Ухвала суду № 101486303, 10.11.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3155/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді - Анохіна А.М.,

за участю секретаря - Позднякова В.С.,

представника заявника - Шупика О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування своєї заяви зазначив, що на виконанні у Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 47733469 від 05.06.2015 щодо виконання рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/3155/13-ц від 17.12.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу.

03 червня 2016 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/3155/13-ц ОСОБА_1 було обмежено в праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва № 758/3155/13-ц від 06.05.2015 року.

23 березня 2021 року ОСОБА_1 було в повному обсязі виконано зобов`язання, покладені на нього виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва № 758/3155/13-ц від 06.05.2015.

01 квітня 2021 року державним виконавцем у зв?язку з повним та фактичним виконанням Пачевським І.С. рішення від 17.12.2014 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 47733469 від 05.06.2015.

Вважає, що оскільки ним повністю виконано рішення суду, яке перебувало на примусовому виконанні у Подільського РВДВС у місті Києві ЦМРУМЮ (м. Київ) та за невиконання якого ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду заявника за межі України, на даний час наявні всі правові підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.06.2016 року.

11 серпня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

В судове засідання представник заявника не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив проводити судове засідання без його участі та без участі ОСОБА_1 , заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підтримав в повному обсязі.

Представник Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України в судове засідання не з`явився, як вбачається з матеріалів справи, останній просить розгляд справи проводити без його участі.

Заінтересовані особи - ОСОБА_2 , представники Подільського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин суд ухвалив проводити розгляд справи без участі заявника та заінтересованих осіб на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/3155/13-ц від 17.12.2014 було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 2 189 926,00 грн.

На підставі рішення суду, 06.05.2015 було видано виконавчий лист 758/3155/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 2 189 926,00 грн.

05 червня 2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Романенко Юлією Сергіївною було відкрито виконавче провадження № 47733469 з примусового виконання виконавчого листа № 758/3155/13-ц, виданого 06.05.2015 Подільським районним судом м. Києва.

03 червня 2016 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/3155/13-ц подання старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полінського Б.А. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа було задоволено та було вирішено обмежити ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання ним зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва № 758/3155/13-ц від 06.05.2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.09.2016 апеляційна скарга представника ОСОБА_1 була відхилена, а ухвала Подільського районного суду м. Києва від 03.06.2016 залишена без змін.

01 квітня 2021 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимошенко Ярославою Ігорівною у зв?язку з повним та фактичним виконанням ОСОБА_1 рішення від 17.12.2014 була винесена Постанова про закінчення виконавчого провадження № 47733469.

Із встановлених судом обставин вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 758/3155/13-ц закінчено у зв?язку з його повним та фактичним виконанням ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що застосування такого заходу як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України напряму залежить від його об`єктивної можливості забезпечити примусове виконання рішення суду. Даний захід не може бути застосований, а застосований захід підлягає скасуванню, якщо перестали існувати правові підстави для примусового виконання рішення суду, зокрема, у випадку повного виконання виконавчого документу.

Згідно ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Вищенаведені принципи знайшли відображення і в українському законодавстві. Так, ст. 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Пунктом 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria)» (рішення від 26.11.2009, заява № 34383/03) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов`язань має відповідати одразу трьом критеріям, по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). Обмеження свободи пересування є виправданим, якщо воно переслідує легітимну (законну) мету, зокрема захист прав інших осіб - кредиторів (пункт 47 Рішення). При цьому вжиття обмежувальних заходів з метою стягнення неоплачених боргів може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості (пункт 49 Рішення). Проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою зясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження. У будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, щоб порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (пункт 50 Рішення).

За встановлених судом обставин подальше існування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не ґрунтується на законі, не переслідує легітимну (законну) мету та порушує справедливий баланс між правом ОСОБА_1 на свободу пересування та публічним інтересом, тобто є явно непропорційним меті його застосування.

Так, стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Застосування такого заходу як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України ставиться законодавчим органом у пряму залежність від наявності (можливості) примусового виконання рішення суду.

Оскільки, ОСОБА_1 в повному обсязі виконані зобов`язання, покладені на нього виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва № 758/3155/13-ц від 06.05.2015 року, а тому на даний час тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України вже не є виправданим.

Крім того, існування такого обмеження призводить до порушення справедливого балансу між правом ОСОБА_1 на свободу пересування та публічним інтересом, тобто є явно непропорційним меті його застосування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заявником надано суду достатні докази припинення існування обставин, що були підставою для застосування до нього обмеження у праві виїзду за кордон. Натомість, заінтересованими особами доводи заявника спростовані не були.

З урахуванням встановлених обставин, суд не вбачає підстав для продовження існування обмеження заявника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 259, 260, 353, 441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), встановлене на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у справі № 758/3155/13-ц.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.М. Анохін