Рішення № 101483174, 29.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2021 р. Справа № 120/10896/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонд України у Вінницькій області, в якому просить:

1. Скасувати рішення №025950004174 від 12.03.2021 року Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначені пенсії за віком і визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до мого загального стажу роботи, який надає право для призначення пенсії за віком наступні періоди трудової діяльності:

- з 11.09.1979 по 15.10.1979 року в якості вантажника 2 розряду будівельно-монтажного управління «Певекбуд» Чаунського району Чукотського автономного округу;

- з 28.12.1981 по 21.06.1983 року в якості електрозварника 4 розряду будівельно-монтажного управління «Певекбуд» тресту «Артикбуд» м. Певек Чаунського району Чукотського автономного округу;

- з 28.12.1992 по 01.01.1996 роки-в якості охоронника Шляхівської сільської ради народних депутатів Бершадського району Вінницької області.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального стажу роботи, який надає право для призначення пенсії за віком періоди моєї трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту для обрахування стажу роботи з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії, а саме:

- з 11.09.1979 по 15.10.1979 року в якості вантажника 2 розряду будівельно-монтажного управління «Певекбуд» Чаунського району Чукотського автономного округу;

- з 28.12.1981 по 21.06.1983 року в якості електрозварника 4 розряду будівельно-монтажного управління «Певекбуд» тресту «Артикбуд» м. Певек Чаунського району Чукотського автономного округу;

- з 25.07.1983 по 01.01.1991 року в якості інструктора-методиста по роботі з дітьми «Профкому Чаунської геологорозвідувальної експедиції м.Певека» Чаунського району Чукотського автономного округу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку із досягненням 60-ти річного віку, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.03.2021 № 025950004174 йому відмовлено у призначенні пенсії. Рішення мотивовано тим, що згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж складає 22 роки 5 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2021 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років, мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років.

Також відповідач зазначив, що до загального трудового стажу не зараховано період роботи з 11.09.1979 по 15.10.1979, оскільки надана позивачем уточнююча архівна довідка не прийнята до уваги через розбіжності між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу, період з 28.12.1981 по 21.06.1983, оскільки відтиск печатки підприємства є нечітким та нечитабельним, що не дає змогу ідентифікувати підприємство, а також період з 28.12.1992 по 01.01.1996 з огляду на наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу.

Позивач вважає рішення відповідача від 12.03.2021 № 025950004174 про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, оскільки він не може нести відповідальність за правильність записів у трудовій книжці. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, однак суд не бере його до уваги, оскільки останній не містить підпису посадової особи, яка його подала.

Ухвалою суду від 04.11.2021 судом витребувано додаткові докази.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.02.2021 позивачу виповнилось 60 років, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем прийнято рішення №025950004174 від 12.03.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Рішення мотивовано тим, що до загального трудового стажу не зараховано:

- з 11.09.1979 по 15.10.1979, оскільки надана позивачем уточнююча архівна довідка не прийнята до уваги через розбіжності між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу

- період роботи з 28.12.1981 по 21.06.1983, оскільки відтиск печатки підприємства є нечітким та нечитабельним, що унеможливлює ідентифікацію підприємства;

- період роботи з 28.12.1992 по 01.01.1996 з огляду на наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що спір у справі виник із причини неврахування відповідачем страхового стажу періодів роботи позивача з 11.09.1979 по 15.10.1979, з 28.12.1881 по 21.06.1983, з 28.12.1992 по 01.01.1996.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Як слідує із матеріалів справи, на підтвердження стажу роботи позивачем при поданні заяви про призначення пенсії надана трудова книжка № НОМЕР_1 , в якій роботодавцями вчинено записи про те, що:

- з 11.09.1979 по 15.10.1979 позивач працював вантажником в БМУ «Певекстрой» тресту «Артикстрой» м. Певек Чаунського району Чукотського автономного округу в Магаданській області;

- з 28.12.1981 по 21.06.1983 позивач працював електрозварником 4 розряду в БМУ «Певекстрой» тресту «Артикстрой» м. Певек Чаунського району Чукотського автономного округу в Магаданській області;

- з 28.12.1992 по 01.01.1996 позивач працював охоронником Щляхівської сільської ради Бершадського району Вінницької області .

Разом з тим, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 11.09.1979 по 15.10.1979,слугувало те, що надана позивачем уточнююча архівна довідка не прийнята до уваги через розбіжності між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу, з 28.12.1981 по 21.06.1983, оскільки відтиск печатки підприємства є нечітким та нечитабельним, що не дає змогу ідентифікувати підприємство, а також період з 28.12.1992 по 01.01.1996 з огляду на наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Так, частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Отже, як видно із процитованих норм, після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 28 років особи мають право на призначення пенсії за віком.

В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації)

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року ( додатки 1,3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Отже, як зазначалось вище, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії), яке може бути оскаржено. При цьому, для призначення пенсії необхідно подати заяву відповідної форми та всі документи визначені Порядком №21.

Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 11.09.1979 по 15.10.1979 у зв`язку із тим, що надана позивачем уточнююча архівна довідка не прийнята до уваги через розбіжності між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу, суд зазначає наступне.

Так, дійсно згідно копії трудової книжки позивача слідує:

Запис №1- 11.09.1979 прийнятий вантижником в БМУ «Певекстрой» тресту «Артикстрой» м. Певек Чаунського району Чукотського автономного округу в Магаданській області відповідно до наказу № 196-к від 10.11.1979.

Запис №2 – 15.10.1979 звільнений з посади, у зв`язку з проходженням служби в радянській армії, наказ № 218-к від 15.10.1979.

Запис №3 – 21.10.1979 по 04.12.1981 служба в Радянській армії, що підтверджується військовим квитком.

Згідно уточнюючої довідки № 02-01/Ю-2077/1 від 29.06.2005 виданої Адміністрацією муніципальної освіти Чаунського району вказано, що в архівному фонду БМУ «Певекстрой» в наказах по особовому складу, особових рахунках і службовців значиться ОСОБА_1 , який прийнятий з 01.09.1979 (наказ №196-к від 10.11.1979) та звільнений з 15.10.1979 (наказ № 218-к від 15.10.1979) у зв`язку зі службою в Радянській армії.

Тобто доводи відповідача про розбіжності між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу судом не беруться до уваги, оскільки запис № 3 в трудовій книжці про вступ в лави Радянської армії з 21.10.1979 спростовують твердження відповідача та унеможливлюють прийняття ОСОБА_1 на роботу в БМУ «Певекстрой» з 10.11.1979, відповідно до наказу № 196-к.

Щодо не зарахованих періодів з 28.12.1981 по 21.06.1983, оскільки відтиск печатки підприємства є нечітким та нечитабельним, що не дає змогу ідентифікувати підприємство, а також період з 28.12.1992 по 01.01.1996 з огляду на наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу, суд зазначає наступне.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Нечитабельність печатки підприємства, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 11.09.1979 по 15.10.1979, з 28.12.1981 по 21.06.1983, з 28.12.1992 по 01.01.1996 є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача).

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження його страхового стажу враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки ОСОБА_1 чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Крім цього відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивачу буде саме визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12.03.2021 № 025950004174 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не визнання дій щодо відмови призначенні йому пенсії, про що також просить позивач.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на зазначене, а також враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності рішення відповідача та, з метою повного захисту прав позивача, суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії періоди роботи з 11.09.1979 по 15.10.1979, з 28.12.1981 по 21.06.1983 та з 28.12.1992 по 01.01.1996.

Щодо зарахування до стажу роботи позивача, який дає право для призначення пенсії за віком трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, сулд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01 січня 1991 року.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, встановлено указами Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі", від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", а також Інструкцією про порядок надання пільг, затв. постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Підпунктом "д" пункту 5 зазначеного Указу передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Саме таке правозастосування відповідних норм висловлено в постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року у справі №338/1079/14-а, від 02 грудня 2015 року у справі № 338/357/15-а та Верховного Суд від 07 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справа № 554/1723/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 30 липня 2019 року у справі № 287/15/17-а, від 15 листопада 2019 року № 348/2141/16-а.

Так, згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд встановив, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 12.09.1979 № 8096946, у ній містяться записи про те, що позивач з 11.09.1979 по 15.10.1979 працював вантажником 2 розряду БМУ «Певекбуд» Чаунського району Чукотського автономного округу, з 28.12.1981 по 21.06.1983 працював електрозварником 4 розряду БМУ «Певекбуд» Чаунського району Чукотського автономного округу, з 25.07.1983 по 01.01.1991 працював інструктором –методистом по роботі з дітьми «Профкому Чаунської геологорозвідувальної експедиції м. Певека» Чаунського району Чукотського автономного округу.

Трудова книжка позивача містить також інші записи про трудову діяльність позивача, втім такі періоди не є спірними у даній справі.

Окрім того, в матеріалах справи містяться ряд довідок, які додатково підтверджують факт трудової діяльності позивача на зазначеному в трудовій книжці підприємстві, розташованого в районі що прирівняються до районів Крайньої Півночі, а саме: довідка № 28 від 21.02.2005, довідка № 27 від 21.02.2002 про суми заробітку за період з 1981по 1983 роки, архівна довідку № 02-01/Ю-2077/1 від 29.06.2005 про роботу позивача в БМУ «Певекстрой» в період з 11.09.1979 по 15.10.1979, архівна довідка № 02-01/70-84/1-124 від 05.03.2019 про періоди роботи, серед інших, з 28.12.1981 по 21.06.1983.

При цьому суд враховує, що вся територія Чукотського автономного округу, де працював позивач у спірний період, відповідно до постанови постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 відноситься до районів Крайньої Півночі.

Відтак, є достеменно встановлений той факт, що у відповідні періоди позивач працював у районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

З огляду на приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, згідно яких пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з розрахунку стажу позивача, відповідачем період з 25.07.1983 по 30.04.1992 розраховано виходячи з 1 року, натомість мало б бути розраховано один рік роботи за один рік і шість місяців.

Суд встановив, що факт роботи позивача в районі Крайньої Півночі у періоди з 11.09.1979 по 15.10.1979 , з 28.12.1981 по 21.06.1983 та з 25.07.1983 по 01.01.1991 підтверджується як записами в трудовій книжці позивача, так і іншими документами, наявними в матеріалах справи, а тому спірний період підлягає зарахуванню до стажу роботи в кратному обчислені.

Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 11.09.1979 по 15.10.1979 , з 28.12.1981 по 21.06.1983 та з 25.07.1983 по 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи те, що заявлені позивачем позовні підлягають задоволенню, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025950004174 від 12.03.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 11.09.1979 по 15.10.1979, з 28.12.1981 по 21.06.1983 та з 28.12.1992 по 01.01.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 11.09.1979 по 15.10.1979 , з 28.12.1981 по 21.06.1983 та з 25.07.1983 по 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Рішення в повному обсязі складено: 29.11.2021 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна