього спору позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 18.06.2020 № 0120809-5433-0584 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства ( далі - ПК України).

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно.

Статтею 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пункту 10.21 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм слідує, що об`єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які відповідають трьом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно); 2) середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) повинен бути зазначений у переліку легкових автомобілів, яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

Приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2020 року - 4723грн.

З зазначеного випливає, що об`єктом транспортного податку є транспортні засоби, середньоринкова вартість яких складає не менше 1 771 125 грн. (4723,00 грн. х 375).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (із наступними змінами) затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Згідно з пунктом 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономіки.

Мінекономіки відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (пункт 13 Методики).

Мінекономіки забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономіки і не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб`єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2020 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Більше того, обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономіки інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2020 році. До повноважень відповідача не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономіки середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила, що транспортний засіб марки TESLA MОDEL Х, рік випуску - 2018, тип пального електро, який вона придбала 06.12.2019 року, не підпадає під об`єкт оподаткування, оскільки середньоринкова вартість легкового автомобілю становить менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01.01.2020 (звітного) року, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономіки.

В матеріалах справи наявний витяг з сайту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, щодо розрахунку вартості транспортного засобу, відповідно у якому зазначено , що станом на 14.09.2021 р. на 10:44 Марка TESLA, модель MОDEL Х, електричний, електро, рік випуску - 2018, середньо ринкова вартість транспортного засобу для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 ст.267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами становить: 1 491 862,65 грн. ( ар.с.16)

Судом під час розгляду справи досліджений Перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2020 (звітного) року, який розміщений на офіційному сайті Мінекономіки (далі - Перелік), та встановлено наявність у цьому Переліку (запис №223) транспортного засобу марки TESLA MОDEL Х, рік випуску (включно) - до 2 років, тип пального електро.

Поряд з цим, за змістом положень підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 ПК України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Суд звертає увагу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8046, рік випуску транспортного засобу TESLA MОDEL Х - 2018 рік, встановити точну календарну дату виготовлення автомобіля не вбачається можливим, а тому датою його виготовлення для цілей оподаткування вважається - 01.01.2018 року. Тобто, під критерій «рік випуску - до 2 років включно» цей автомобіль підпадав до 31.12.2019 включно, з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно даний автомобіль підпадав під критерій «рік випуску - до 3 років включно», а з 01.01.2021 підпадає під критерій - «рік випуску - до 4 років включно», тоді як у Переліку значиться транспортний засіб марки TESLA MОDEL Х, рік випуску (включно) - до 2 року, тип пального електро.

Таким чином, у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2020 (звітного) року відсутній транспортний засіб марки TESLA MОDEL Х, тип пального електро, року випуску до 3 років включно.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.07.2020 у справі № 0340/1781/18, у якій останній дійшов переконання, що автомобіль 2017 року випуску з датою його виготовлення для цілей оподаткування - 01.01.2017 підпадає з 01.01.2018 під критерій «рік випуску - до 2 років включно» та не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

Враховуючи встановлені судом обставини при розгляді даної справи, автомобіль марки TESLA MОDEL Х, тип пального електро, рік випуску - 2018 (до 3 років) не був включений до Переліку легкових автомобілів, яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020 (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономіки, а отже не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2020 році.

Суд звертає увагу, що законодавець визначив критерії характеристик транспортного засобу, які визначають транспортний засіб, як об`єкт оподаткування. Тобто, у разі невідповідності транспортного засобу вказаним критеріям даний транспортний засіб не може бути об`єктом оподаткування.

В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів пункту 13 Методики Мінекономіки вправі доповнювати Перелік у разі відсутності інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, однак такого доповнення щодо автомобіля марки TESLA MОDEL Х, тип пального електро, рік випуску (включно) - до 3 років, станом на 01.01.2020 такий Перелік не містить.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В ході розгляду справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення№ 0120809-5433-0584від 18.06.2020 року направлено податковим органом позивачу за адресою АДРЕСА_3 , тоді як фактично місце реєстрації позивача є АДРЕСА_2 , тобто, не за місцем реєстрації платника податків, отже із порушеннями визначених вимог законодавства.

Відповідно пунктів 42.2 статті 42 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/14361/16, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

Як встановлено судом та зазначалось вище, місцем фактичного проживання позивача з 2014 року є: АДРЕСА_2 ., що підтверджується даними паспорта позивача. Вказана адреса зазначена і в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Таким чином, судом встановлено, що спірне податкове повідомлення - рішення, направлено контролюючим органом за адресою, яка не відповідає фактичному місцю проживання чи реєстрації позивача.

Згідно з пунктом 5,6 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 у разі, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення; якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).

Доказів направлення податкового повідомлення-рішення за адресою, фактичного місцезнаходження (мешкання) позивача суду не надано, як і не надано доказів належного вручення спірного податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 , отже відповідач діяв з порушенням вимог чинного законодавства.

У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо податкової вимоги № 7076-13 від 15.10.2020 року, прийнятої Головним управлінням ДПС у Донецькій області суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає)йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 60 Податкового кодексу України врегульовано питання відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги. Так, відповідно до п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач довів обставин, які свідчать про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 0120809-5433-0584 від 18.06.2020 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 44070187, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59), про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0120809-5433-0584 від 18.06.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по платежу транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. за податковий період - 2020 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 05.12.2006 року Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 29 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Троянова