Рішення № 101486029, 16.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 р. Справа№200/12154/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії. Просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо обчислення позивачу з 10.04.2018 року пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленою як середній показник за 2016 та 2017 роки в розмірі 5377,90 грн. відповідно до п. 4-4 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 10.04.2018 року перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки в розмірі 5377,90 грн. відповідно до п. 4-4 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Мангушському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. З 14 липня 2005 року їй було призначено пенсію за вислугу років, яку вона отримувала до 09.04.2018 року. 10.04.2018 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно рішення відповідача № 057150000744 від 26.07.2018 року позивач був переведений на пенсію за віком. Позивач вважає, що при обчисленні його пенсії за віком відповідачем неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014-2016 року (3764,40 грн.) замість такого показника за 2016-2017 роки (5377,90 грн.), у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

06 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник відповідача, був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про що свідчать поштові повідомлення, своїм правом не скористались та не надали суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .

З 14 липня 2005 року позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати.

Рішенням Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 057150000744 від 26.07.2018 року, ОСОБА_1 відповідно до поданої 10.04.2018, була переведена на пенсію за віком, призначену на загальних умовах, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу була обчислена пенсія виходячи із: страхового стажу - 28 років 10 місяців 17 днів; коефіцієнта страхового стажу - 0,38833 (466 місяців); понаднормованого стажу 3 роки; середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 20154-2016 роки - 3764,40 грн.; коефіцієнт заробітку після оптимізації - 2,25786.

Виходячи з цих показників позивачу була призначена пенсія з 10.04.2018 року в розмірі 3344,17 грн.

Згідно листа Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 237-239/К-03/8-0580/21 від 02.02.2021 року під час обчислення пенсії позивачу пенсійний фонд застосував середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки в розмірі - 3764,40 грн.

Отже, позивач вважає, що має право на те, щоб йому з 10.04.2018 року була перерахована та виплачена пенсія із застосуванням середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленою як середній показник за 2016 та 2017 роки в розмірі 5377,90 грн. відповідно до п. 4-4 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором; особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Судом встановлено, що позивач мав право на отримання двох видів пенсій за різними законами - у зв`язку із вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки досяг пенсійного віку, та мав достатній страховий стаж.

При цьому слід зазначити, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» проводиться в межах одного закону, яким передбачені лише три види пенсії - за віком, по інвалідності, по втраті годувальника.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Положення даної статті застосовується саме у разі переведення з одного виду пенсії на інший в рамках одного закону.

У даному випадку позивач, отримуючи пенсію за одним Законом, звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за іншим Законом. Так, позивач просив призначити йому пенсію за віком на підставі статей 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не перевести його на пенсію за віком у межах одного Закону.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск:К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Редакція вказаної статті Закону станом на звернення позивача до органу Пенсійного фонду також передбачала, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Таким чином, висновок відповідача, що у випадку, якщо особа має право на декілька видів пенсії, вона може перейти на інший вид пенсії, і це буде не призначення, а перехід з виду на вид пенсії, спростовуються вищевикладеним.

Як зазначено вище, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше 10.04.2018 року.

Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати, що зазначено у заяві про призначенні пенсії за віком та підтверджується довідкою про заробітну плату для обрахування пенсії.

Таким чином, при призначенні позивачу у 2018 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі № К/9901/1071/17 зазначив, що при переведенні з пенсії призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.11.2018 року по справі № 359/4777/17 (провадження № К/9901/43494/18).

Згідно із Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (який набрав чинності 11.10.2017 року) розділ XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 4-4, згідно з яким з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

З урахуванням того, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році, мають застосовуватися положення частини другої статті 40 Закону щодо визначення показника середньої заробітної плати із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Інформація щодо затверджених показників середньої заробітної плати розміщена, зокрема, на офіційному сайті Пенсійного фонду України: у 2016 році - 4482,35 грн., у 2017 році - 6273,45 грн.

Таким чином, усереднений показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки складає 5377,90 грн.

Отже, відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 (4482,35 грн.) та 2017 (6273,45 грн.) роки.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, між тим, як у позивача наявне право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 статті 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція № 0.0.2285112373.1 від 30.09.2021 року).

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) щодо обчислення ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 10.04.2018 року пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленою як середній показник за 2016 та 2017 роки в розмірі 5377,90 грн. відповідно до п. 4-4 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) здійснити з 10.04.2018 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки в розмірі 5377,90 грн. відповідно до п. 4-4 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко