Рішення № 101483333, 29.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2021 р. Справа № 120/10805/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000; код ЄДРПОУ 13844159); Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона з 1977 року спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Як вказує позивач, ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 6368,40 грн. та повністю забезпечував ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, позивач вважає, що на підставі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» вона має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника . Окрім того, позивач звертає увагу, що рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2021 встановлено її правове становище, як дружини померлого, а також те, що вона з 2007 року перебувала на його утриманні. Однак, рішенням від 18.08.2021 ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовило у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Позивач з вищезазначеним рішенням відповідача 1 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси.

Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строку для усунення недоліків останньої.

21.09.2021 позивач усунула недоліки, визначені ухвалою суду від 10.09.2021.

Ухвалою від 27.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

21.10.2021 представником ГУ ПФУ у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Головне управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку. Водночас, згідно з матеріалами пенсійної справи та доданих до неї документів неможливо перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки заявниця не перебувала в шлюбі з померлим годувальником.

01.11.2021 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Миколаївській області та витребувані судом докази. Так, представник відповідач 1 вказує, що відповідно до ч. 1,2,4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. При цьому, непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

Окрім того, відповідач 1 наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах не заборонених законом і таким, що не суперечать моральним засадам суспільства. Водночас, ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України встановлено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства (ст. 27 Сімейного кодексу України).

З огляду на вказане, відповідач вважає, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу, не може тягти за собою правових наслідків у вигляді переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, тому, враховуючи те, що позивач не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , то підстави для призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відсутні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що 13.08.2021 позивач звернулась до Відділу обслуговування громадян №20 ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , який отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До заяви додано копії наступних документів: рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі №150/254/21, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , паспорт, ідентифікаційний код, довідка Виконавчого комітету Чернівецької селищної ради від 22.03.2021 №269, військовий квиток №4/40, виписка з акту огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності №081806, документи про стаж.

18.08.2021 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення про відмову у перерахунку. Відмовляючи у переведенні ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідач 1 зазначив, що порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, встановлено перелік необхідних документів, які подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника, якими передбачено обов`язкове надання копії свідоцтва про шлюб. Відтак, відповідач 1 дійшов висновку, що враховуючи матеріали пенсійної справи та додатково надані документу неможливо перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки заявниця не перебувала в шлюбі з померлим годувальником.

Позивач вважає таке рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІV виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.

Частинами 1-3 статті 36 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Частиною 4 статті 30 Закону № 2262-XII визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі № 150/254/21 встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 07.03.1987 по 16.02.2021. Окрім того, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 2007 року по 16.02.2021 перебувала на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з тих підстав, що ОСОБА_1 не є дружиною померлого ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу, що положеннями ст. 30 Закону № 2262-XII чітко визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, серед іншого, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, або є особами з інвалідністю.

У даній справі позивачка претендує на отримання пенсії по втраті годувальника, як дружина померлого ОСОБА_2 .

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, офіційного шлюбу між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 укладено не було, а рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі № 150/254/21 лише встановлено факт їх проживання однією сім`єю та перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 .

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у межах справи №461/3169/17. Так, у постанові від 31.10.2019 колегія суддів Верховного Суду, аналізуючи норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та норми Сімейного кодексу України, дійшла висновку про наступне: «У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.

У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015 по справі № 21-615а14 та Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/1501/18

Таким чином, у розумінні ст. 30 Закону № 2262-XII право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.09.2021 у справі №640/6826/20.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відтак, рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 18.08.2021 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000; код ЄДРПОУ 13844159).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення в повному обсязі сформовано: 29.11.2021.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна