Рішення № 101482863, 29.11.2021, Оболонський районний суд міста Києва

29.11.2021 Справа № 756/12260/20

Справа пр. № 2/756/1730/21

ун. № 756/12260/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участі секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Тріасистемс" про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Тріасистемс" (далі - ТОВ "Тріасистемс") про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимог позивач обґрунтовував тим, що 20 квітня 2018 року він був звільнений з роботи у ТОВ "Тріасистемс" за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. 01 жовтня 2018 року ОСОБА_3 знову був прийнятий на роботу у ТОВ "Тріасистемс".

Як зазначив позивач, роботодавець допустив заборгованість з виплати йому заробітної плати у сумі 152867,12 грн.

Указану суму невиплаченого заробітку, компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати у сумі 1353,64 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня ухвалення рішення у справі, компенсацію моральної шкоди у сумі 10000,00 грн ОСОБА_3 просив суд стягнути на його користь з відповідача.

До закінчення підготовчого засідання у справі позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з ТОВ "Тріасистемс" на його користь заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 42308,12 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати у сумі 1353,64 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня ухвалення рішення у справі, компенсацію моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.

Після закриття підготовчого провадження, 28 вересня 2021 року, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року заяву ОСОБА_3 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду у зв`язку з тим, що позивачем подано указану заяву з пропуском строку встановленого п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

Відповідач відзив на позовну заяву ОСОБА_3 до суду не подав.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги свого довірителя з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засіданні зазначив, що ТОВ "Тріасистемс" не змогло у повному обсязі сплатити ОСОБА_3 усі суми, що належали йому до виплати, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем підприємства.

Заслухавши вступні представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Судом з`ясовано, що 01 березня 2012 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в ТОВ "Тріасистемс" на посаду начальника відділу системної інтеграції.

01 жовтня 2013 року ОСОБА_3 було переведено на посаду директора товариства ТОВ "Тріасистемс", а 05 жовтня 2016 року - на посаду заступника директора цього товариства (а. с. 24).

20 квітня 2018 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 24).

01 жовтня 2018 року позивач знову був прийнятий на роботу ТОВ "Тріасистемс" на посаду заступника директора (а. с. 26).

Наказом від 31 жовтня 2019 року № ВК-47 ОСОБА_3 був звільнений з роботи за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 26).

За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Усупереч наведеним законодавчим положенням ТОВ "Тріасистемс" при звільненні ОСОБА_3 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату. На сьогодні заборгованість відповідача з виплати позивачеві заробітної плати становить 42308,12 грн і ця сума не оспорюється відповідачем (а. с. 108-110).

Ст. 34 Закону України "Про оплату праці" передбачено сплату працівникам компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Підстави та порядок виплати працівникам такої компенсації визначені Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Так, ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період роботи, починаючи починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у Законі України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати, належна до сплати ОСОБА_3 , складає 9874,70 грн. Відповідач не надав доказів на спростування розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати.

Ураховуючи викладене, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд стягує з ТОВ "Тріасистемс" на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 1353,64 грн, оскільки саме така сума компенсації була заявлена до стягнення позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зважаючи на те, що ТОВ "Тріасистемс" при звільненні ОСОБА_3 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату, останній має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Оскільки ОСОБА_3 був звільнений 31 жовтня 2019 року, для розрахунку середнього заробітку суд бере суми виплат позивачеві за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення його з роботи (серпень-вересень 2019 року).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 395230,00 грн (500 робочих днів з 31 жовтня 2019 року до 02 листопада 2021 року х 790,46 грн - середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 (33199,37 грн (17196,43 грн + 16002,94 грн = 33199,37 грн) - заробітна плата за серпень-вересень 2019 року / 42 фактично відпрацьованих дні = 790,46 грн) = 395230,00 грн).

За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідачем не доведено відсутність своєї вини у невиплаті належних ОСОБА_3 коштів.

При цьому суд зауважує, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами державної виконавчої служби арештів на кошти роботодавця в банківських установах не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постановах від 03 липня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, Верховним Судом у постанові від 03 січня 2018 року у справі № 331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах як працівник так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як цього вимагає ч. 12 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та неодноразово підтверджених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня 2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі № 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17, від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.

Ураховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 42308,12 грн.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.

Питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ТОВ "Тріасистемс" на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів у сумі 42308,12 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 1353,64 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42308,12 грн.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси (постанови Верховного Суду від 22 лютого 2020 року у справі № 753/12569/18, від 27 квітня 2020 у справі № 428/2052/17).

Несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачеві ОСОБА_3 були завдані моральні страждання, був порушений звичний уклад його життя, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з протиправними діями відповідача ТОВ "Тріасистемс", тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 у розмірі 2500,00 грн та стягнути цю суму з відповідача ТОВ "Тріасистемс" на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 884,70 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Тріасистемс" про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю "Тріасистемс" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Маршала Рокоссовського, 3, оф. 5; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 35149612) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 42308 (сорок дві тисячі триста вісім) гривень 12 (дванадцять) копійок, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 1353 (одна тисяча триста п`ятдесят три) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42308 (сорок дві тисячі триста вісім) гривень 12 (дванадцять) копійок та компенсацію моральної шкоди у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю "Тріасистемс" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Маршала Рокоссовського, 3, оф. 5; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 35149612) судовий збір у сумі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) гривні 70 (сімдесят) копійок в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2021 року.