Рішення № 101483359, 29.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2021 р. Справа № 260/3806/21

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Індії ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви громадянина Індії ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 31.05.2021 року про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року та рішення від 02.06.2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 27.09.2021 року подану представником позивача позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

Ухвалою від 08.10.2021 року забезпечено позов ОСОБА_1 та зупинено дію рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 31.05.2021 року про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року та рішення від 02.06.2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 260/3806/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.10.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо заявлених вимог та вказав про наступне. На адресу Управління ДМС України у Вінницькій області 31.05.2021 року надійшло обґрунтоване звернення Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області про заборону в`їзду в Україну громадянину Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає підпункту «г» пункт 4 Інструкції - 1235, а саме за ініціативою підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку.

З подання Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області стало відомо, що стосовно громадянина ОСОБА_1 05.01.2021 року було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3630938 від 05.01.2021 року.

Відповідною постановою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 25 неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 425 грн., на користь держави.

Крім того, 16.01.2021 року стосовно громадянина ОСОБА_1 було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3671535 від 16.01.2021 року.

Відповідною постановою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 25 неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 425 грн., на користь держави.

Громадянин Індії ОСОБА_1 не виконав зазначені постанови не оскаржив їх у встановленому порядку та у визначений термін.

Відповідно до статті 307, 308 КУпАП, 29.01.2021 року постанова серія ЕАН № 3630938 від 05.01.2021 року направлена до Центрального відділу ДВС у м. Вінниці Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для стягнення з громадянина Індії ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі, а саме 850 грн.

Також, в свою чергу постанова серія ЕАН № 3671535 від 16.01.2021 року направлена, 08.02.2021 року до Центрального відділу ДВС у м. Вінниці Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для стягнення з громадянина Індії ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі, а саме 850 грн.

Громадянин Індії ОСОБА_1 не вжив заходів для виконання постанови ЕАН № 3671535 та ЕАН № 3630938, хоча був з постановами ознайомлений та копію відповідних постанов отримав, що свідчить його підписи у даних постановах.

Відтак, іноземець ігнорував виконання відповідних постанов, з дня їх винесення 05.01.2021 року та 16.01.2021 року по 10.03.2021 року, тобто шість місяців до моменту виїзду з України 10.03.2021 року.

Враховуючи, що громадянин Індії ОСОБА_1 під час попереднього перебування на території України не виконали рішення органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення Управлінням ДМС України у Вінницькій області було прийнято рішення про заборону в`їзду до України громадянину Індії ОСОБА_1 від 31.05.2021 року терміном на три роки.

Отже, своїми діями позивач порушив вимоги частини 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» згідно з якою іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно дотримуватись Конституції та Законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

На переконання представника відповідача, враховуючи, що іноземець не виконав постанови про накладання адміністративного штрафу та має майнові зобов`язання перед державо у розмірі 1700 грн., з метою забезпечення вимог абзацу сьомого частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Управління ДМС України у Вінницькій області, за майнові зобов`язання перед державо, мало достатні правові підстави для прийняття рішення про заборону в`їзд позивачу до України строком на три роки, яке він вважає обґрунтованим та прийнятим відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Інструкції - 1235

Разом з тим, в прохальній частині відзиву представник відповідача просив здійснити розгляд справи за участю представника Управління ДМС України у Вінницькій області.

Визначаючись щодо заявленої вимоги представника відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати позовне провадження, в порядку якого буде розглядатись справа з урахуванням положень КАС України.

У даному випадку, при вирішенні питання про відкриття спрощеного провадження, суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а відповідачем, у свою чергу, не доведено зворотне.

У цьому контексті, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи предмет розгляду даної справи та характер спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, громадянин Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну з метою навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова.

10.10.2019 року позивачу видано посвідку на тимчасове проживання за № НОМЕР_1 строком дії до 01.08.2025 року.

31.05.2021 року Головним Управлінням Державної міграційної служби у Вінницькій області прийнято рішення про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року.

Разом з тим, 02.06.2021 року Відділом у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС у Вінницькій області прийнято рішення № 05031500023650 "Про скасування посвідки на тимчасове проживання" виданої громадянину Індії ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з рішенням відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Згідно із статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI.

Так, відповідно до частини 13 статті 4 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Частиною 18 статті 5 цього ж Закону передбачено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та ч. 18 ст. 5 Закону № 3773-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 від 25.04.2018, якою затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно з пп. 1 пункту 3 Порядку посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання.

Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів (п. 4 Порядку).

Відповідно до пункту 53 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну.

Водночас підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання визначаються окремим розділом Порядку.

Так, згідно з пунктом 63 Порядку посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав у разі:

1) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 64 Порядку рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

В силу вимог пункту 65 Порядку копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Як уже зазначалося судом, громадянин Індії ОСОБА_1 прибув в Україну з метою навчання та документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 . При цьому, як встановлено судом встановлено, що оскаржуване рішення про скасування посвідки позивача на тимчасове проживання було прийняте відповідачем на підставі положень пп. 5 п. 63 Порядку, згідно з яким посвідка скасовується у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку.

Так, з подання Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області стало відомо, що стосовно громадянина ОСОБА_1 05.01.2021 року було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3630938 від 05.01.2021 року.

Відповідною постановою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 25 неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 425 грн., на користь держави.

Крім того, 16.01.2021 року стосовно громадянина ОСОБА_1 було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3671535 від 16.01.2021 року.

Відповідною постановою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 25 неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 425 грн., на користь держави.

Суд погоджується із тим, що позивачем допущено адміністративне правопорушення і пов`язане із порушенням правил дорожнього руху, проте таке не може бути кваліфіковане як дія, що загрожує громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні в розумінні норм діючого законодавства.

Окремо суд вказує й на те, що позивачем сплачено штраф накладений постановами серії ЕАН № 3630938 від 05.01.2021 року та серії ЕАН № 3671535 від 16.01.2021 року, що не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними квитанціями, долученими представником позивача до матеріалів справи.

При цьому, штраф було сплачено позивачем 01.03.2021 року, тобто до прийняття відповідачем спірних рішень, що також підтверджується листом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області від 28.07.2021 року № К-672/41/21/02-2021 (а.с. 60).

Отже, підстави які зумовили заборону в`їзду позивачу в Україну відпали ще до прийняття спірних рішень, однак ні порядок, ні процедура відкликання органами ДМС України доручення щодо заборони в`їзду іноземців в Україну не врегульовані.

Суд акцентує увагу, що рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" визначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

За таких обставин, беручи до увагу сплату позивачем штрафів, несплата яких стала підставою для винесення спірних рішень, суд доходить висновку, що рішення від 31.05.2021 року про заборону в`їзду Кумар Суміт в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року підлягає скасуванню.

Також слід визнати протиправним та скасувати рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивача в Україні, що прийняте Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області 02.06.2021 року, адже підстави його прийняття обумовлені приписами підпункту 5 пункту 63 Порядку №322, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року.

Відповідно до вказаного пункту посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення міграційного органу про заборону в`їзду в Україну від 31.05.2021 року, а посвідка на тимчасове проживання в Україні скасована на підставі такого рішення, тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу також підлягає задоволенню.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на посягання яких спрямоване це рішення (дія).

Приймаючи оскаржувані рішення відповідач не взяв до уваги той факт, що позивачем 01.03.2021 року сплачено штрафи, які стали підставою для винесення рішення про заборону в`їзду в Україну та скасування посвідки на тимчасове проживання.

Суд також зазначає, що відповідачем при прийнятті спірних рішень не дотримано одного з елементів критерію "необхідності у демократичному суспільстві", а саме - принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності вини останнього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №820/2262/17 (провадження №К/9901/1650/18), який викладено в постанові від 18.04.2018.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача відкликати доручення про заборону в 'їзду в Україну ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 8.2 розділу VIII Інструкції № 946 у випадку скасування заборони в`їзду (зміни її терміну) органами, зазначеними у пункті 8.1 цього розділу, або рішенням суду, яке набрало законної сили: а) орган охорони державного кордону: негайно письмово повідомляє про це Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з обов`язковим зазначенням інформації відповідно до вимог підпункту «а» пункту 3.2 розділу III цієї Інструкції; скасовує в паспортному документі особи відмітку «Заборонено в`їзд в Україну терміном на...» шляхом проставлення на ньому штемпеля «Анульовано», форма якого наведена в додатку 6 до цієї Інструкції; проставляє у паспортному документі нову відмітку «Заборонено в`їзд в Україну терміном на...», засвідчує її підписом та печаткою, із зазначенням нового терміну заборони (у разі зміни терміну заборони в`їзду); б) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучає зазначену інформацію (вносить зміни) з баз даних.

Тобто, з огляду на те, що вилученню відповідної інформації повинно передувати прийняття рішення суду, суд вважає такі вимоги передчасними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем у розмірі 1816,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 908,00 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління ДМС у Вінницькій області від 31.05.2021 року, щодо заборони в`їзду в Україну на термін три роки стосовно громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління ДМС у Вінницькій області від 02.06.2021 року, щодо скасування посвідки на тимчасове проживання виданої громадянину Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь громадянина Індії ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: громадянин Індії ОСОБА_1 ( паспортний документ серії НОМЕР_2 , адреса: Сікар, ВПО-Катратхал, Індія);

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 37836770, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21000).

Суддя Чернюк Алла Юріївна