Рішення № 101482046, 30.11.2021, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2430/21

Провадження №2-а/718/43/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої-судді Мінів О.І.,

секретаря судових засідань Анучкіній О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кіцмань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), інтереси якого представляє Андроник Богдан Васильович (адреса: АДРЕСА_2), до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання нез аконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

05.10.2021 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Андроник Б.В., до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушенняу сфери забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 460794від 27.09.2021 року за ч.1 ст.122 КУпАП.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно оскаржуваної постанови серії БАА № 460794 у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, 27.09.2021 о 08 год. 46хв., с.Лашківка, Дорога - АР М 19, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ, порушив вимоги тимчасового знаку 3.20 обгін заборонено, чим порушив п.8.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення 340 грн.

Вказує на те, що дана постанова є незаконною, необгрунтованою та безпідставною, вона повністю не відповідає обставинам справи, а обставини вказані в ній не відповідають дійсності, є надуманими та неправдивими, під час винесення постанови були допущенні грубі порушення норм матеріального та процесуального права.

Крім того, вказує, що в постанові зазначено про те, що водій порушив дію знаку 3.20, обгін заборонено, однак вказаний знак згідно ПДР України вказує на заборону руху транспортних засобів з дистанцією між ними менше зазначеної на знакові та вказує на порушення п.8.4 ПДР України, проте порушення правил обгону регулює п.14 ПДР України, тобто інспектор суперечить вказуючи на порушення, які не передбачені даним пунктом правил дорожнього руху.

З посиланням на відповідні норми законодавства просить суд задовольнити позовну заяву, скасувати оскаржувану постанову. (а.с.2-11)

25.10.2021 та 08.11.2021 року від представника УПП в Чернівецькій області, Департаменту патрульної поліції надійшов до суду відзив на адміністративний позов в порядку ст.162 КАС України, у якому представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необгрунтованими, такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.

У відзиві вказувала на те, що 27.09.2021 року приблизно о 08:36 Інспектором взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Чернівецькій області, рядовим поліції Подару Н.В. під час патрулювання виявлено, що водій автомобіля OpelAstra з д.н.з. НОМЕР_1 , в Чернівецькій обл., с.Лашківка, А/Д М19, порушив вимоги дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено», який встановлює заборону обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год); чим порушив пункт 8.4 «в» Правил дорожнього руху затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. №1306, якими визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Водночас визнає, що під час винесення постанови інспектор допустив технічну помилку, зазначивши знак 3.20 замість вірного 3.25 ПДР, що не впливає на суть правопорушення, оскільки всі інші відомості зазначені правильно.

З посиланням на відповідні правові норми, вказують, що працівник поліції діяв згідно наданих йому повноважень, а винесене ним постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Долучає диск із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06жовтня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання (а.с.13).

30.11.2021року судом ухвалено здійснити розгляд справи за відсутності всіх належним чином повідомлених учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати, що не заборонено ч.4 с.229 КАС України.

Частиною 3 статті 268 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що постановою серії БАА №460794 від 27.09.2021 року у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, 27.09.2021 о 08:46 в с.Лашківка, дорога - АР М 19, водій керуючи ТЗ порушив вимоги тимчасового знаку 3.20 обгін заборонено, чим порушив п.8.4 ПДР. Працівником поліції Подару Н.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, відповідно до п.7 цієї постанови, до неї додано відео з бодікамери СЕ 00193.

Представником відповідача одночасно із відзивом надано суду компакт-диск із відеозаписом події.

Такий відеозапис був досліджений, шляхом його відтворення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається зокрема порушення вимог дорожніх знаків.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено про те, що ОСОБА_1 порушив дію знаку 3.20, обгін заборонено, однак вказаний знак згідно ПДР України вказує на заборону руху транспортних засобів з дистанцією між ними менше зазначеної на знакові та вказує на порушення п.8.4 ПДР України, проте порушення правил обгону регулює п.14 ПДР України, що свідчить про недотримання інспектором поліції вимог ст.283 КУпАП.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП, а тому містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Згідно ч.ч.1,3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частино 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли існують підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016р. у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Мотиви та висновки суду.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП в повній мірі.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться у нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами.

Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Зокрема, підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, показання свідків тощо.

Як зазначено вище, обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ст.77 КАС України покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Так, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, зокрема, показань технічних приладів або технічних засобів, якими зафіксовано факт порушення позивачем ПДР, пояснення свідків, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити факт вчинення або не вчинення позивачем вказаного порушення.

В даному випадку наявні лише доводи позивача про те, що ПДР він не порушував, а також постанова, яка є предметом оскарження. Проте, оскаржувана постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, а тому, на думку суду, не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Крім того під час винесення такої постанови поліцейським не дотримано вимог ст. 283 КУпАП в частині невірного зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.07.2019 р. у справі 216/5226/16-а(2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

В той час, відповідачем не залучено жодного свідка або іншого учасника дорожнього руху, не надано відеозапису, на якому було б відображено момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чи будь-яких інших доказів передбачених ст.251 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідачем на підтвердження вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, надано до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.

Однак, вказаним відеозаписом не зафіксовано факт вчинення позивачем порушення вимог ПДР, ні вимог дорожнього знаку 3.25, ні 3.20.

Вказаний відеозапис з нагрудної камери поліцейського містить лише процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Крім того, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано, що позивач не погоджується із висловленим звинуваченням та вказує на те, що не порушував ПДР, просить надати можливість викласти письмово свої пояснення. При цьому працівник поліції жодних доказів вчинення правопорушення не зазначає, ніяких свідків не залучає, а лише виносить постанову, керуючись тим, що останній був свідком вказаних подій, під час яких водій здійснив обгін в недозволеному місці.

Отже, відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належним доказом вчинення позивачем порушення ПДР, за яке передбачена відповідальність частиною 1 статті 122 КУпАП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.

Жодних інших доказів, відповідно до ст. 251 КУпАП, на підтвердження порушення позивачем ПДР відповідачем не додано, а одне лише описання адміністративного правопорушення у винесеній постанові, не може бути належним та допустимим доказом його вчинення.

Отже, відповідачем - інспектором взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Чернівецькій області Подарою Н.В., під час винесення оскаржуваної постанови порушено принцип всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відео фіксація тощо).

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №460794 від 27.09.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 122, 245, 251-252, 258, 274, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72, 77, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №460794 від 27.09.2021 року, складену інспектором взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Чернівецькій області Подарою Н.В., про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: О.І. Мінів