Рішення № 101484092, 30.11.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/4917/21

пр.№2/336/3604/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі судді Зарютіна П.В., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Концерну «МТМ» звернувся до суду з вищевказаним позовом, за яким зазначає, що позивач у період з 01.02.2015 по 01.06.2021 надав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 27708,42 гривень. Водночас відповідачами вартість наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання оплачена у повному обсязі не була.

За позовом позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в вище зазначеному розмірі та судові витрати в розмірі 2270,00 гривень.

Ухвалою суду від 23.06.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позову, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до відзиву, останній зазначив, що власниками квартири АДРЕСА_2 , в рівних долях є відповідачі, що підтверджується інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак ОСОБА_1 фактично у зазначеній квартирі не мешкає, проживає та зареєстрований за іншою адресою. Таким чином, у спірний період послугами з постачання гарячої води не користувався. Власниками квартири, за власний рахунок був встановлений лічильник споживання гарячої води, який фіксує покази споживання. Останній раз покази лічильника передавалися відповідачем ще у березні 2016р., які були - 0165 куб.м., станом на теперішній час покази не змінювалися. Однак, ні у позовній заяві, ні у розрахунку заборгованості, не зазначені підстави нарахування відповідних сум за гаряче водопостачання за період з 02.2019 по 05.2021, причому позивачем нараховувалися до сплати різні суми щомісячно.

Таким чином, на підставі умов Типового Договору, відповідач бажає скористатися умовою про зменшення розміру плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача да/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність, яким ОСОБА_1 вважає паспорт з відміткою про реєстрацію, а також фото показів лічильника.

Відповідно до ст. 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Договір, умови якого передбачають солідарну відповідальність, позивачем з відповідачами не укладався. Однак, позивачем при звернені до суду, вимоги заявлені до відповідачів солідарно, а тому відповідач наполягає на тому, щоб вимоги про виконання зобов`язання він повинен виконати у тій частині, яка випливає існуючих між сторонами правовідносин та інших обставин справи, тобто грошові вимоги до відповідачів мають бути виділені окремо у рівній частці.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем висунуті вимоги про сплату заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 02.2015 по 06.2021, що є порушенням його прав, а тому просить суд застосувати наслідки позовної давності, які передбачені ст. 267 ЦК України.

Позивач скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, яка надійшла до суду 10.08.2021.

Відповідно до відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 , представник позивача зазначив, що правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», іншими нормативно-правовими актами України.

Так, відповідно до ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці після ремонту, один раз на 4 роки.

Згідно п.4 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1314- VII від 03.07.2019 «Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання». Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються КМ України.

Відповідно п.2 ст.6 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», лічильник є власністю відповідачів, вони несуть повну відповідальність за його утримання та експлуатацію.

На підставі ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії водопостачання», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфер енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та ще з 1 січня 2018 вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загально будинкових та індивідуальних засобів обліку.

Таким чином, у Відповідача відсутній обов`язок щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, взятої на абонентській облік, за власний рахунок.

Позивач також зазначає, що впродовж всього 2018 Концерном «МТМ» проводилася активна інформаційна кампанія щодо своєчасної повірки квартирних лічильників гарячої води.

Споживачам послуг Концерну «МТМ» починаючи з грудня 2018 у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У разі ігнорування даного попередження квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку.

Лічильник є власністю споживача, він несе повну відповідальність за утримання та його експлуатацію. А тому, з 1 січня 2018 повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів, які можуть самостійно обрати підприємство, що має відповідну ліцензію на діяльність з повірки квартирних приладів обліку води. Абонентам, у яких термін повірки лічильників води прострочений, нарахування за послугу з гарячої води здійснюються у відповідності до норм споживання та кількості осіб, що проживають у квартирі (з урахуванням на одну особу).

Відповідачем не було своєчасно проведено планову державну повірку лічильника у вказаний строк в квартирі АДРЕСА_2 , показники приладу обліку вважаються недостовірними. Лічильник з лютого 2019 знято з комерційного обліку та плата за послугу централізованого гарячого водопостачання нараховувалась за нормами (нормативами) споживання - 0,140 м3 на 1 особу на добу. Питомі норми споживання питної води у м. Запоріжжі були затверджені рішенням № 474 від 28.11.2014 р. Виконавчого комітету Запорізької міської ради та становлять 0,140 м3 на добу на 1 особу.

Станом на 10.08.2021 відповідачами не проведено планову державну повірку лічильника.

Оскільки відповідачами були пропущені усі надані терміни для проведення державної повірки квартирного лічильника гарячої води, а тому у позивача відсутні підстави для проведення перерахунку за послугу з постачання гарячої води.

Крім того, відносини між споживачами та виконавцями послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюються «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила №630).

Згідно пп.1 п.29 Правил №630 «споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання)».

Станом на 10.08.2021 відповідачами не було надано до Концерну вищевказаних документів, а тому відсутні підстави для зменшення розміру плати з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Щодо солідарної відповідальності, позивач у відповіді на відзив зазначив, що згідно довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: № 260808638 від 10.06.2021, кв. АДРЕСА_2 належить відповідачам по справі, на праві приватної власності по Ѕ частині.

Відповідно до ст.162 ЖК України, власник квартири приватного житлового фонду зобов`язаний оплачувати комунальні послуги.

Згідно з ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Для розділення особового рахунку, відповідачам необхідно було надати до філії Концерну «МТМ» Шевченківського району договір між всіма власниками квартири або судове рішення про виділення частки квартири згідно Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55, від 18.06.2007, «Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна», однак станом на 10.08.2021 відповідачами не було надано до Концерну вищевказаних документів, а тому у Концерну «МТМ» не має законних підстав для вирішення питання щодо розділення особистого рахунку між відповідачами, відповідно до чого позивач наполягає на стягнення заборгованості в солідарному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 також надала відзив на позовну заяву в якому частково заперечує проти задоволення позову, оскільки позов не підтверджений належними і допустимими доказами, крім того поданий з пропущенням позовної давності.

Відповідно до відзиву, остання зазначила, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2014 у цивільній справі № 336/3602/14-ц визнано право особистої приватної власності в рівних частках на спадкове майно за нею та за іншим відповідачем по справі ОСОБА_1 , за кожним на Ѕ частину однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Належне кожному з них право власності на частину квартири зареєстроване в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно.

Відповідачі по справі не належать до членів однієї сім`ї, живуть окремо, а тому солідарне стягнення боргу є недоречним та не в повній мірі відповідає ст.1190 ЦК України.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 однокімнатна, спільне проживання в ній двох сторонніх осіб та їх сімей неможливе. Відповідач ОСОБА_1 не бажає ділити спадкове майно в натурі, він виказує намір привласнити спадкову квартиру. Саме задля реалізації своєї мети після смерті спадкодавця ОСОБА_1 електрозварювальним приладом заварив металеві вхідні двері до квартири і таким чином позбавив ОСОБА_2 можливості користуватись спадковою квартирою. Останній має своє окреме житло, у спадковій квартирі теж не проживає. А тому, відповідач ОСОБА_2 вважає, що саме ОСОБА_1 зобов`язаний нести всі витрати по утриманню квартири, в тому числі нести відповідальність перед Концерном «Міські теплові мережі» за виниклі борги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Крім того, ОСОБА_2 у відзиві зазначила, що згідно позову заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання нарахована за період з 01.02.2015 до 01.06.2021 та остання оплата за послуги здійснена в червні 2015 в сумі 189,31 грн. Викладене свідчить, що заявлені позивачем вимоги частково знаходяться поза строком позовної давності, тобто нарахована заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.02.2015 до 22.06.2018 не підлягає стягненню, оскільки позов надійшов до суду 22.06.2021, з чого вбачається, що сплив строк позовної давності для її стягнення, а тому відповідач просить суд застосувати позовну давність, а саме стягнути заборгованість за період з 22.06.2018 по 01.06.2021, яка дорівнює 16 818,30 грн.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, який поданий до суду відповідачем ОСОБА_2

18.08.2021 до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 на відзив на позову заяву відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до заперечень на відзив, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач ОСОБА_2 зазначивши в своєму відзиві обставину про не проживання у квартирі, яка належить відповідачам на праві особистої приватної власності в рівних частках, що відповідає дійсності, та ОСОБА_1 підтверджує факт не проживання відповідачів у спірній квартирі. Крім того, вказує на те, що вимоги про виконання зобов`язань ними повинні бути виконані у тій частині, яка випливає з існуючих між сторонами правовідносин та інших обставин справи, тобто грошові вимоги до відповідачів мають бути виділені окремо у рівних частинах.

Сторони у судове засідання не явилися.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов`язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Стаття 64 ЖК України визначає, що члени сім`ї наймача, що проживають спільно з ним, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з договору найму житлового приміщення.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України, власник квартири приватного житлового фонду зобов`язаний оплачувати комунальні послуги.

За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 24 ч. 3 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг(виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.

Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись.

Так, між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачів від обов`язку оплати за надані такі послуги (вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по Ѕ частині.

Отже відповідачі є споживачами централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що постачається концерном «Міські теплові мережі».

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 01.02.2015 по 01.06.2021 надав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 28902,73 грн. Водночас відповідачі, що є споживачами вказаних послуг їх вартість за вказаний період сплачували не в повному обсязі в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 27708,42 грн.

Статтею 19-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4 ч.1 ст.611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачем, Концерн «МТМ» надало довідку щодо заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якої відповідачам нарахована заборгованість з оплати за послуги теплопостачання та постачання гарячої води в сумі 27708,42 грн. (з 01.02.2015 по 01.06.2021).

Відповідачі звернулись до суду з заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Також у п.п. 83-85 постанови від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до наступних висновків застосування норм права.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

Як вбачається з матеріалів справи, особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий за адресою АДРЕСА_1 , по якому здійснювався одноразовий платіж 06.2015 року за опалення у розмірі 1005 грн. та за центральне ГВП у розмірі 189,31 грн., відтак з урахуванням сплачених коштів, станом на 01.06.2021 року заборгованість складає 27708,42 грн.. Отже, у черві місяці 2015 року відповідачами було виконано частково зобов`язання, а відтак перебіг позовної давності починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачами обов`язку з внесення чергового платежу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 22.06.2021, належних доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності по кожному з щомісячних платежів суду не надав, вимоги в частині стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за період з 02.2015 по 06.2018 не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Виходячи із змісту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, яким передбачено, що оплата за послуги здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), то право на стягнення заборгованості, яка виникла за весь червень 2018 року настало 20.07.2018 року, що охоплюється періодом позовної давності. Отже, є підстави для стягнення заборгованості за надану теплову енергію та гаряче водопостачання саме за період з 01.07.2018 року по 01.06.2021 року включно, яка складається з заборгованості за гарячого водопостачання у розмірі 8459,34 грн. та заборгованості за централізоване опалення у розмірі 10726,19грн.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково та стягнути заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води лише за період з 01.07.2018 року по 01.06.2021 року включно, у розмірі 19185,53 грн.

Що стосується приладів обліку гарячої води та нарахувань за оплату послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до відзиву, власниками квартири самостійно за власний рахунок був встановлений лічильник споживання гарячої води, останній раз покази лічильника передавались відповідачем ОСОБА_1 ще у березні 2016, станом на теперішній час покази не змінювались. Як вказує відповідач, ані у позовній заяві ані у розрахунку заборгованості не зазначені підстави нарахування відповідних сум за гаряче водопостачання за період з 02.2015 по 05.2021, причому позивачем кожен раз нараховувались різні суми до сплати, як вважає останній нараховані суми є необґрунтованими, зважаючи на те, що відповідачі у квартирі не проживають.

Так, статтею 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці після ремонту, один раз на 4 роки.

Згідно п.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1314- VII від 03.07.2019 «Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання». Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2119-19 від 22.06.2017 визначені поняття вузла комерційного та розподільного обліків:

- вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частини (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

- вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання комунальної послуги в будівлях, де налічується два та більше споживачів. Тобто, у Позивача в квартирі встановлений розподільчий прилад обліку, який забезпечує індивідуальний облік гарячої води.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про комерційний облік» визначений порядок обслуговування, заміни та абонентський облік вузлів обліку.

Пунктом 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік» передбачено, що обслуговування та заміна комерційного обліку здійснюється оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Відповідно п.2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку (квартирних/автономних приладів обліку) - розподілювачів теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Лічильник є власністю відповідачів, вони несуть повну відповідальність за його утримання та експлуатацію.

Згідно Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та ще з 1 січня 2018 вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загально будинкових та індивідуальних засобів обліку.

Споживачам послуг Концерну «МТМ» починаючи з грудня 2018 у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У разі ігнорування даного попередження квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку.

Згідно із Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність» і «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», інтервал між черговими повірками складає чотири роки. Після завершення цього терміну лічильники води підлягають обов`язковій повірці. А в разі ігнорування цієї вимоги після офіційного попередження, лічильник абонента знімається з обліку і розрахунок користування гарячою водою відбувається за нормативами водоспоживання і водовідведення.

З урахуванням вищенаведеного, лічильник є власністю споживача, він несе повну відповідальність за утримання та його експлуатацію.

Враховуючи Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», з 1 січня 2018 повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів, які можуть самостійно обрати підприємство, що має відповідну ліцензію на діяльність з повірки квартирних приладів обліку води.

Абонентам, у яких термін повірки лічильників води прострочений, нарахування за послугу з гарячої води здійснюються у відповідності до норм споживання та кількості осіб, що проживають у квартирі , тобто з урахуванням на одну особу.

Дійсно, відповідно пп.1 п.29 Правил №630 «споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання)», однак станом на 10.08.2021 відповідачами не було надано до Концерну «МТМ» вищевказаних документів, тобто відповідачі не скористались зазначеним правом.

Відповідачами не було своєчасно проведено планову державну повірку лічильника у вказаний строк в квартирі АДРЕСА_2 , показники приладу обліку вважаються недостовірними. А тому, лічильник з лютого 2019 знято з комерційного обліку та плата за послугу централізованого гарячого водопостачання нараховувалась за нормами (нормативами) споживання - 0,140 м3 на 1 особу на добу. Питомі норми споживання питної води у м. Запоріжжі були затверджені рішенням № 474 від 28.11.2014 Виконавчого комітету Запорізької міської ради та становлять 0,140 м3 на добу на 1 особу.

Відповідно до вищенаведеного, оскільки відповідачами були пропущені усі надані терміни для проведення державної повірки квартирного лічильника гарячої води, про що зазначалося вище, у позивача були відсутні підстави для проведення перерахунку за послугу з постачання гарячої води.

Аналізуючи вищенаведене та перевіривши матеріали справи, суд вважає правомірним зняття позивачем з абонентського обліку прибору обліку гарячої води, встановленого в квартирі відповідачів, та здійснення йому нарахуванням плати за відповідні послуги на підставі Правил № 630 за нормативами (нормами) споживання.

За таких обставин, беручи до уваги, що використання засобу вимірювальної техніки, який не пройшов періодичну повірку і що прирівнюється до його несправності, заборонено, позивач мав право здійснювати відповідачам нарахування плати за послуги з постачання гарячої води за нормативами (нормами) споживання з лютого 2019.

Суд враховує позицію відповідачів щодо визнання ними позовних вимог в сумі в залежності від частки власності квартири.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів заборгованості та судового збору у солідарному порядку, то необхідно вказати наступне.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК, які регулюють правовідносини з права власності. Положення ст.ст.160,162 ЖК УРСР поряд з положеннями гл.58 ЦК регулюють правовідносини з найму житлового приміщення, тобто речові права на чуже майно, а тому зазначені норми права не підлягають застосуванню до правовідносин з утримання власниками належного їм на праві приватної власності майна, зокрема щодо сплати комунальних послуг. Таким чином, установивши, що майно належить відповідачам на праві спільної часткової власності, не підлягають застосуванню ст. ст.160,162 ЖК УРСР (вказана правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 4 листопада 2015 року № 6-734цс15).

Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст.540 ЦК України, якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по Ѕ частині.

З огляду на досліджені докази, які надані сторонами та з`ясовані обставини справи, суд приходить до висновку, що наявна заборгованість підлягає стягненню з відповідачів пропорційно їх частці права власності на квартиру, що становить 19185,53 грн., з урахуванням строку позовної давності за період з 01.07.2018 по 01.06.2021, що становить 9592,77 грн. з кожного, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 69,24 % позову (19185,53 грн. : 27708,42 грн. х 100%), а сплачено 2270 грн. судового збору, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути 1571,74 грн. судових витрат (69,24 % х 2270 грн. : 100%), з кожного по 785,87 грн..

Окрім того п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю звільняються від сплати судового збору.

Згідно посвідчення № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 від 10.05.2019 року відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»: компенсація судових витрат у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнена на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд доходить до висновку про те, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 736,96 грн. необхідно компенсувати Концерну «Міські теплові мережі» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ-32121458) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (IBAN «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, № НОМЕР_5 ) заборгованість за надані у період з 01.07.2018 по 01.06.2021 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 9592,77 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (IBAN «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, № НОМЕР_5 ) заборгованість за надані у період з 01.07.2018 по 01.06.2021 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 9592,77 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р № НОМЕР_6 , Установа банку ПАТ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, отримувач Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458) понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 785,87 гривень.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 у розмірі 785,87 гривень, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: П.В.Зарютін