Рішення № 101483739, 26.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/11331/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач) у якому просить: визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за вересень 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу; стягнути невиплачену у повному обсязі суддівську винагороду (доплату за вислугу років) за вересень 2021 року у сумі 18 918,00 грн; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення; допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 13/2014 від 17.01.2014 його призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на 5 років.

Указом Президента України «Про переведення суддів» № 43/2014 від 23.04.2014 позивача переведено у межах п`ятирічного строку з Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Згідно з наказом голови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2021 № 01/02-04, на підставі ч.5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, даний наказ є чинним у судовому порядку не скасованим та не оскарженим.

Отримавши за вересень 2021 року винагороду судді позивач дізнався про те, що розмір винагороди не відповідає розміру установленому Законом, а саме винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення.

Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, безпідставно не виконує наказ Луцького міськрайонного суду Волинської області про встановлення позивачу надбавки за вислугу років, а також не застосовує до спірних правовідносини рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, рішення Ради суддів України від 19.04.2019 №21.

Позивач вважає дії відповідача щодо не нарахування та виплати суддівської винагороди у повному обсязі протиправними, оскільки суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15).

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику (сторін) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позов №2860/05-09 від 03.11.2021 представник ТУ ДСА України в Волинській області позовних вимог не визнав та пояснив, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до п. 4.3 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, затвердженого Головою ДСА України від 25.09.2015, територіальне управління здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіального управління та місцевих загальних судів Волинської області.

У період з 25.02.2021 по 25.05.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в Волинській області, що належить до сфери управління Державної судової адміністрації України за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, за наслідками якої складено акт від 01.06.2021 № 08-25/08.

06.07.2021 територіальному управлінню Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вручено лист-вимогу від 05.07.2021 № 130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства», відображених в акті ревізії від 01.06.2021 № 08-25/08.

У п. 1 порушень законодавства, які не усунуті в ході ревізії листа-вимоги зазначено, що в порушення ч.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, суддям, які не здійснюють правосуддя протягом 2020 року, зайво проведено нарахування доплати за стаж роботи в сумі 748,68 тис. грн та зайво здійснено виплати доплати в сумі 525,86 тис. грн, як наслідок зайво проведено сплату ЄСВ на суму 101,41 тис. грн, що призвело до незаконних видатків на загальну суму 627,27 тис. гривень.

У зв`язку з чим, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вимагає:

- забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136, 232, 233 Кодексу Законів про працю України, затвердженого Законом УРСР від 10.12.1971 № 322-VIII на користь ТУ ДСА України в Волинській області шкоди (збитків) на загальну суму 525 860,35 грн, заподіяної внаслідок зайвої виплати доплати за стаж роботи суддям, які не здійснювали правосудця протягом 2020 року, а також зменшити суму по розрахунках з бюджетом на 101 405,51 грн зайвої сплати ЄСВ.

Як вбачається з Акта ревізії, при вирішенні питання щодо правомірності виплати доплат до посадового окладу суддям, які не мали повноважень для здійснення правосуддя у 2020 році, фахівці Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області виходять з того, що з втратою з 01.01. 2020 чинності пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 02.06.2016 №1402-VIII судді, які не мають повноважень для здійснення правосуддя, втратили право на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до ч. 10 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 неконституційною визнано частину десяту статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07. 2010 № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192- VIII, а не ч. 10 ст. 135 Закону № 1402- VIII, на яку йде посилання в акті ревізії від 01.06.2021 №08-25/08 та листі-вимозі від 05.07.2021 №130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства».

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

На виконання листа-вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 05.07.2021 № 130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства» ТУ ДСА України в Волинській області було змушене з серпня 2021 року припинити нарахування та виплату доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 .

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вважає доводи відповідача необгрунтованими та просить позовні вимоги задовольнити з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві. Додатково звертає увагу на те, що вимога Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області взагалі не стосується виплат суддям у 2021 році. ТУ ДСА в Волинській області безпідставно припинило виплати надбавок за вислугу років суддям у періоді, який взагалі не має відношення до акта ревізії та не стосується листа-вимоги, чим протиправно позбавило позивача права на отримання суддівської винагороди у повному обсязі визначеному ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у завах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Указом Президента України «Про призначення суддів» № 13/2014 від 17.01.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на 5 років.

Указом Президента України «Про переведення суддів» № 43/2014 від 23.04.2014 позивача переведено у межах п`ятирічного строку з Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Згідно з наказом голови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2021 № 01/02-04, на підставі ч.5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

З копій розрахункових листів за березень-липень 2021 року, вбачається, що судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 щомісячно виплачувалась суддівська винагорода до якої було включено посадовий оклад та доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (18918, 00 грн ).

Отримавши за вересень 2021 року винагороду судді позивач дізнався про те, що розмір його винагороди не відповідає розміру установленому Законом, а саме винагорода судді виплачена без щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої суми суддівської винагороди, вважаючи, що зменшення встановленого статтею 135 Закону №1402-VIII розміру суддівської винагороди суперечить Конституції України, Закону «Про судоустрій і статус суддів» та рішенню Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон України №1402).

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону України №1402, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.135 Закону України №1402, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема за : вислугу років.

Частиною 3 ст. 135 Закону передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 63060 грн для позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

З огляду на вказане, видання/скасування наказів про встановлення доплат суддям за вислугу років належить до виключної компетенції голови місцевого суду в порядку п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 24 закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, наказом голови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2021 № 01/02-04, на підставі ч.5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Суд зазначає, що даний наказ є чинним та не скасованим.

Конституцією України та спеціальними законодавчими актами визначено гарантії незалежності суддів, що є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Серед таких гарантій виділено: особливий порядок його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; недоторканність та імунітет судді; незмінюваність судді; порядок здійснення правосуддя, таємниця ухвалення судового рішення; заборона втручання у здійснення правосуддя; відповідальність за неповагу до суду чи судді; функціонування органів суддівського врядування та самоврядування; забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; право судді на відставку, а також окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, зокрема надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

В підпункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402.

Рішенням Конституційного Суду України, встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402 нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018у справі №1-7/2018 (4062/15).

В зв`язку з чим, Рада суддів України зазначила, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Питання оплати праці судді, зокрема отримання чи не отримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавство врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищий кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація.

Конституційний Суд України, в своєму рішенні зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453 у редакції №192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Крім того, застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Суд звертає увагу, що Рада суддів України в Рішенні №21 від 19.04.2019 щодо права суддів на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) зазначила, що у пункті 3.4 Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосудця, то позбавлення судці цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Конституційний Суд України зазначає, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України.

Конституційний Суд України, зазначає, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 для цілей застосування окремих положень Закону №1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 151-2 Конституції України рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов`язковими до виконання. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункти 3, 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Також судом враховується, що положення частини 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону від 12.02.2015 № 192-VIII, які визнані рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за № 11-р/2018 не конституційними були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII.

Суд також звертає увагу, що Рада суддів України рішенням від 19.04.2019 №21 вирішила:

1. Судді, яких відсторонено від здійснення правосуддя на підставі рішення Вищої ради правосуддя, та щодо яких застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердженням здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, повинні здійснювати правосуддя після закінчення строку такого відсторонення.

2. Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 № 11 -р/2018у справі № 1-7/2018(4062/15).

Крім того пунктом 11 рішення XVIII чергового з`їзду суддів України від 11.03.2021 доручено Державній судовій адміністрації України, розпорядника бюджетних коштів вжити заходів щодо нарахування та виплати доплат суддям, які з незалежних від них причин не здійснюють відправлення правосуддя, відповідно до позицій Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11 -р/2018.

Як вбачається з позовної заяви, позивач - суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1. не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин - через обставини, що не залежать від нього особисто та не обумовлені його поведінкою.

Згідно з підпунктами 2, 4 пункту 16і-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п`ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на| який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням Вищої ради правосуддя за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2, 4 пункту 16і розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судці на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

07.11.2019 набрав чинності Закон України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі -Закон № 193-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У зв`язку із набранням чинності Законом № 193-ІХ із 07.11.2019 припинено повноваження членів Комісії та на сьогодні відсутній повноважний склад цього органу.

Разом із тим підпунктом 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ, який набрав чинності 20.06.2020, визначено, що Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює без рекомендації чи подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі Комісія) від 01.02.2018 № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 .

Рішенням Комісії у складі колегії від 07.10.2019 № 955/ко-19 суддю Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає займаній посаді.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 19.11.2020 № 3197/0/15-20 було вирішено внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Станом на дату звернення позивача до суду дане подання перебуває на розгляді у Президента України, що підтверджується листом Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України №22/042222-03 від 22.10.2021.

З наведеного вище слідує що, суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, а тому має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12. 2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15) у відповідності до наказу голови Луцького міськрайонного суду Волинської області за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу(щомісячно).

Окрім того, відповідач, вважаючи що позивач не має право на отримання доплат до посадового окладу, не був позбавлений можливості звернутися з позовом до суду про скасування наказу Голови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2021 № 01/02-04.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду позивачу за вересень 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, судом враховано, що в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про нарахування ТУ ДСА в Волинській області щомісячної надбавки позивачу за вислугу років у вересні 2021 року у розмірі 30 % посадового окладу за вказаний місяць, у зв`язку із чим виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача за таких обставин є не стягнення конкретної суми, а прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за вересень 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування щомісячної доплати за вислугу років; зобов`язання ТУ ДСА в Волинській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років за вересень 2021 року у розмірі 30 % посадового окладу за вказаний місяць.

Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.

Частини п`ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов`язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вимога позивача здійснити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення доплати за вислугу років за один місяць до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Так, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, суд допускає негайне виконання рішення суду лише в разі вирішення спору про стягнення відповідних сум пенсій чи інших періодичних платежів.

В даному випадку спір вирішено в межах заявлених позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 доплату за вислугу років за вересень 2021 року у розмірі 30 % посадового окладу за вказаний місяць, а не шляхом стягнення з відповідача певної суми, відтак підстави допустити негайне виконання рішення у суду відсутні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 за вересень 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування щомісячної доплати за вислугу років.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області нарахувати та виплатити судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років за вересень 2021 року у розмірі 30 % посадового окладу за вказаний місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Сенаторки Левчанівської, 1, код ЄДРПОУ 26276277).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич