Рішення № 101484536, 29.10.2021, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/344/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2021 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Вовк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал", Третьої особи: ТзОВ "Фінансова Компанія "Є гроші ком" про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить в судовому засіданні визнати недійсним договір №3428708107-896899, укладеним між нею та ТзОВ "Фінансова Компанія "Є гроші ком". Свої позовні вимоги аргументує тим, що вказаний договір між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Є гроші ком" було укладено, відповідно до якого нею було отримано позику. Між ТОВ "Фінансова Компанія "Є гроші ком" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал" отримало право вимоги заборгованості за кредитним договором №3428708107-896899, укладеним між нею та ТзОВ "Фінансова Компанія "Є гроші ком". Після ознайомлення зі змістом договору Позивач вважає, що укладений договір є недійсним з огляду на наступне.

Частинами 2, 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1)найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2)основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6)мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій;9)порядок розірвання договору.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Позивач стверджує, що Відповідачем було проігноровано вимогу закону та не повідомлено письмово їй всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що Позивачу як позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснений правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а Відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Крім того, Позивач посилалась на п. 5 ч, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до якого встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором с несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Однак, прийняття пропозиції від Відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик Відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію.

Відповідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції Відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», Договір про надання позики, укладений позивачем та Відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Вимога про нарахування та сплату неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у и. 6 ст. З, ч. третій ст. 509 та частинах першій, другій ст.627 ЦК Українизасадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та засіб розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, а не несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач заявляє, що Відповідачем було введено її в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки позивачу не було відомо непомірно великий розмір відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Позивачу було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків) через що вона погодилася на укладання договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як позивачу запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справ без його участі, позовні вимоги просить задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав суду копію кредитного договору укладеного між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .

Представник Третьої особи в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення мотивуючи це наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що згідно наданого суду кредитного договору ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал", в порядку виконання ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області про витребування доказів, встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 176.11.2020 року, укладено кредитний договір №2565710.

Досліджуючи позовну заяву, позивач просить скасувати кредитний договір №3428708107-896899, укладеним між нею та ТзОВ "Фінансова Компанія "Є гроші ком", проте жодних доказів існування такого договору не надала, а просила витребувати у його у порядку забезпечення доказів.

У порядку забезпечення доказів, відповідачем надано інший кредитний договір укладений між позивачем та ТОВ «Мілоан».

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд не може скасуувати договір, який не досліджений в судовому засіданні, крім того взагалі неможливо встановити, чи такий договір укладався між позивачем та третьою стороною по справі, на виклики в судове засідання позивач не з`являвся, а подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78,81, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал", Третьої особи: ТзОВ "Фінансова Компанія "Є гроші ком" про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р. О. Борняк