Ухвала суду № 101485837, 15.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 листопада 2021 р. Справа №200/11597/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Сідак-Жарової Наталію Олександрівну, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від № 300 від 5 квітня 2021 року про відмову у виплаті недоотриманої при житті пенсії ОСОБА_2 , її спадкоємцю - ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є бабусею позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Макіївці Донецької області.

При цьому у зв`язку із проведенням антитерористичної операції та бойових дій на території Донецької області у місті Макіївці, де мешкала ОСОБА_2 , було припинено здійснення повноважень відповідними пенсійними органами та, як наслідок, зупинені виплати з бюджету Пенсійного фонду України, як наслідок останні роки життя а саме – з березня 2016 року, ОСОБА_2 не отримувала пенсію.

Останні п`ять років життя ОСОБА_2 через свій значний вік не ходила і не могла сама себе обслуговувати, тому вона не мала фізичної можливості покидати житло. Фактично ОСОБА_2 проживала у ОСОБА_1 , яка до самої смерті здійснювала догляд за нею та забезпечувала її за свій рахунок, так як з 9 березня 2016 року ОСОБА_2 не отримувала пенсію.

15 жовтня 2020 року позивачем, як онукою ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого до спадщини ОСОБА_2 , зокрема, належить грошова сума недоотриманої за її життя пенсії в розмірі 72 640,03 грн.

Підставою для зазначення нотаріусом в свідоцтві про право на спадщину інформації про суму недоотриманої пенсії в розмірі 72 640,03 грн стала інформація, яка була надана за запитом нотаріуса Мангушським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області у листі-повідомленні № 0579-04-8/1601 від 16 липня 2020 року, в якому пенсійний орган зазначив, що у випадку неотримання пенсії померлим пенсіонером більше трьох років, недоотримана пенсія у зв`язку зі смертю виплачується відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до ч. 1 ст. 46 цього закону, де датою звернення спадкоємця за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами.

На звернення у березні 2021 року представника позивача до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії, що належала ОСОБА_2 , пенсійний орган 22 березня 2021 року прийняв рішення, яким відмовив позивачу у такій виплаті у зв`язку із не наданням довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, запропоновано позивачу з`явитися за пенсією, що належала ОСОБА_2 , особисто із наданням такої довідки.

Позивач вважає таку відмову неправомірною та такою, що порушує її права на спадщину (а.с. 1-11).

21 жовтня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

ОСОБА_1 звернулася до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату їй недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 , до якої було додано копію паспорту та ідентифікаційного номеру, копію свідоцтва про на спадщину, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62058170 від 15 жовтня 2020 року.

Разом із цим до заяви не було надано довідку внутрішньо переміщеної особи позивача, що суперечить вимогам Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 року.

Враховуючи наведене позивачу було відмовлено у виплаті недоотриманої ОСОБА_2 пенсії та запропоновано надати таку довідку (а.с. 40-50).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 43).

У період з 4 по 29 жовтня 2021 року суддя перебувала на лікарняному, з 1 по 5 травня 2021 року проходила періодичне обов`язкове підвищення кваліфікації.

1 листопада 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 є некоректним, так як зазначений Порядок регламентує соціальні виплати особам, яким ці виплати призначені.

Виплата суми пенсії, що залишилась невиплаченою на день смерті пенсіонера, та перейшла у спадщину, не є соціальною виплатою.

В даному випадку спірні правовідносини виникли у сфері спадкування, а тому регулюються Цивільним кодексом України.

Отже, застосування пенсійним органом приписів Порядку № 365 є помилковим (а.с. 52-61).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , (а.с. 15-20).

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, органом суб`єктом владних повноважень, правонаступником Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та належним відповідачем у справі (а.с. 46).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21-29).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2020 року Серія Серія НОР № 446026, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її внучка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з суми пенсії, що не була одержана за життя, в розмірі 72 640,03 грн та належала спадкодавцю відповідно до повідомлення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 059-04-8/1601 від 16 липня 2020 року. Спадкова справа № 40/2019 зареєстрована в реєстрі № 1112 (а.с. 30, 32).

Сума невиплаченої при житті ОСОБА_2 пенсії встановлена нотаріусом на підставі повідомлення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 липня 2020 року (а.с. 31).

15 березня 2021 року позивач через свого представника Сідак-Жарову Н.О. звернулася до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 та надала наступні документи: заяву, копії нотаріально завіреного паспорта та РНОКПП, свідоцтво про право на спадщину за законом НОР № 446026, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі № 62058170 від 15 жовтня 2020 року (а.с. 2, 37-38, 40-50).

Рішенням від 22 березня 2021 року № 300 Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із не наданням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про що повідомлено листом від 5 квітня 2021 року (вих. № 0579-04-8/3345) Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило представнику позивача (а.с. 37-38).

Будучи не згодною із таким рішенням, вважаючи, що цим рішенням порушуються ї права на спадщину, позивач через свого представника звернулась до суду із даним позовом.

Частиною другою ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 3 ст. 124 Основного Закону).

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 53 рішення від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02).

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій […].

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з ч. 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загально-обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти неотриманих пенсійних виплат входять до спадкового майна, набуття на них право власності регулюється спадковим законодавством.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача, а тому розгляд цього спору не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 7 квітня 2021 року у справі № 0540/5860/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 638/11604/19, від 4 березня 2020 року у справі № 219/11809/15-а.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (цього Кодексу).

Отже, зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства.

Згідно квитанції від 6 вересня 2021 року № 34564 позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн (а.с. 12).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання даної позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії - закрити.

Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Позивач має право на повернення судового збору, сплаченого за подання даного позову, для чого має звернутись до Донецького окружного адміністративного суду із відповідним клопотанням.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.П. Волгіна