Рішення № 101482665, 18.11.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7624/21

Справа №756/14513/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання Куценко Ю.В., Єсипенко Ю.О.

за участю:

представника відповідача- адвоката Шуліка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ «Просто-страхування», про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 71107,75 грн., посилаючись на те, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «Агроснаб-Україна ЛТД» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №111687 від 28.09.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані із експлуатацією транспортного засобу, а саме автомобіля «HYUNDAI SANTA FE» д.н.з. НОМЕР_1 . 03.05.2017 року в м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль. Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2017 року особами винними в настанні ДТП визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та притягнено останніх до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до акту виконаних робіт №ЕНЗ00014970 від 05.09.2017 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля складає 147109,00 грн. Згідно Звіту № SOS_-170511-03222 від 23.05.2017 року вартість відновлюваного пошкодженого застрахованого автомобіля з урахуванням зносу становить 147210,35 грн. Згідно умов договору страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило Страхувальнику (на рахунок СТО) суму страхового відшкодування в розмірі 142215,50 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ СК «ПЗУ Україна» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі Звіту про результати огляду місця ДТП (заяви Страхувальника про настання страхового випадку) від 03.05.2017 року та страхових актів № UA2017050300034/L01/03 від 22.06.2017 року та № UA2017050300034/L01/04 від 14.09.2017 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями № 5686 від 23.06.2017 року та № 5880 від 18.09.2017 року. У зв`язку з тим, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02.06.2017 року винними у скоєнні ДТП було визнано дві особи, то після виплати страхового відшкодування у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що становить 50% від суми страхового відшкодування: 142215,50 грн./2=71107,75 грн. В той же час, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхової події була забезпечена в ПрАТ «Просто-страхування» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних АК/5439513. Однак, ПрАТ «Просто-страхування» відмовила у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди.

Ухвалою суду від 03.06.2021 року заяву про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2020 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», про стягнення суми страхового відшкодування - задоволено, скасоване заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2020 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», про стягнення суми страхового відшкодування.

Цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», про стягнення суми страхового відшкодування , призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

У судове засідання представник позивача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, надав відзив в якому вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому не можуть бути задоволені судом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ «Просто-страхування» належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання представник не з`явився, про причини неявки суд не повідомлено.

22 червня 2021 р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

20 вересня 2021 р. на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує що позовні вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому не можуть бути задоволені судом.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, прийшов до висновку про залишення позову без задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «Агроснаб-Україна ЛТД» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №111687 від 28.09.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані із експлуатацією транспортного засобу, а саме автомобіля «HYUNDAI SANTA FE» д.н.з. НОМЕР_1 .

03.05.2017 року в м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 .

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2017 року особами винними в настанні ДТП визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та притягнено останніх до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2017 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, відповідно до якої ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні ДТП.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача у скоєній дорожньо-транспортної пригоди є доведеною.

Відповідно до акту виконаних робіт №ЕНЗ00014970 від 05.09.2017 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля складає 147109,00 грн.

Згідно Звіту № SOS_-170511-03222 від 23.05.2017 року вартість відновлюваного пошкодженого застрахованого автомобіля з урахуванням зносу становить 147210,35 грн.

Згідно умов договору страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило Страхувальнику (на рахунок СТО) суму страхового відшкодування в розмірі 142215,50 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ СК «ПЗУ Україна» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі Звіту про результати огляду місця ДТП (заяви Страхувальника про настання страхового випадку) від 03.05.2017 року та страхових актів № UA2017050300034/L01/03 від 22.06.2017 року та № UA2017050300034/L01/04 від 14.09.2017 року.

Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями № 5686 від 23.06.2017 року та № 5880 від 18.09.2017 року.

На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ. Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

У зв`язку з тим, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02.06.2017 року винними у скоєнні ДТП було визнано дві особи, то після виплати страхового відшкодування у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що становить 50% від суми страхового відшкодування: 142215,50 грн./2=71107,75 грн.

В той же час, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхової події була забезпечена в ПрАТ «Просто-страхування» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних АК/5439513. Однак, ПрАТ «Просто-страхування» відмовила у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.п. 37.1., 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передба страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно пп. в) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.3 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Пунктом 56 Постанови Великої Палати Верховного Суд від 04.07.2018 року встановлено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону передбачає два види підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування:

-Підстави для відмови, зазначені в п.п. 37.1.1 та 37.1.2 Закону залежить від дій, поведінки та волі страхувальника. Тобто відмова у здійснені страхового відшкодування відбувається на підставі не дотримання вимог Закону страхувальником;

-2.Підстави для відмови, зазначені в п.п. 37,.1.3 та 37.1.4 Закону не залежить від дій, поведінки та волі страхувальника. Тобто відмова у здійснені страхового відшкодування відбувається на підставі не дотримання вимог Закону потерпілою або іншою особою.

Так дійсно в п. 56 Постанови ВСУ вії д 04.07.2018 р. не конкретизовано, які саме п. ст. 37 Закону маються на увазі Великою Палатою ВСУ. Проте, застосування цього пункту окремо від змісту всієї Постанови ВСУ від 04.07.2018 є помилковим.

Зі змісту Постанови ВСУ від 04.07.2018 р. викладено висновок про правильне застосування норм права:

-Стаття 1191 ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (п. 68 Постанови ВС від 04.07.2018 р.;

-У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування, (п. 69 Постанови ФС від 04.07.2018р.

Відповідно до ст. 263 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що при виборі й застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС України

Відповідно до висновку Великої Палати ВС України про правильне застосування норм права, викладених в Постанові ВС від 04.07.2018 р. у п. 74 уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи, що відповідачем надано належні докази про страхування своєї цивільно - правової відповідальності та вчасне повідомлення про настання страхового випадку, - вчинив усі необхідні від нього дії, а також не оскарження позивачем дій третьої особи щодо невиплати страхового відшкодування, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги позивача не обгрунтованими та приходить до висновку про залишення позову без задоволення.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 12, 76-82, 223, 141, 229, 247, 263-265, 268, 280, 354, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», про стягнення суми страхового відшкодування - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.11.2021 року.

Суддя: Н.Г.Таран