Ухвала суду № 101482922, 23.11.2021, Оболонський районний суд міста Києва

23.11.2021 Справа № 756/17100/21

Справа №756/17100/21

Провадження №2/756/7183/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 листопада 2021 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за несвоєчасну сплату аліментів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Оболонського районного суду міста Києва з вищезазначеним позовом.

Ознайомившись із матеріалами позову, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.5 ст.175 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В порушення вказаних норм цивільного процесуального законодавства, у яких закріплено вимоги, яким має відповідати позовна заява, позивачами до позову не додано жодного доказу, яким обґрунтовано заявлені вимоги, зокрема, копії рішень Оболонського районного суду м. Києва, за якими з відповідача було стягнуто аліменти; доказів звернення до виконавчої служби з відповідними виконавчими листами для примусового виконання; наявності заборгованості за аліментами.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення (суду) підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, згідно з ч.4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

З урахуванням наведеного, позивачам необхідно надати довідку-розрахунок заборгованості за аліментами, здійснений в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

В порушення п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачами у позові не зазначені відомості про вжиття ними заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

В порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позові не зазначено про наявність чи відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

В порушення п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позові не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи.

В порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не додано підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч.1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163:2020, що затверджений Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») № 144 від 01.07.2020.

Так, пункт 5.26 даного стандарту зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

З урахування викладеного позивачам необхідно надати суду документи (належним чином засвідчені копії) на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».

З позовної заяви вбачається, що позивачі посилаються на п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення їх від сплати судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

В той же час, позивачі звертаються з позовною заявою, в якій, зокрема, заявлено вимоги про стягнення заборгованості за аліментами.

Разом з тим, перелік справ, зазначений у п.3 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», у яких позивачі звільняються від сплати судового збору, є вичерпним і до вказаного переліку не входять вимоги про стягнення заборгованості за аліментами.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень.

У зв`язку з наведеним, з урахуванням заявлених позивачами сум для стягнення, позивачам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2866,35 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Оболон.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998 ; рахунок отримувача - UA718999980313111206000026006; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачами вищевказаних порушень ст.cт. 175, 177 ЦПК України, а саме: сплати судового збору у визначеному законом розмірі за вимоги про стягнення заборгованості за аліментами; надання доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачам на усунення недоліків необхідно подати позовну заяву в новій редакції з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України та її копії для відповідача разом із належним чином завіреними додатками до позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за несвоєчасну сплату аліментів - залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачам, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їм.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://www.reestr.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Тиха